Постанова № 32844484, 29.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2013 року Справа № 812/3862/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Широкої .Ю.,

при секретарі судового засідання Бондар Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги Ю-5777 від 04 квітня 2013 року про сплату недоїмки,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Антрацит», звернулось до суду з позовом в якому просить скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області №Ю-577 про сплату недоїмки від 04 квітня 2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає наступне.

Вимогою № Ю-577 від 04.04.2013 року начальника управління ПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області Салітою Г.В. на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на Відокремлений підрозділ «Управління матеріально-технічного забезпечення» Державне підприємство «Антрацит» накладено штраф та нарахована пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Позивач вважає, що вказана вимога управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області винесено з порушенням норм діючого законодавства та є необґрунтованим з наступних підстав.

09.01.2013 ухвалою Господарського суду Луганської області по справі №913/124/13-г було порушено провадження у справі про банкрутство відносно ДП «Антрацит». Рішення відповідача щодо нарахування штрафних санкцій та пені набрали законної сили у січні 2013 року, тобто після оскарження до Пенсійного фонду України та після порушення провадження у справі про банкрутство.

УПФУ у м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області є поточним кредитором по відношенню до ВП «УМТЗ» ДП «Антрацит» за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Дії відповідача по зарахуванню єдиного внеску в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення у разі, якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені є стягненням у розумінні ст. 19 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, відповідач не мав права самостійно проводити стягнення добровільно сплачених сум ДП «Антрацит» з єдиного внеску у рахунок погашення заборгованості.

Таким чином, сплачені суми поточних нарахувань єдиного внеску у січні та лютому 2013 року були незаконно зараховані в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені.

На підставі викладеного, позивач просить скасувати вимогу відповідача №Ю-577 про несплату недоїмки та штрафу від 04 квітня 2013 року в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення аналогічні позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засідання надав письмові заперечення проти позовної заяви в яких зазначив наступне,

Відповідно до п.5. ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

У зв'язку з тим, що ДП «Антрацит» єдиний внесок щомісячно сплачується з порушенням строку, автоматична система розподілення боргів управління зараховує його в рахунок погашення існуючої недоїмки за єдиним внеском, пенею та фінансовими санкціями. Таким чином, у підприємства виникає нова недоїмка за внесками.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску, станом на 01.04.2013 загальний борг по ВП «Управління матеріально -технічного забезпечення» ДП «Антрацит» склав 156 216,24 грн., згідно звіту за лютий 2013 року, загальна сума ЄСВ, що підлягала сплаті склала 87 553,18 грн. Кошти перераховані платником в сплату єдиного внеску за лютий 2013 року 14.03.2013 в сумі 17 691,62 грн., 29.03.2013 в сумі 69853,08 грн., 8,48 грн., зараховано в рахунок сплати існуючого на 01.03.2013 боргу за єдиним соціальним внеском в сумі 17 691,62 грн. Частина зарахована в рахунок сплати нарахованих коштів за лютий 2013 року в сумі 69 861,56 грн.

Таким чином, станом на 01.04.2013 залишилась несплаченою частина єдиного соціального внеску на загальну суму 156 216,24 грн., що підтверджено даними картки особового рахунку.

На підставі викладеного, відповідач просить суд у позовних вимогах ДП «Антрацит» до управління ПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги № Ю-577 від 04.04.2013 року - відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Антрацит» перебуває на обліку в якості платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в м.Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області. У своїй структурі має Відокремлений підрозділ «Управління матеріально-технічного забезпечення» без права юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску, станом на 01.04.2013 загальний борг по ВП «Управління матеріально -технічного забезпечення» ДП «Антрацит» склав 156 216,24 грн., згідно звіту за лютий 2013 року, загальна сума ЄСВ, що підлягала сплаті склала 87 553,18 грн.

Кошти перераховані платником в сплату єдиного внеску за лютий 2013 року 14.03.2013 в сумі 17 691,62 грн., 29.03.2013 в сумі 69853,08 грн., 8,48 грн., зараховано в рахунок сплати існуючого на 01.03.2013 боргу за єдиним соціальним внеском в сумі 17 691,62 грн. Частина зарахована в рахунок сплати нарахованих коштів за лютий 2013 року в сумі 69 861,56 грн. Станом на 01.04.2013 залишилась несплаченою частина єдиного соціального внеску на загальну суму 156 216,24 грн., що підтверджено даними картки особового рахунку (а.с.71).

09 січня 2013 року Господарським судом Луганської області порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Антрацит» (а.с.12).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464).

Згідно ч.12 ст.9 Закону, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону №2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно п. 1 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію. І припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне та пенсійне страхування» за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Проте, згідно абз. 4 ч. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника. Стягнення грошових коштів, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку.

Згідно п. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, то відповідно і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги, що строк виконання зобов'язань по сплаті єдиного внеску виник у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» обмеження на виконання цих зобов'язань не поширюються, та крім того, як було зазначено вище, формування та надіслання вимоги про сплату боргу є обов'язком органів Пенсійного фонду України, в разі наявності в платника на кінець звітного базового періоду недоїмки зі сплати єдиного внеску, суд дійшов висновку, що формування вимоги про сплату боргу № Ю-577 від 04.04.2013 відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, нараховані суми єдиного соціального внеску повинні сплачуватися в повному обсязі, не зважаючи на дію мораторію згідно ухвали господарського суду Луганської області. Вимога про сплату боргу №Ю-577 від 04.04.2013 є виконавчим документом в якій відображена поточна заборгованість на звітну дату, яка виникла в період, на який не поширюється дія мораторію, та пред'явлена підприємству на підставі картки особового рахунку платника, що передбачено пп.7.2.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 27.09.2010 № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 994/18289.

Згідно ч. 10 статті 25 Закону №2464 передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 4.3.6 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 994/18289 (далі-Інструкція) в редакції на момент виникнення правовідносин, передбачено, що нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок.

Пунктом 7.2.2 Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за встановленою формою.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Відповідно до п. 7.5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010 року на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що законодавством закріплено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно сплачувати єдиний внесок до Пенсійного фонду.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що відповідач безпідставно перерахував страхові внески на минулий період, які були нараховані підприємством за відповідний базовий звітній період, оскільки ч. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимога від 04 квітня 2013 року №Ю-577 було винесено відповідачем у відповідності до вимог діючого законодавства, підстав для його скасування судом не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 94, 158, 159, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позовних вимог державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги №Ю 577 від 04.04.2013 відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Аппеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 05 серпня 2013 року

Суддя К.Ю. Широка