Постанова № 32844417, 19.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2013 р. Справа № 804/7815/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горбалінського В.В.

при секретарі судового засідання - Решетнік А.М.

за участю:

представника позивача - Руденко Є.Д.

представника позивача - Безбатько Р.Я.

представника відповідача - Басової О.Б.

представника відповідача - Фініченко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2013 року № 0000222210 та № 0000232210, -

В С Т А Н О В И В:

07.06.2013 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2013 року № 0000222210 та № 0000232210.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області ДПС за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство» був складений акт від 08.05.2013 року № 126-22/1-34052161 та 27.05.2013 року винесені податкові повідомлення-рішення № 0000232210, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 686 733,00 грн., та № 0000222210, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 888 515,00 грн. Позивач з зазначеними рішеннями не погоджується, вважає їх безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягають скасуванню, оскільки здійснював господарську діяльність у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали суду пояснення відповідно до обставин, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечували та зазначили, що податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до вимог чинного законодавства та ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки від 08.05.2013 року № 126-22/1-34052161. До суду надано письмові заперечення проти позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази у справі, встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство» зареєстроване виконавчим комітетом Павлоградської міської ради 18.01.2006 року та перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області ДПС.

На підставі наказу № 268 від 05.04.2013 року працівниками Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами цієї перевірки складено акт від 08.05.2013 року № 126-22/1-34052161.

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, встановлені наступні порушення вимог податкового законодавства:

п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5, ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» п.198.1. п.1.98.2 п.198.6 ст. 198, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України в результаті чого, підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 556 059, 43 грн., в т.ч.:

1) ПП «Вікторія - 2007» за період липень-листопад 2010 року, підприємством ТОВ «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство» в порушення п.1.4 ст.1,п.4.1 ст.4, ст.6, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 та п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» завищено розмір податкового кредиту в розмірі 474 834, 49 грн., а саме:

- за липень 2010 року в розмірі ПДВ 76 468,90 грн.;

- за серпень 2010 року в розмірі ПДВ 106 618,9грн.;

- за вересень 2010 року в розмірі ПДВ 119 177,4 грн.;

- за жовтень 2010 року в розмірі ПДВ 131 416,00 грн.;

- за листопад 2010 року в розмірі ПДВ 41 152,52 грн.

2) ТОВ «Аксіома» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року підприємством ТОВ «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство» в порушення п.1.4 ст.1, п.4.1 ст.4, ст.6, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, та п.7.5 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» та п.198.1, п.198.3 ст.198, п.185.1 ст.185 ПК України завищено розмір податкового кредиту в розмірі 81 224,9 грн., а саме:

- за грудень 2010 року в розмірі ПДВ 47 857,90 грн.;

- за січень 2011 року в розмірі ПДВ 33 367,04 грн.;

п.1.23 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.1 п.5.3, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток, встановлено його заниження на загальну суму 1 529 162,96 грн. в тому числі :

3 кв. 2010 року - в розмірі 831 229,3 грн. (по контрагенту ПП «Вікторія - 2007»)

4 кв.2010 року - в розмірі 606 174,30 грн. (по контрагенту ПП «Вікторія - 2007» та ТОВ «Аксіома»)

1 кв. 2011 року - в розмірі 91 759,36 грн. (по контрагенту ТОВ «Аксіома»)

На підставі виявлених порушень, податковим органом 27.05.2013 року винесені податкові повідомлення-рішення № 0000232210, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 686 733,00 грн., та № 0000222210, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 888 515,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас окрім, вказаних обставин, для правильного вирішення справи за участю податкового органу суду необхідно встановити, зокрема, чи здійснювався рух активів у процесі здійснення господарської операції, чи мають учасники господарської операції спеціальну податкову правосуб'єктність та чи існує зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Питання обліку та сплати податку на додану вартість до 01.01.2011 року регулювалося Законом України «Про податок на додану вартість», а з 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Згідно п.п. 7.4.5. п.7.4. вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Порядок нарахування, обліку та сплати податку на додану вартість з 01.01.2011 року визначені розділом V Податкового кодексу України (статті 180-211).

Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. вказаної статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом були досліджені первинні документи, що стосуються господарської діяльності позивача з його контрагентами та встановлено, що вказані господарські операції пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство», а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому суд вважає висновки податкового органу про безпідставне включення до складу податкового кредиту сум податку по вказаних операціях неправомірними виходячи з наступних підстав.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Вікторія-2007», суд зазначає.

