Постанова № 32844474, 01.08.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року

(11 год. 00 хв.)

Справа № 808/6263/13-а

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Садового І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»

до: Запорізької митниці Міндоходів

про: визнання неправомірними дій та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення та зобов’язання здійснити митне оформлення вантажу

ВСТАНОВИВ:

16.07.2013 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Запорізької митниці Міндоходів, в якій просить:

- визнати неправомірними дії відповідача та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №112020000/2013/00022 від 21.06.2013;

- зобов’язати відповідача здійснити митне оформлення вантажу, а саме: Емаль МЛ-12 55000 кг. та Лак МЛ-92 3300 кг., який з 07.08.1998 і по теперішній час знаходиться під митним контролем.

Ухвалою суду від 18.07.2013 відкрито провадження в адміністративній справі №808/6263/13-а, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд на 01.08.2013.

Позивач у судове засідання не з’явився, направив суду уточнення позовних вимог. Просить викласти п.1 резолютивної частини позову в наступній редакції: «Визнати неправомірними дії Запорізької митниці Міндоходів щодо відмови в митному оформленні вантажу та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №112020000/2013/00022 від 21.06.2013». Пункт 2 резолютивної частини позову позивач просить залишити в тій самій редакції.

Уточнення позовних вимог відповідають вимогам ст.51 КАС України, а тому прийняті судом.

У позові позивач зазначив, що на виконання договору комісії від 06.05.1998 №3-164(7)98у, укладеного позивачем з ЗАО «Укрспецресурс», 07.08.1998 на адресу позивача надійшов вантаж, а саме: емаль МЛ -12 55000 кг. та лак МЛ-92 3300 кг для здійснення митного контролю. З моменту прибуття вантажу на митну територію України (07.08.1998) і по теперішній час вантаж знаходиться під митним контролем. 21.06.2013 позивачем було подано до відповідача вантажно-митну декларацію №112020000/2013/000485 для подальшого та належного митного оформлення вищезгаданого вантажу. 21.06.2013 відповідачем винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №112020000/2013/00022, в якій зазначено, що позивачу відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причини неподання разової (індивідуальної) ліцензії на здійснення зовнішньоекономічної операції, сертифікату відповідності (свідоцтва про визнання відповідності), документи, що підтверджують країну походження товару, товаросупровідних документів з відміткою про проходження санітарно - епідеміологічного контролю та документ, що підтверджує укладання контракту між позивачем та іноземним суб'єктами ЗЕД ПКП «Юниснаб» та ТОВ «Принцип». Позивач, посилаючись на норми Митного кодексу в редакції від 12.12.1991, наказу Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації № 95 від 30.06.1993 вважає, що на час митного контролю вантажу (07.08.1998) вантаж (код УКТЗЕД 3208 90 91 90) – не входив до переліку товарів, які підлягають обов’язковій сертифікації в Україні. Посилання відповідача у картці відмови на постанову Кабінету Міністрів України № 446 від 14.05.2008, наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 від 01.02.2005, позивач вважає неправомірним та таким, що порушує ст.58 Конституції України. Тільки через вісім років після поставки вантажу (07.08.1998) наказом Мінекономіки №102/271 від 13.07.2006 (дата початку дії санкції 20.07.2006) до нерезидента ТОВ «Принцип» застосовано спеціальну санкцію – індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України. Вважає дії відповідача з відмови у в митному оформленні вантажу протиправними. Просить позовні вимоги задовольнити.

Також, позивач направив суду заяву про розгляд справи без його представника в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, направив суду письмові заперечення на позов. Згідно заперечень до позову з позовними вимогами не погоджується у повному обсязі. Зазначає, що товар не підлягає митному оформленню у зв'язку з неподанням документів, які підтверджують дотримання обмежень, встановлених відповідно до ст. 197 Митного кодексу України, п. 2, 7 ч.1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №436 «Про затвердження переліків товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України», а саме: разова (індивідуальна) ліцензія на здійснення зовнішньоекономічної операції та сертифікат відповідності (свідоцтво про визнання відповідності). До іноземного суб'єкта ТОВ «Принцип» - застосовано санкції у вигляді індивідуального ліцензування. Згідно ст.ст. 13, 37 Закону України від 16.04.1991 № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» та п. 1.5 розділу 1 «Загальні положення» наказу Міністерства економіки України від 17.04.2000 №47 «Про затвердження Положення про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України віл 05.05.2008 за №259/4480 (зі змінами), індивідуальна ліцензія є підставою для митного оформлення товарів та здійснення розрахункових операцій у зовнішньоекономічній діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані спеціальні санкції. Декларантом індивідуальну ліцензію не надано. З урахуванням наведеного відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

Також, відповідач направив суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.1998 на адресу ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЗАЕС надійшов вантаж, а саме: емаль МЛ-12 55000 кг. та лак МЛ-92 3300 кг., який був пред'явлений Запорізькій митниці для здійснення митного контролю, що підтверджується відповідним штампом у накладній.

З моменту прибуття на митну територію України (07.08.1998) і по теперішній час вантаж знаходиться під митним контролем.

