Рішення № 32842462, 01.08.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2013 р. Справа № 923/875/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області м. Херсон

до міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона"

про стягнення 140467грн.76коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Блохін С.В.

від відповідача - представник Жук Ю. В.

Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області (позивач) звернулося з позовом про стягнення з міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (відповідач) 70709грн.76коп., посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов'язків по своєчасних розрахунках за надані послуги по охороні об'єктів згідно з договором від 01.02.2008року №1019-Хн.

Заявами, які отримані судом 15.07.2013року та 25.07.2013року позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача всього 140467грн.76коп., в тому числі: 139138грн.56коп. основного боргу та 1329грн.20коп. пені.

Зазначені заяви відповідають вимогам ст. 22 ГПК України, вони приймаються судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 140467грн.76коп. в межах якої вирішується спір між сторонами.

Відповідач не заперечує факту надання позивачем послуг з охорони його об'єктів, але посилається на об'єктивні причини з яких він не зміг здійснити своєчасні розрахунки. Він зазначає, що місцевий бюджет має значну заборгованість перед відповідачем по відшкодуванню різниці в тарифах (42550292грн.20коп.), але органи місцевого самоврядування не відшкодовують різницю між встановленими розміром тарифу та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво та надання послуг з водозабезпечення та водовідведення за рахунок коштів відповідних бюджетів. Зазначене, а також заборгованість споживачів за надані послуги, негативно впливає на роботу підприємства та робить його збитковим, що є перешкодою своєчасного виконання відповідачем своїх обов'язків перед позивачем.

З урахуванням викладеного, відповідач просить надати відстрочку виконання рішення суду до 01.10.2013року.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Між відділом державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області , який відповідно до наказу Департаменту Державної служби охорони при МВС України №76 від 19.03.2008року перейменовано в управління державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області (позивач) та міським комунальним підприємством «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» (відповідач) 01.02.2008року укладено договір на охорону об'єкта постами охорони державної служби охорони при МВС України №101-Хн.

Згідно з зазначеним договором позивач зобов'язався приймати під охорону відокремлені приміщення (будівлі), земельні ділянки, майно відповідача, яке перераховане в дислокації (додаток №1) на умовах визначених договором, а відповідач зобов'язався здійснювати оплату послуг у встановлені договором строки.

01.12.2008року сторонами укладено додаткову угоду до договору від 01.02.2008року, якою внесено змін до пунктів 3.5, додатку №2 до договору та викладені умови розстрочення сплати заборгованості за надані послуги, яка утворилася за надані позивачем послуги в вересні та жовтні 2008року.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконував свої обов'язки за договором від 01.02.2008року та в травні, червні 2013року надав послуги по охороні об'єктів відповідача, що підтверджується наданими до матеріалів справи розрахунком суми позову, актами приймання-передачі робіт за травень та червень 2013року (надання послуг). Загальна вартість наданих послуг в цей період становить 139138грн. 56коп, в тому числі: за травень 2013 року 70709грн.76коп.; за червень 2013 року 68428грн.80коп.

Відповідно до пункту 3.5 договору від 01.02.2008року, з урахуванням пункту 1 додаткової угоди від 01.12.2008року, відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки за надані послуги не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Наданими до справи доказами підтверджується, що сторонами підписані акти виконаних робіт за травень, червень 2013року без будь-яких зауважень і вартість наданих послуг відповідач не заперечує.

Фактично борг відповідача станом на день звернення з позовом становить 139138грн.56коп., що підтверджується розрахунком суми боргу, а також наданим до матеріалів справи доказами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 01.02.2008року №1019-Хн з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів, якими б підтверджувався факт належного виконання обов'язків за договором щодо здійснення своєчасних розрахунків за надані послуги, а також погашення боргу відповідач суду не надав.

Належних доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, відповідач суду також не надав, тому позовні вимоги про стягнення 139138грн.56коп. основного боргу обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст.230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При укладенні договору сторони пунктом 8.1 договору узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати послуг, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежу.

За прострочку оплати вартості наданих послуг позивачем нарахована пеня за період з 25.06.2013року по 01.08.2013 року в сумі 1329грн.20коп.

Оскільки борг відповідача підтверджується належними доказами, вимоги позивача про стягнення пені за прострочку виконання грошового зобов'язання в сумі 1329грн.20коп. також підлягають задоволенню.

Розглядаючи клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.6 ст. 83, ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При зверненні з заявою відповідач посилається на складне фінансове становище, оскільки бюджет має значну заборгованість перед відповідачем по відшкодуванню різниці в тарифах, але органи місцевого самоврядування не відшкодовують різницю між встановленими розміром тарифу та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво та надання послуг з водозабезпечення та водовідведення за рахунок коштів відповідних бюджетів. Ним надані копії балансів, звітів про фінансові результати за 2012рік, 1 квартал 2013року, але зазначені докази не можуть бути підставою неможливості виконання рішення, як і не можуть бути такою підставою наявність боргів населення перед відповідачем. До того ж доказів на підтвердження відсутності коштів на відповідних банківських рахунках в установах банків відповідачем не надано.

В той же час суд наголошує, що на стадії виконавчого провадження сторони не позбавлені права укласти мирову угоду щодо порядку та строків погашення боргу та звернутися до суду з заявою про її затвердження.

З урахуванням вищезазначених норм права, позовні вимоги обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" м. Херсон, вул. Ю.Тутушкіна, 9, р.рахунок 2600302981572 Херсонська філія ВАТ «Кредит промбанк», ідентифікаційний код 03355726 на користь управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області м. Херсон, вул. Молодіжна, 6, р.рахунок 26000057345001 у Херсонському Головному регіональному відділенні АТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249 ідентифікаційний код 08597032 - 139138грн.56коп. основного боргу, 1329грн.20коп. пені та 2809грн.36коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06 серпня 2013р.

Суддя З.І. Ємленінова