Рішення № 32843201, 06.08.2013, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 1327/4758/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2013 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Грабовського В.В.,

з участю: секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Баланюка В.М.,

третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_5,

представника третьої особи на стороні

відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Аутпост», з участю третьої особи на стороні відповідача: ОСОБА_5, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому, на підставі частини 1 статті 1172 ЦК України, пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, просив стягнути з відповідача на його користь: 2251,35 грн. витрат на придбання ліків, 24644,52 грн. втраченого заробітку за період з 01.10.2009 року по 01.10.2012 року, 684,57 грн. втраченого заробітку щомісячно після ухвалення рішення суду та 80000,00 грн. моральної шкоди. Вимоги обґрунтував посиланням на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 16.02.2012 року, якою закрито кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5 в учиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України, зі звільненням останнього від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудового колективу ПП «Аутпост». У зв'язку з визнанням позивача потерпілим у зазначеній кримінальній справі та понесеними ним витратами на лікування, з урахуванням наданих відповідачем 4000,00 грн., на підставі частини 1 статті 1195 ЦК України просить стягнути 2251,35 грн. витрат на придбання ліків. Вимоги про стягнення 24644,52 грн. втраченого заробітку за період з 01.10.2009 року по 01.10.2012 року та 684,57 грн. втраченого заробітку щомісячно після ухвалення рішення суду ґрунтуються на частині 3 статті 1195, частині 1 статті 1197, частині 1 статті 1202 ЦК України та підтверджені довідкою ДВАТ «Шахта «Надія» № 377 від 27.07.2012 року, розрахунком середньомісячного заробітку за період з січня 2009 року по березень 2009 року, висновком експерта № 90 Волинського ОБСМЕ, згідно з яким встановлено втрату позивачем 20% загальної працездатності, визначенням щомісячної суми втраченого заробітку, розрахунком суми втраченого заробітку за період з 01.10.2009 року по 01.10.2012 року. Право на відшкодування моральної шкоди унаслідок вчинення злочину обґрунтував посиланням на частини 1, 2 статті 23 ЦК України, що підтверджується: вищевказаними постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 16.02.2012 року та висновком експерта № 90 Волинського ОБСМЕ; витягом з історії хвороби № 8119 Червоноградської ЦМЛ; тим, що він 10 разів був вимушений лише стаціонарно лікуватися через ушкодження здоров'я; втратою добре оплачуваної роботи, що підтверджується даними трудової книжки; тимчасовою непрацездатністю протягом більше ніж 6 місяців (з 11.04.2009 року по 18.09.2009 року), підтверджене листками непрацездатності Львівської КМКЛШМД та Червоноградської ЦМЛ; установленням ІІІ групи інвалідності, підтверджена листком непрацездатності Червоноградської ЦМЛ № 144993 від 18.09.2009 року; наявністю на його утримання дитини інваліда - ОСОБА_7, 1996 року народження; стійким характером погіршення стану здоров'я; втратою виробничих зв'язків, наявністю душевних страждань, необхідністю ужиття додаткових зусиль для організації свого життя, забезпечення дітей, пошуку коштів на ліки і медикаменти, на дорогу тощо; наявністю головної болі та болі у ділянці щелепи, неможливістю нормального вживання їжі, загальної слабості; зниженням слуху на обидва вуха та зниженням зору на обидва ока, підтверджені висновком експерта; викладеною у письмовій формі консультацією спеціаліста.

У судовому засіданні позивач та його представник вимоги підтримали, позивач надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просять позов задовольнити.

Представник відповідача під час розгляду справи у своїх поясненнях та письмовому запереченні просив у позові відмовити. Зазначив, що у наслідках події винуваті як позивач, так і третя особа у справі. Документально підтверджена шкода позивачеві відшкодована. Заперечив правильність розрахунку середньомісячного заробітку позивача, що міститься у позовній заяві. Зазначив, що унаслідок подій 10.04.2009 року у позивача не могла настати інвалідність ІІІ групи. Пояснює це тим, що при нанесенні позивачеві удару останній не падав. При розгляді кримінальної справи судово-медичний експерт пояснив, що при проведенні своєчасної операції, від якої позивач відмовився, він був би повністю здоровим через 2-3 тижні лікування (про негативні наслідки відмови від лікування позивач був попереджений лікарями письмово). Під час першої госпіталізації позивач не скаржився на головні болі чи інші симптоми при струсу мозку. Вважає, що третя особа у справі, умисно наносячи удар позивачеві та спричинюючи тілесні ушкодження останньому, вийшов за межі трудових обов'язків, тому вини відповідача у тому немає.

Третя особа на стороні відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову поклався на розсуд суду. У наданому суду письмовому запереченні зазначив, що згідний на разову виплату 6000,00 грн. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Його представник пояснив, що позивач відмовився від своєчасного лікування, оскільки звернувся за медичною допомогою лише 11.09.2009 року. Вважають, що у наслідках, які настали, є й вина самого позивача, який письмово відмовився від запропонованого лікарями лікування (операції). Пояснює, що згідно з показаннями експерта - члена комісійної судово-медичної експертизи при розгляді кримінальної справи, інвалідність позивача не є у причинному зв'язку з його діями. Висновки інших експертиз вважає суб'єктивними, оскільки такі ґрунтуються лише на поясненнях самого позивача. Також просить урахувати, що на його утриманні перебувають його неповнолітній син ОСОБА_8, матір та баба, які є непрацездатними за віком, та незначний розмір його заробітку.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Установлено, що постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 16.02.2012 року, яка набрала законної сили 30.03.2012 року, винесеною у справі № 1-20/11, закрито кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5 за частиною 1 статті 122 КК України зі звільненням його від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудового колективу ПП «Аутпост» на підставі статті 47 КК України.

ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що він 10.04.2009 року, біля 17:00 год., виконуючи функціональні обов'язки по охороні об'єктів Червоноградського центрального міського ринку, що по вул. Сокальській, 5 у м. Червонограді, виявив, що у його напрямку біжить потерпілий ОСОБА_2, котрого наздоганяє старша жінка, викрикуючи вимогу зупинитись, неправильно оцінивши дії ОСОБА_2, як особи, що вчинила неправомірні дії і намагається втекти, ОСОБА_5 затримав і під час боротьби умисно наніс кулаком удар в щелепу, спричинивши тілесні ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я і не є небезпечним для життя.

Наведені обставини щодо дій ОСОБА_5 визнані сторонами та третьою особою, а тому не підлягають доказуванню згідно з частиною 1 статті 61 ЦПК України.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами визнається, що ОСОБА_5 у момент нанесення ОСОБА_2 удару перебував при виконанні своїх трудових обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України (далі - ЦК) юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За таких обставин відповідачем за цим позовом є ПП «Аутпост», як особа, з якою ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах.

Вирішуючи спір у частині стягнення 2251,35 грн. витрат на придбання ліків, судом ураховано наступне.

Згідно з частиною 1 статті 1195 ЦК фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

При відшкодуванні зазначених додаткових витрат, згідно з положенням частини 3 статті 1193 ЦК, вина потерпілого не враховується.

Ураховуючи, що підтверджена письмовими доказами сума понесених позивачем витрат на придбання ліків (а.с. 5-19) становить 5824,97 грн., 4000,00 грн. з яких позивачем не оспорюються, стягненню за цією вимогою підлягає 1824,97 грн. Решта із заявленої позивачем суми - 426,38 грн. (2251,35 - 1824,97) допустимими доказами не підтверджена, тому задоволенню не підлягає.

При вирішенні позовних вимог про стягнення 24644,52 грн. втраченого заробітку за період з 01.10.2009 року по 01.10.2012 року та 684,57 грн. втраченого заробітку щомісячно після ухвалення рішення суду суд виходить з наступного.

Як зазначено вище, відповідно до частини 1 статті 1195 ЦК фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У частині 3 цієї статті встановлено, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Згідно з частиною 1, абзацами першим та другим частини 3 статті 1197 ЦК розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. До втраченого заробітку (доходу) включаються всі види оплати праці за трудовим договором за місцем основної роботи і за сумісництвом, з яких сплачується податок на доходи громадян, у сумах, нарахованих до вирахування податку. До втраченого заробітку (доходу) не включаються одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах тощо.

При цьому на підставі наявних у справі матеріалів установлено, що згідно з актом МСЕК № 1063 від 21.09.2009 року ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності терміном до 21.09.2010 року по захворюванню: наслідки перенесеної черепно-мозкової травми (від 11.04.2009 року), наявністю ліквородинамічних розладів з вогнищевою симптоматикою, зі стійким цефалічним синдромом, з симптоматичною артеріальною гіпертензією з вираженим астеноневротичним синдромом, з емоційно-вольовим зниженням особистості. Слабоконсолідований двосторонній перелом нижньої щелепи. Нейроангіопатія сітківок обох очей. Двобічна посттравматична сенсоневральна приглухуватість. Початкова стадія.

Відповідно до акта МСЕК № 1037 від 27.09.2010 року ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності терміном до 01.10.2013 року по захворюванню: наслідки перенесеної в побуті 10.04.2009 року ЧМТ, перелому нижньої щелепи у вигляді післятравматичного церебрального арахноїдиту з внутрішньочерепною гіпертензією, вегето-судинними пароксизмами, стійкою цефалгією, астенічним синдромом, емоційно-вольовим зниженням особистості, після травматичною хронічною двобічною сенсоневральною приглухуватістю, ангіопатією сітківки обох очей, порушенням прикусу та акту жування. Ангіопатія сітківки обох очей. Конвекстіальний арахноїдит. При обстеженні підекспертного обласними спеціалістами ВОКЛ, відповідно до лікарсько-консультативних заключень: щелепно-лицевого хірурга - діагноз: сторонні тіла н/щелепи; нейрохірурга - стан розцінено як залишкові явища перенесеної ЧМТ (амнестично) у вигляді переважаючого астенічного синдрому, ремітуючої цефілгії; окуліста - міопія слабкого ступеня обох очей. Ангіоспазм сітківки обох осей; оториноларинголога - двобічна нейросенсорна приглухуватість І (першого) ступеня.

Діагностована черепно-мозкова травма - струс головного мозку знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з подвійним зламом нижньої щелепи у ОСОБА_2 Вказана травма у своєму перебігу ускладнилась післятравматичним церебральним арахноїдитом з внутрішньочерепною гіпертензією, вегето-судинними пароксизмами, стійкою цефалгією, астенічним синдромом, емоційно-вольовим зниженням особистості, післятравматичною хронічною двобічною сенсоневральною приглухуватістю, ангіопатією сітківки обох очей, порушенням прикусу та акту жування, у зв'язку з чим йому була встановлена ІІІ група інвалідності. Діагноз ОСОБА_2 стосовно отриманих травм та їхніх наслідків був встановлений на основі об'єктивного обстеження із застосуванням додаткових (функціональних) методів дослідження.

На підставі наведеного, згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи № 90 від 28.10.2011 року (а.с. 21-27), проведеної по матеріалах справи, у результаті травми 11.04.2009 року на час закінчення експертизи у ОСОБА_2 відмічалося зниження слуху на обидва вуха (4,5м та 4,0м), зниження зору на обидва ока до 0,6, астенічний синдром з ремітуючою цефалгією, що дає йому разом 20% стійкої втрати загальної працездатності, що, відповідно до п. 2.2.1 «г» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», являє собою тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою стійкої втрати працездатності менше ніж на третину.

У висновку експерта № 24 від 01.07.2013 року (а.с. 149-161) додатково зазначено, що згідно із п. 2.1.6 «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6, розмір стійкої (постійної) втрати загальної працездатності при ушкодженнях встановлюються після наслідку ушкодження, що визначився, на підставі об'єктивних даних з урахуванням документів якими керуються у своїй роботі МСЕК. Отже, зміна обміру відсотків втрати загальної працездатності під час проходження лікування потерпілим в період з 01.10.2009 року по 28.10.2011 року, відповідно до вищевказаних Правил, не проводиться.

Таким чином, унаслідок спричинених злочином травм позивачеві було установлено інвалідність ІІІ групи у періоди з 21.09.2009 року по 21.09.2010 року та з 27.09.2010 року по 01.10.2013 року.

Вирішуючи питання про відшкодування потерпілому заробітку (доходу), втраченого ним внаслідок втрати загальної працездатності, судом ураховано, що згідно з довідкою ДВАТ «Шахта «Надія» № 337 від 27.07.2012 року за три місяці 2009 року, з січня по березень включно (які й передували ушкодженню здоров'я), заробітна плата позивача становила відповідно 3509,16 грн., 3262,82 грн. та 3496,71 грн., сума яких складає 10268,69 грн. Отже, середній заробіток позивача за цей період визначається шляхом ділення вказаної суми на 3 та складає 3422,89 грн.

Беручи до уваги установлену висновком експертизи втрату позивачем 20% загальної працездатності, втрата середньомісячного заробітку визначається добутком 3422,89 грн. та 20 з наступним розділенням одержаного на 100, що складає 684,57 грн.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з твердженням позивача про те, що у період з 01.10.2009 року по 01.10.2012 року сума втраченого позивачем заробітку повинна визначатися добутком 684,57 грн. та 36 (місяців), що становить 24644,52 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з копією наявної у матеріалах справи довідки МСЕК № 46 5411 від 27.09.2013 року, позивачеві встановлено ІІІ групу інвалідності на строк до 01.10.2013 року.

За таких обставин, виходячи з меж позовних вимог, щомісячне стягнення з відповідача на користь позивача втраченого заробітку у сумі 684,57 грн. слід здійснювати з дня набрання рішенням суду законної сили до 01.10.2013 року включно - граничної дати встановленої інвалідності.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, судом ураховано таке.

Згідно з частинами 2, 3 статті 23 ЦК моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або і інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 1168 ЦК моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Як зазначено у пункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування), ухваленого 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004, відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України (435-15) моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Фактичні обставини справи та правові положення, на думку суду, свідчать про доведення факту спричинення позивачеві моральної шкоди унаслідок ушкодження його здоров'я, що потягло за собою втрату працездатності, а отже, про право позивача на її відшкодування.

Факт спричинення позивачеві моральної шкоди підтверджується також наявними у справі копіями медичних документів, висновків експертів та знаходить своє пояснення згідно із вищевказаними положеннями Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди (суму її компенсації), судом ураховано завдання шкоди унаслідок вчинення злочину, тяжкість її завдання, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, стан його здоров'я, втрату роботи, наявність на утриманні дитини-інваліда, настання у зв'язку з цим негативних змін у його житті, необхідність лікування, втрату у зв'язку з цим життєвих зв'язків, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обсяг втраченої позивачем працездатності унаслідок протиправних дій стосовно нього, що становить 20 %. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Тому суд вважає, що сума компенсації спричиненої позивачеві моральної шкоди повинна складати 10000,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення 80000,00 грн., то суд вважає, що така належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.

Таким чином, позов задовольняється частково.

Посилання представника відповідача та представника третьої особи на показання експерта, дані ним під час розгляду кримінальної справи, що у разі проведення своєчасної операції, від якої відмовився позивач, він був би повністю здоровим після 2-3 тижнів лікування та про те, що про негативні наслідки відмови від операції він був попереджений лікарями письмово, носять характер припущення, а тому до уваги не беруться.

Відповідно до частини 2 статті 1193 ЦК якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

У діяннях позивача відсутні ознаки грубої необережності, тому підстав для зменшення розміру відшкодування немає.

Крім того, як було з'ясовано у судовому засіданні, відмова позивача від операції була пов'язана із відсутністю у нього коштів для її проведення, а адміністрація відповідача надати кошти на цю потребу відмовилася.

Також слід зазначити, що згідно з частиною 4 статті 1193 ЦК суд може зменшити відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Оскільки шкоду позивачеві завдано вчиненням злочину, розмір відшкодування шкоди зменшенню не підлягає. Матеріальне становище ураховуватися не повинно з огляду на те, що особою, відповідальною за завдану шкоду, є юридична особа.

Заперечення представника відповідача позовних вимог на тій підставі, що відповідальним за завдану шкоду повинна бути сама третя особа, спростовується вищенаведеними положеннями статті 1172 ЦК.

Судові витрати у виді судового збору підлягають стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог за правилами частини 3 статті 88 ЦПК України.

Відповідно до частини 1, підпунктів 6, 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання позовної заяви майнового характеру, а також за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди ставку судового збору встановлено в 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 22.12.2011 року № 4282-VI з 01.01.2012 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі встановлено у 1073,00 грн.

При цьому слід виходити з того, що загальна сума задоволеної частини вимог майнового характеру обчислюється сумою 1824,97, 24644,52 та 684,57, що складає 27154,06 грн., 1% від якої становить 271,50грн.

Сума судового збору за стягнуту суму моральної шкоди обчислюється визначенням 1% від 10000,00 грн. та дорівнює 100,00 грн.

Загальна сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача в доход держави (271,50 + 100,00)= 371,50 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Аутпост» на користь ОСОБА_2 1824 (одна тисяча вісімсот двадцять чотири),97 грн. у відшкодування витрат на придбання ліків.

Стягнути з Приватного підприємства «Аутпост» на користь ОСОБА_2 24644 (двадцять чотири тисячі шістсот сорок чотири),52 грн. у відшкодування втраченого заробітку за період з 01.10.2009 року по 01.10.2012 року.

Стягувати з Приватного підприємства «Аутпост» на користь ОСОБА_2 684 (шістсот вісімдесят чотири),57 грн. у відшкодування втраченого заробітку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, до 01.10.2013 року.

Стягнути з Приватного підприємства «Аутпост» на користь ОСОБА_2 10000 (десять тисяч),00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.

Стягнути з Приватного підприємства «Аутпост» в дохід держави судовий збір в сумі 371 (триста сімдесят один),50 грн.: одержувач - УДК у м. Червонограді, код ЄДРПОУ - 37983843, банк одержувача - ГУДК у Львівській обл., МФО - 825014, рахунок № 31218206700019, код платежу - 2203000.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В. В. Грабовський

Повний текст рішення виготовлено 06.08.2013 року.