21.06.2013 позивачем було подано до відповідача вантажно-митну декларацію 112020000/2013/000485 для подальшого митного оформлення зазначеного вантажу. 21.06.2013 відповідачем винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 112020000/2013/00022, в якій зазначено, що позивачу відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причини неподання разової (індивідуальної) ліцензії на здійснення зовнішньоекономічної операції, сертифікату відповідності (свідоцтва про визнання відповідності), документи, що підтверджують країну походження товару, товаросупровідних документів з відміткою про проходження санітарно- епідеміологічного контролю та документ, що підтверджує укладання контракту між позивачем та іноземним суб'єктами ЗЕД ПКП «Юниснаб» та ТОВ «Принцип».

В картці відмови зазначені вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення:

- подати до митного оформлення разову (індивідуальну) ліцензію, яка є підставою для здійснення окремої зовнішньоекономічної операції суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосована спеціальна санкція - індивідуальний режим ліцензування та вказати її у 44 графу МД згідно з ч. 5 п. 3 ст. 335 Митного кодексу України.

- подати до митного оформлення сертифікат відповідності згідно з вимогами Постанови КМУ від 14.05.2008 № 446 «Про затвердження Порядку митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України та підлягають обов'язковій сертифікації в Україні...».

- подати до митного оформлення товаросупровідні документи з відміткою про проходження санітарно-епідеміологічного контролю.

- подати до митного оформлення документи, що підтверджують країну походження товарів згідно з ст. 43 Митного кодексу України або сплатити митні платежі згідно з повними ставками мита.

- подати до митного оформлення документи, що підтверджують укладання контракту між позивачем та іноземним суб'єктами зовнішньо – економічної діяльності ПКП «Юниснаб» та ТОВ «Принцип».

Крім того, судом встановлено, що у зв'язку з гострою виробничою необхідністю та проведенням планово- попереджувальних ремонтів на енергоблоках і з метою сталого та безпечного функціонування атомної станції, вантаж був випущений у вільний обіг без попередньої згоди митних органів.

10.04.2000 постановою Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позивача стягнуто на користь держави вартість вантажу у розмірі 20 521 грн. 52 коп.

06.06.2000 прокурором Ленінського району м. Запоріжжя був принесений протест на постанову суду Ленінського району м. Запоріжжя від 10.04.2000 у зв'язку з незаконністю постанови.

Крім того, прокурор, обґрунтовуючи свою позицію щодо незаконності постанови від 10.04.2000, зазначив, що використання вантажу у планово-попереджувальних роботах здійснювалось в умовах крайньої необхідності.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23.01.2002 протест прокурора задоволено, позивача зобов'язано вчинити дії щодо митного оформлення вантажу емаль МЛ-12, лак МЛ-92.

Зазначена постанова від 23.01.2002 не скасована та вступила в законну силу.

У зв'язку з тим, що вантаж на адресу позивача поставлявся за договором комісії від 06.05.1998, у позивача відсутні документи, що підтверджують укладання контракту між ДП НАЕК «Енергоатом» та іноземними суб'єктами ЗЕД ПКП «Юниснаб» (Республіка Білорусь, м.Мінськ) та ТОВ «Принцип» (РФ, м.Москва).

Позивач вважаючи, що дії відповідача щодо відмови у проведенні митного оформлення вантажу, є протиправними та порушують законні права та інтереси позивача, звернувся з даним позовом до суду.

Розглянувши матеріали та з’ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно з ч.1, 2 ст.197 Митного кодексу України (який діяв на час винесення картки відмови, яка оскаржується) у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України та їх митне оформлення здійснюються митними органами на підставі отриманих з використанням засобів інформаційних технологій документів, які підтверджують дотримання зазначених обмежень, виданих державними органами, уповноваженими на здійснення відповідних контрольних функцій, іншими юридичними особами, уповноваженими на їх видачу, якщо подання таких документів митним органам передбачено законами України. Переліки таких товарів (із зазначенням їх опису та коду згідно з УКТ ЗЕД ), а також порядок видачі відповідних дозволів та їх обігу з використанням засобів інформаційних технологій затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено у ст. 45 Митного кодексу України № 1970-XII від 12.12.1991 (у редакції, чинній на час ввезення товару на мину територію України), декларування здійснюється шляхом заяви за встановленою формою (письмовою, усною тощо) точних даних про мету переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів і про самі товари та інші предмети, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення.

У п. 8 «Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997 (чинному на час ввезення товару), ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару. Оформлена ВМД засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим і підтверджує права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Досліджена у суді вантажна митна декларація № 112020000/2013/000485 має штамп «Під митним контролем» датованим 21.06.2013.

Відповідно до п. 2, п. 3 ст.74 Митного кодексу України №1970-XII від 12.12.1991 (у редакції, чинній на час ввезення товару на мину територію України) не можуть бути пропущені через митний кордон України товари та інші предмети: щодо яких не було здійснено митного оформлення; які переміщуються через митний кордон України з порушенням положень цього Кодексу та інших актів законодавства України.

Тобто, заборон, які зазначені відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112020000/2013/00022 від 21.06.2013, на час митного контролю товару, ввезеного 07.08.1998 – не передбачено.