12.07.2010 року між позивачем (покупець) та ПП «Вікторія-2007» (продавець) укладено договір поставки № 120710, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар в асортименті та кількості визначених у специфікаціях до цього договору.

На виконання умов вказаного договору ПП «Вікторія-2007» поставила товари визначені у специфікаціях до договору № 120710, копії яких містяться в матеріалах справи. Також виписані видаткові накладні від 28.07.2010 року, від 29.07.2010 року, 30.07.2010 року, 27.08.2010 року, 30.08.2010 року, 24.09.2010 року, 27.09.2010 року, 28.09.2010 року, 29.09.2010 року, 30.09.2010 року, 26.10.2010 року, 27.10.2010 року, 28.10.2010 року, 29.10.2010 року, 22.11.2010 року, 23.11.2010 року, 24.11.2010 року; податкові накладні від 28.07.2010 року №№ 2807004, 2807003, 2807001, від 29.07.2010 року №№ 2907005, 2907007, 2907006, 2907002, 2907001, від 30.07.2010 року №№ 3007002, 3007004, від 27.08.2010 року №№ 2708003, 2708002, від 30.08.2010 року №№ 3008003, 3008004, 3008005 ,3008006, 3008007, 3008008, 3008009, 3008010, 3008011, 3008012, від 24.09.2010 року №№ 2409001, 2409002, від 27.09.2010 року №№ 2709002, 2709001, від 28.09.2010 року №№ 2809001, 2809002, від 29.09.2010 року №№ 2909001, 2909002, 2909003, від 30.09.2010 року №№ 3009001, 3009004, 3009002, 3009003, від 26.10.2010 року №№ 2610002, 2610003, від 27.10.2010 року №№ 2710003,2710004, від 28.10.2010 року №№ 2810004, 2810006, 2810005, 2810007, від 29.10.2010 року №№ 2910003, 2910005, 2910004, 2910006, 2910007, 2910008, від 22.11.2010 року №№ 2211001, 2211002, від 23.11.2010 року №№ 2311002, 2311003, від 24.11.2010 року № 2411001. Оплата за вказаний товар здійснена у вексельній формі, що підтверджується актами прийому-передачі векселів, які містяться в матеріалах справи. Транспортування здійснювалось автомобілями ВАЗ 21043-02, державний номер АЕ 9349 ВЕ та ЗИЛ 5301, державний номер АЕ 4707 ЕС. На підтвердження факту отримання вказаних товарів та подальшого його використання позивачем також надано документи бухгалтерського обліку, з яких вбачається оприбуткування отриманих товарів та їх подальше використання у господарській діяльності.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Аксіома», суд зазначає.

24.12.2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Аксіома» (продавець) укладено договір поставки № 241210, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар в асортименті та кількості визначених у специфікаціях до цього договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Аксіома» поставила товари визначені у специфікаціях до договору № 241210, копії яких містяться в матеріалах справи. Факт поставки вказаних товарів також підтверджується копіями податкових накладних № 2712007 від 27.12.2010 року, № 3012003 від 30.12.2010 року, № 3012004 від 30.12.2010 року, № 3012005 від 30.12.2010 року, № 3112002 від 31.12.2010 року, № 3112003 від 31.12.2010 року, № 1401001 від 14.01.2011 року, № 1401002 від 14.01.2011 року, № 1401003 від 14.01.2011 року, № 3101011 від 31.01.2011 року, видатковими накладними № 2712007 від 27.12.2010 року, № 3012003 від 30.12.2010 року, № 3012004 від 30.12.2010 року, № 3012005 від 30.12.2010 року, № 3112002 від 31.12.2010 року, № 3112003 від 31.12.2010 року, № 1401001 від 14.01.2011 року, № 1401002 від 14.01.2011 року, № 1401003 від 14.01.2011 року, № 3101011 від 31.01.2011 року, рахунками-фактурами № 2712007 від 27.12.2010 року, № 3012003 від 30.12.2010 року, № 3012004 від 30.12.2010 року, № 3012005 від 30.12.2010 року, № 3112002 від 31.12.2010 року, № 3112003 від 31.12.2010 року, № 1401001 від 14.01.2011 року, № 1401002 від 14.01.2011 року, № 1401003 від 14.01.2011 року, № 3101011 від 31.01.2011 року. Копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи підтверджується факт оплати товару. Також позивачем надано копії бухгалтерських документів, з яких вбачається рух ТМЦ, їх списання та подальше використання у процесі господарської діяльності позивача.

Отже, наданими первинними документами підтверджується факт отримання вказаних товарів та відображення його в бухгалтерській та податковій звітності.

Як встановлено судом, єдиною підставою для визнання відсутності реальності здійснення господарських операцій з контрагентами ПП «Вікторія-2007» та ТОВ «Аксіома» стали висновки викладені в актах перевірки вказаних контрагентів.

Суд не враховує як належний доказ на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та ПП «Вікторія-2007» і ТОВ «Аксіома», акти Дніпродзержинської ОДПІ перевірки ПП «Вікторія-2007» з питань підтвердження взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП «Альтекс-Юг», ПП «Агропайд», ПП «Стилет-Юг» за період з 01 січня 2010 року по 31 січня 2011 року (акт № 2685/129/23-206/34974527 від 12.05.2011 року), та № 2147/163/23-206/20251135 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аксіома» з питань формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.06.2010 року по 31.03.2011 року, оскільки чинне податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податків від правомірності господарської діяльності його контрагентів.

Тому припущення відповідача про нереальність здійснення господарських операцій, з посиланням на висновки зроблені у вказаному акті, судом вважаються необґрунтованими.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки продукції та оплати її вартості підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Виходячи з викладеного, ТОВ «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство» правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми з податку на додану вартість в розмірі 556 059,43 грн.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України N 996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

На підтвердження фактичного виконання господарських операцій позивачем до суду були надані: видаткові та податкові накладні, рахунки фактури, платіжні доручення, виписки з банку про проведення оплати, акти приймання-передачі, документи щодо на транспортування товару.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

З аналізу вказаних норм права та наданих суду первинних документів, суд робить висновок, що вказані господарські операції були направлені на отримання позивачем прибутку, пов'язані з його безпосередньою діяльністю та сформований за вказаними операціями податковий кредит підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог закону, як то передбачено Податковим кодексом України. За таких умов суд дійшов висновку, що рішення податкового органу про нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з вказаними контрагентами є неправомірним.

Водночас суд зазначає, що чинне законодавство України не містить у собі норми, які б покладали на платника податку обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника та не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Враховуючи те, що вказана позиція узгоджується з висновками Верховного суду України, викладених у постанові від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10, та статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок суду враховувати зазначену позицію, суд вважає висновки податкового органу помилковими та необґрунтованими.

Щодо порушення ТОВ «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство» положень п.1.23 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.1 п.5.3, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» суд зазначає наступне.

Питання обліку та сплати податку на прибуток до 01.04.2011 року регулювалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а з 01.04.2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, однією із передумовою віднесення витрат платника податків до складу валових витрат є здійснення таких витрат у зв'язку із здійснення ним господарської діяльності.

При цьому суд зазначає, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв під час існування спірних правовідносин, не ставив в залежність формування валових витрат підприємства від отриманого ним прибутку, а лише вказує на зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податків.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталося раніше :

або дати списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В ході перевірки зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат по правочинам, які укладені з ПП «Вікторія-2007» та ТОВ «Аксіома» які не створюють юридичних наслідків, що призвело до заниження за перевіряємий період податку на прибуток у загальній сумі 1 529 162, 96 грн.

Вказані висновки податкового органу ґрунтуються виключно на актах перевірки ПП «Вікторія-2007» та ТОВ «Аксіома» та були повністю спростовані первинними документами.

Оскільки судом встановлено здійснення позивачем господарських операцій, підтвердження валових витрат відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України та відповідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування валових витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вже зазначалося вище, пунктом. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який регулював спірні правовідносини, встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, однією із передумовою віднесення витрат платника податків до складу валових витрат є здійснення таких витрат у зв'язку із здійснення ним господарської діяльності.

Згідно абз. 4 п.п. 5.3.9. п. 5.3. вказаної статті встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже висновки Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС в цій частині також є неправомірними, а прийнятті рішення за вказаними висновками підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Так як, в матеріалах справи містяться докази понесених позивачем судових витрат у розмірі 2 294,00 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградське пуско - налагоджувальне підприємство» судові витрати у розмірі 2 294,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградське пуско - налагоджувальне підприємство» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2013 року № 0000222210 та № 0000232210 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.05.2013 року № 0000222210 та № 0000232210.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство» судові витрати в розмірі 2294,00 грн. .

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 24.07.2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 24.07.2013 року СуддяВ.В. Горбалінський В.В. Горбалінський