Постанова № 32842487, 06.08.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р.Справа № 915/402/13-гКолегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головей В.М.,

Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю);

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Первомайський спеціалізований кар'єр"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.2013р.

по справі №915/402/13-г

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Відкритого акціонерного товариства „Первомайський спеціалізований кар'єр"

про стягнення 45 000, 72 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Представником позивача в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 06.08.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, позивач) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Первомайський спеціалізований кар'єр" (далі - ВАТ „Первомайський спеціалізований кар'єр") про стягнення з останнього основного боргу 26 610, 75 грн., 4 441, 61 грн. - пені та індекс інфляції в сумі 7 716,77 грн., а також витрат по сплаті судового збору.

Позов вмотивовано з посиланням на умови Договору поставки нафтопродуктів № 28 від 27.05.2008р. Так, позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, поставив відповідачу товар на загальну суму 66 818, 75 грн., проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково внаслідок цього у ВАТ „Первомайський спеціалізований кар'єр" перед ФОП ОСОБА_2 виникла заборгованість в розмірі 29 610, 75 грн.

Посилаючись на ст. 193 ГК України позивач крім суми заборгованості 29 610,75 грн., також просив стягнути з відповідача 3% річних, пеню та індекс інфляції, отже загальна сума боргу склала 45 000, 72 грн.

Крім цього, ФОП ОСОБА_2 зазначив, що 15.02.2010р. він направив на адресу відповідача претензію з проханням погасити заборгованість, однак отримав відповідь, в якій відповідач вказує на відсутність грошових коштів для погашення заборгованості.

ВАТ „Первомайський спеціалізований кар'єр" проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві. Так, відповідач зазначив, що накладна №23/06/5 від 23.06.2008р. не має відбитку печатки відповідача та не містить посилань на договір. Підпис у графі „одержав" не має нічого спільного із зразком підпису уповноваженої особини в довіреності від 20.06.2008р.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.05.2013р. позов ФОП ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з ВАТ „Первомайський спеціалізований кар'єр" на користь ФОП ОСОБА_2 29 610, 75 грн. основного боргу, 2 220, 83 грн. пені, 3 231, 59 грн. 3% річних від суми простроченого платежу, 6 549,95 грн. суми на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів та 1 720,50 грн. витрат судового збору.

Рішення вмотивовано з посиланням на ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526, 549, 625, 629 ЦК України. Місцевий суд вважає, що відповідно до умов договору поставки, у відповідача дійсно існує заборгованість у сумі 29 610, 75 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та останнім цього не спростовано. Стосовно пені та суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, то судом першої інстанції був зроблений перерахунок та суми були зменшені, оскільки було встановлено, що розрахунки позивача містили помилки. Сума 3% річних господарським судом була задоволена у повному обсязі, оскільки суд визнав її обґрунтованою.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ВАТ „Первомайський спеціалізований кар'єр" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просило скасувати рішення повністю, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати.

Відповідач вважає рішення суду першої інстанції безпідставним, необґрунтованим, винесеним без повного з'ясування обставин, що мають значення у справі з порушенням норм матеріального права.

Так, скаржник зазначив, що договір поставки не містить будь-яких специфікацій які саме нафтопродукти повинні були поставлятися. Посилаючись на приписи ст. 180 ГК України зазначив, що при укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити ціну, чого в даному випадку не було зроблено, на підставі чого, відповідач вважає, що сторонами при укладені договору поставки № 28 від 27.05.2008р. не було досягнуто згоди щодо істотних умов і договір є неукладеним.

Крім цього, апелянт вважає, що копія накладної № 23/06/5 від 23.06.2008р. не має відбитку печатки відповідача, підпис у графі „одержано" не має нічого спільного із зразком підпису уповноваженої особи за довіреністю №887356 від 20.06.2008р. та накладна не містить посилань на вказаний договір.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

19.06.2013р. колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду було винесено ухвалу про прийняття апеляційного скарги до провадження та призначено розгляд справи на 09.07.2013р.

09.07.2013р. розгляд апеляційної скарги ВАТ „Первомайський спеціалізований кар'єр" на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.2013р. не відбувся, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Головея В.М. на лікарняному.

У зв'язку із закінченням перебування головуючого судді Головея В.М. на лікарняному, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду ухвалою від 15.07.2013р. призначила розгляд апеляційної скарги ВАТ „Первомайський спеціалізований кар'єр" на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.2013р. на 06.08.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні 06.08.2013р. надав усні пояснення, проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ВАТ „Первомайський спеціалізований кар'єр" належним чином повідомлене про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.06.2013р. та 15.07.2013р., проте представник в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2008 між ФОП ОСОБА_2 (постачальник) та ВАТ „Первомайський спеціалізований кар'єр" (покупець) був укладений договір постачання нафтопродуктів № 28 (далі - договір поставки), за умовами якого, постачальник повинен відпустити продукцію, надалі „Товар", по цінам діючим на момент відгрузки, а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору (п. 1.1).

Пунктами 3.1, 4.1 договору поставки передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем згідно виставлених рахунків та накладних у розмірі 100% вартості відвантаженої партії товару на протязі 4-х банківських днів. Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у розрахунку та накладній. У разі зменшення економічних умов, які призвели до підвищення цін на ПММ постачальник залишає за собою право змінювати ціну на відвантажений товар, повідомивши про це покупця.

Відповідно до п. 5.1 договору поставки, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 4-х днів з моменту отримання рахунку та накладної покупцем.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2008р., а в частості здійснення грошових зобов'язань до їх повного виконання (п. 6.1).

Згідно з п. 7.1 договору поставки, у разі прострочення оплати товара покупцем, він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день просрочки платежа.

На виконання умов договору за накладною № № 23/06/5 від 23.06.2008р. постачальник поставив, а покупець на підставі довіреності серія НБВ № 887356 від 20.06.2008р., виданої на ім'я ОСОБА_3, одержав товар на загальну суму 66 818,25 грн.

13.03.2009р. за вих. № 16 відповідач надіслав на адресу позивача лист-відповідь на претензію № 3 від 22.01.2009р., в якому визнав заборгованість в сумі 66 818, 25 грн. та просив надати відстрочку по виплаті заборгованості.

Листом від 12.03.2010р. за вих. № 22 відповідач просив позивача надати відстрочку по сплаті боргу, у зв'язку з скрутним становищем на підприємстві та гарантував розрахуватись по заборгованості у квітні - травні 2010р.

За поставлений товар, відповідач розрахувався частково, що підтверджується виписками банку.

Статтею 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що відповідач договір постачання нафтопродуктів № 28 від 27.05.2008р. схвалив та визнав виникнення господарських зобов'язань за даним договором, отже суд першої інстанції вірно задовольнив позовну вимогу щодо стягнення суми боргу в розмірі 29 610,75 грн.

Щодо нарахування пені та 3% річних апеляційною інстанцією за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Законодавство" колегія суддів перевірила розрахунки даних сум та у зв'язку цим, зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені була нарахована з помилкою, яку судом першої інстанції було виправлено і з даним виправленням погоджується судова колегія, так за період з 10.10.2012р. по 17.04.2013р. сума пені становить 2 220, 83 грн. та саме в цій сумі, вірно задоволена господарським судом. Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3 231, 59 грн. за загальний період нарахування з 01.01.2010р. по 01.01.2013р. є обґрунтованою та вірно задоволеною судом першої інстанції.

Крім цього, приймаючи до уваги, що відповідач не повернув позивачу вказані грошові кошти у встановлений договором строк позивач обґрунтовано у відповідності до приписів ст. 625 ЦК України нарахував і заявив до стягнення понесені ним втрати від інфляції за період з 01.01.2010р. по 01.01.2013р. в розмірі 7716, 77 грн., однак перевіривши даний розрахунок судом першої інстанції була виявлена арифметична помилка, яка була виправлена, після цього розмір втрат від інфляції склав 6 549,95 грн.. Перевіривши розрахунок втрат (збитків) від інфляції проведений господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що його було зроблено арифметично правильно.

З огляду на вкладене колегія судді вважає, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив ці позовні вимоги позивача в сумі 6 549,95 грн., тобто з урахуванням виправлення арифметичної помилки.

Оскаржуючи рішення, ВАТ „Первомайський спеціалізований кар'єр" навело ті ж самі доводи, що викладені ним у відзиві вх. № 7096/13 від 10.04.2013р. на позовну заяву. Даним доводам дана відповідь у рішенні місцевим судом.

Так, суд зазначив, що посилання відповідача на ст. 180 ГК України, а саме ствердження, що договір від 27.05.2008 року є неукладеним, оскільки не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, спростовуються наступним. Відповідно до 4.1. договору постачання нафтопродуктів № 28 від 27.05.2008 року відповідач оплачує поставлений позивачем товар за ціною передбаченою у рахунку та накладній. У разі змінення економічних умов, які призвели до підвищення ціни на ПММ позивач залишає за собою право змінювати ціну на відвантажений товар, повідомивши про це відповідача.

Твердження відповідача про те, що підписи на накладній і довіреності не співпадають не відповідає дійсності, оскільки представник відповідача при дослідженні цих двох документів не надав належної уваги, а тому не помітив підпис на довіреності поряд з печаткою.

З даними висновками місцевого суду погоджується й апеляційна інстанція.

Посилання відповідача на те, що накладна не є доказом погодження ціни між сторонами договору у зв'язку з тим, що вона не містить посилання на договір спростовується тим, що між сторонами укладався лише один договір від 27.05.2008 року, а інших договорів не укладалось. Так, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, якими у даному випадку виступає накладна. Але неправильне відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності певних операцій або не відображення їх взагалі не тягне за собою припинення господарських зобов'язань. Також, серед переліку основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, який визначено у ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відсутні номер та дата договору.

Відповідач вказує на те, що в накладній відсутня печатка товариства, однак це не є обов'язковим, оскільки згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" за N 996-XIV від 16.07.99 р., із змінами і доповненнями, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяги господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.05.2013р. по справі №915/402/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.08.2013 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.