Згідно з ст. 89 Митного кодексу України №1970-XII від 12.12.1991 товари та інші предмети можуть зберігатися під митним контролем протягом шести місяців, крім товарів та інших предметів з обмеженим строком зберігання. Товари та інші предмети (за винятком валюти та цінностей), зазначені у статті 86 цього Кодексу, зберігаються митницею доти, доки розмір сум складських митних зборів не досягне вартості цих товарів та інших предметів.

Пунктом 1 наказу Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації №95 від 30.06.1993, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.08.1993 за №112, затверджено «Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні». Продукція, наведена в розділах 1-7, 9, 10 Переліку, підлягає обов'язковій сертифікації в Україні з 1 липня 1994 року, а продукція, наведена в розділі 8 Переліку, підлягає обов'язковій сертифікації в Україні з 1 січня 1995 року.

У «Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні» (який був чинним на час митного контролю вантажу – 07.08.1998) товар за кодом УКТЗЕД 3208 90 91 – відсутній, отже підстави до його сертифікації були відсутні.

Відповідно до наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 №28 «Про затвердження Переліку продукції , що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні», на який посилається відповідач зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.05.2005 за №466/10746, зазначений наказ набрав чинності 15.05.2005.

Постанова Кабінету Міністрів України від 14.05.2008 №466 «Про затвердження Порядку митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України та підлягають обов’язковій сертифікації в України, і визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України» набрала чинності 06.07.2008.

Отже, застосування вказаних нормативних документів для правовідносин з митного оформлення товару, ввезеного в Україну 07.08.1998, є неправомірним.

З урахуванням наведених вище норм, суд погоджується з думкою позивача про те, що на час митного контролю вантажу (20.05.1998) вантаж (код УКТЗЕД 3824 90 70 00) – не входив до переліку товарів, які підлягають обов’язковій сертифікації в Україні.

Відмовляючи в проведенні митного оформлення вантажу, відповідач посилається на норми ст.ст. 16 та 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», п. 1.5 наказу Міністерства економіки «Про затвердження положення про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій» від 17.04.2000p., якими передбачається надання разової (індивідуальної) ліцензії на здійснення зовнішньоекономічної операції у зв'язку з тим, що до ТОВ «Принцип» відповідно до наказу Мінекономіки № 102/271 від 13.07.2006 (дата початку санкції 20.07.2006) застосований індивідуальний режим ліцензування.

Між тим, на момент поставки (07.08.1998) вантажу на ТОВ «Принцип» не розповсюджувався режим індивідуального ліцензування та необхідність надання разової (індивідуальної) ліцензії для здійснення окремої зовнішньоекономічної операції була відсутня.

Лише через вісім років після поставки вантажу (07.08.1998), наказом Мінекономіки № 102/271 від 13.07.2006 (дата початку дії санкції 20.07.2006) до нерезидента ТОВ «Принцип» застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» ліцензування зовнішньоекономічних операцій визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання дозволу на здійснення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів.

За приписами ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства. Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

У п. 1.5 «Положення про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій», затвердженого Наказом Міністерства економіки України 17.04.2000 №47, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.05.2000 за №259/4480, зазначено, що разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для митного оформлення товарів та здійснення розрахункових операцій у зовнішньоекономічній діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані спеціальні санкції.

Згідно з п. 4 «Порядку митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України та підлягають обов'язковій сертифікації в Україні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2008 № 446, митне оформлення контрольованих товарів (крім товарів, зазначених у додатку 3) з метою вільного обігу на митній території України завершується в разі подання сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності) та наявності в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби інформації про те, що контрольовані товари включено до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції.

З урахуванням зазначеного, вимоги відповідача, зазначені у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112020000/2013/00022 від 21.06.2013 щодо надання індивідуальної ліцензії для митного оформлення товарів – суперечить вимогам законодавства.

Оскільки постачання вантажу 07.08.1998 до позивача передувало застосуванню до постачальника спеціальної санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування, то вимоги відповідача щодо надання такої ліцензії, застосування ст.ст. 16, 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», п.1.5 розділу 1 наказу Міністерства економіки України №47 від 17.04.2000 «Про затвердження Положення про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.05.2008 за №259/4480 – є неправомірним.

За приписами ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб’єктивних прав та обов’язків особи, у тому числі обов’язок особи надання документів для митного оформлення товару, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного обов’язку.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав та обов’язків, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

Таким чином, обсяг документів, надання яких для митного оформлення передбачалось станом на час перетину товаром митного кордону України, не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З наведених вище підстав суд прийшов до висновку, що оскаржувані дії відповідача є неправомірними, а картка відмови є такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Запорізької митниці Міндоходів щодо відмови в митному оформленні вантажу та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №112020000/2013/00022 від 21.06.2013.

Зобов’язати Запорізьку митницю Міндоходів здійснити митне оформлення вантажу, а саме: Емаль МЛ-12 55000 кг. та Лак МЛ-92 3300 кг., який з 07.08.1998 по теперішній час знаходиться під митним контролем

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (вул.Промзона, 133, м.Енергодар, Запорізька область, 71504, код ЄДРПОУ 19355964) судовий збір у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий