Постанова № 32842475, 30.07.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. Справа № 5008/421/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

Бойко С.М.

при секретарі Половко М.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Транскарпатбуд", с.Ляхівці, Ужгородського району б/н від 04.07.2013 року

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 01.07.13 року

у справі №5008/421/2012

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Транскарпатбуд", с.Ляхівці, Ужгородського району ,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Готельно -туристичний комплекс „Інтурист - Закарпаття", м. Ужгород ,

про: стягнення 12320,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 01.07.2013 р. у справі №5008/421/2012 (суддя Швед С.Б.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Транскарпатбуд", с.Ляхівці, Ужгородського району до Публічного акціонерного товариства „Готельно -туристичний комплекс „Інтурист - Закарпаття", м. Ужгород про стягнення 12320,00 грн. відстрочено виконання судового рішення від 26.06.2012 р. про стягнення 13929,50 грн. на 1 рік, а саме до 01.07.2014 року.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Закарпатської області 01.07.2013 р. у справі №5008/421/2012 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Транскарпатбуд", - подав апеляційну скаргу з підстав, неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник посилається на ненадання йому судом першої інстанції можливості подати необхідні докази, необґрунтованість підстав, з яких заявник просив розстрочити виконання судового рішення, стверджує про вину відповідача у виникненні спору.

На підставі наведеного скаржник просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, про відмову у задоволенні спору.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 5008/421/2012 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Малех І.Б. та Желіка М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.13 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 30.07.13 р.

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 29.07.2013 року, у зв'язку із перебуванням суддів Малех І.Б. та Желіка М.Б. у складі іншої судової колегії в склад колегії для розгляду справи № 5008/421/2012 введено замість суддів - Малех І.Б. та Желіка М.Б.суддів- Бойко С.М. та Марка Р.І..

Відтак, з огляду на встановлений п.3 ч.4 ст.47 Закону України ,,Про судоустрій та статус суддів'' принцип незмінності судді (судової колегії), розгляд справи починається заново, при цьому заново розпочинається перебіг, передбачених ст.69 ГПК України строків вирішення спору (ч.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р.).

В судове засідання 30.07.2013 року представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч.1 ст.77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні. Неявка представника скаржника в судове засідання не унеможливлює розгляду апеляційної скарги. Слід зазначити, що відповідно до ухвали апеляційного суду від 17.07.2013 р. явка представників в судове засідання не визнавалась обов'язковою. В цій ухвалі попереджено сторони, що неявка їх представників в судове засідання не тягне за собою відкладення розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.06.2012 р. присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Транскарпатбуд" 12320 грн. заборгованості та 1609,50 грн. у відшкодування судового збору. На примусове виконання рішення суду 05.10.2012 р. видано наказ. Ухвалою господарського суду від 01.07.2013 року примусове виконання вказаного рішення за заявою публічного акціонерного товариства Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття" було відстрочено до 01.07.2014р..

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

За змістом наведеної норми суд може відстрочити або розстрочити виконання судового рішення за наявністю обставин, що ускладнюють його виконання або роблять неможливим у виняткових випадках, залежно від обставин справи.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо

Згідно з п.п.7.1, 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відтак, відстрочка або розстрочка виконання рішення суду чи зміна способу його виконання можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Крім того, повинні враховуватись інтереси обох сторін, зокрема, їх матеріальний стан.

Виходячи із наведеного, чинне законодавство у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом підставою такої розстрочки відповідач зазначає існуючу загрозу банкрутства, неодноразові звернення до суду для визнання його банкрутом, зважаючи на тривалу дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також враховуючи відсутність на даний час фінансової можливості погасити всю наявну кредиторську заборгованість одночасно та вбачаючи реальну можливість виконати рішення суду шляхом його розстрочення.

Крім того, подаючи заяву про розстрочення виконання рішення суду, боржником долучений фінансовий план підприємства, відповідно до якого відповідач щомісячно отримує 113 тис.грн. чистого прибутку, даний доказ суд першої інстанції правомірно оцінив як факт, що дасть можливість забезпечити виконання судового рішення при розстрочці.

З огляду на те, що процесуальний закон не містить переліку обставин, за наявності яких може бути надано розстрочку виконання судового рішення, і покладає вирішення даного питання безпосередньо на суд, що розглядає відповідну заяву з урахуванням всіх обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про можливість розстрочення виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2012 у справі №5008/421/2012. Разом з тим, слід зазначити, що факт звернення відповідача із заявою про розстрочення виконання рішення, не свідчить про ухилення від виконання грошового зобов'язання.

Також, колегія суддів зазначає, що , відповідно до рішення від 26.06.13 у справі № 1-7/2013 Конституційного суду України за судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання належать, окрім іншого, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника.

Відтак, наведені в апеляційній скарзі доводи, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та правомірних доводів боржника, викладених в ухвалі Господарського суду Закарпатської області від 01.07.2013 року.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність покласти сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 9372,14 грн. на відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, ухвала господарського суду Закарпатської області від 01.07.2013 р. у справі № 5008/421/2012 слід залишити без змін.

Зважаючи на те, що апеляційним судом відмовлено в задоволенні апеляційної скарги витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України залишаються на скаржнику.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Транскарпатбуд"- залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Закарпатської області від 01.07.2013 р. у справі № 5008/421/2012 - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скерувати до господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 05.08.2013 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.