Рішення № 32840138, 01.08.2013, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 0915/3933/12

Провадження № 2/352/149/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2013 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Дузінкевича І.М.

секретаря Кукули О.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника відповідачів ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - виконавчий комітет Радчанської сільської ради про зобов'язання вчинити дії, визнання недійсним державного акту та стягнення судових витрат, -

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася із позовом до відповідачів про зобов'язання не перешкоджати проведенню капітального ремонту будинку, встановленню ринв для відведення дощових вод, заборону будівництва господарської споруди поряд з житловим будинком, визнання недійсним державного акту серії ЯК № 961469 від 13.04.2011 року, що посвідчує право власності на земельну ділянку площею 0,1705 га за кадастровим номером 262580001000968. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі рішення виконкому Тисменицької міської ради № 233 від 19.12.1989 року, ОСОБА_6 було видано Радчанською сільською радою свідоцтво про право власності на жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, яке зареєстроване в ОКП «Івано-Франківське обласне ОБТІ» в реєстровій книзі №3 за реєстровим № 402. Вказане вище будинковолодіння знаходилося на земельній ділянці, яка згідно записів земельно-кадастрової книги під № 455 становила 0,28 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, яку рішенням 7 сесії Радчанської сільської ради від 10.07.2007 року у зв'язку із змінами в чинному законодавстві, зокрема прийняття нового Земельного кодексу України, останній передано у власність тільки в розмірі 0,25 га, та додатково передано у власність земельну ділянку розміром 0,23 га для ведення особистого селянського господарства. В свою чергу, ОСОБА_6 не виробила державні акти на право власності на земельні ділянки, що були їй передані у власність. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, однак, 16 травня 2006 року секретарем Радчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області було посвідчено заповіт ОСОБА_6 та зареєстровано під номером 88, згідно якого, на випадок смерті остання заповіла їй, позивачці, все належне їй майно, де б воно не було і з чого воно не складалося. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне їй майно, яке вона, позивачка, успадкувала шляхом вступу у фактичне управління та володіння спадковим майном, та є єдиним спадкоємцем померлої матері, ОСОБА_6 Відповідачі являються співвласниками сусідньою земельної ділянки із позивачкою, на котрій знаходиться стайня на невеликій відстані від її житлового будинку. Відповідачі на противагу рішенню Радчанської сільської ради від 20.10.2011 року, прийнятого на підставі акту постійної депутатської комісії з земельних питань № 12 від 26.08.2011 року, вчиняють перешкоди у проведенні ремонту будинку, і відмовляються від встановлення ринв для відведення дощових вод на стайні, тим самим спричиняють шкоди будинку із-за попадання на стіну житлового будинку стічних вод із даху стайні відповідачів. Також, їй, позивачці, стало відомо, що відповідачі є власниками земельної ділянки розміром 0,1705 га, що належить останнім на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 961469, що передана їм у власність на підставі рішення 20 сесії Радчанської сільської ради Тисменицького району від 15.02.2010 року. Однак, вважає, що державний акт відповідачам видано неправомірно, оскільки при підготовці технічної документації для вирішення питання про передачу земельної ділянки у власність не були встановлені належним чином межі земельної ділянки в натурі, і не погоджено межі земельної ділянки з позивачкою, як з суміжним землекористувачем. Додатково вважає, що відповідачі порушують її права шляхом реконструкції стайні без належного на те дозволу органу місцевого самоврядування.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 21.12.2012 року по справі залучено виконавчий комітет Радчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Позивачка та її представник ОСОБА_2, в судовому засіданні заявлений позов підтримали з підстав зазначених в позовній заяві, просили позов задоволити.

Відповідачі, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнали. Представник відповідачів обґрунтувала заперечення проти позову тим, що відповідачами не доведено факту про необхідність капітального ремонту стіни житлового будинку та наявності перешкод зі сторони відповідачів у проведенні зазначеного ремонту, а також вибрано спосіб захисту цивільних прав та інтересів, що не передбачений ЦК України, а саме, статтею 16. Вимоги щодо встановлення ринви на господарській будівлі вважає безпідставними, оскільки вказана будівля знаходиться за 2 метра від житлового будинку позивачки, який розташований по самій межі земельних ділянок, і не має ринв, що в свою чергу завдає збитків відповідачам. Більше того, вважає, що позивачка не має права перешкоджати у реконструкції сараю, оскільки це порушує права відповідачів на виконання покладених на них обов'язку, щодо утримання майна. Також, вважає, що земельна ділянка передана відповідачам у власність у законному порядку, і жодним чином не накладається на земельну ділянку позивачки.

Представник третьої особи, ОСОБА_3, в судовому засіданні позов не визнав.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 на праві особистої власності належав колгоспний двір по АДРЕСА_1 що стверджується із наявних у матеріалах справи копії свідоцтва про право власності на жилий будинок від 05.03.1991 року (а.с. 9), копії технічного паспорту на жилий будинок індивідуального житлового фонду (а.с.13-15), копії довідки № 1361 від 30.07.2012 року виданої Радчанською сільською радою Тисменицького району (а.с.12).

Встановлено, що рішенням позачергової сесії Радчанської сільської ради від 22.12.1993 року ОСОБА_6 надано дозвіл на приватизацію земельних ділянок, однак вона вказаним правом не скористалася, тому наступним рішенням 7-сесії п'ятого скликання Радчанської сільської ради від 10.05.2007 року останній вирішено передати у власність земельні ділянки площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства, площею 0,25 га для обслуговування і будівництва житлового будинку та площею 0,08 га для сінокосів, однак остання повторно не скористалася правом на приватизацію переданих їй земельних ділянок, що стверджується із копії довідки № 1303 від 16.07.2012 року виданої Радчанською сільською радою (а.с.18) та копії відповіді на адвокатській запит № 316/02-43 від 22.08.2012 року ( а.с. 19).

Згідно копії заповіту від 16.05.2006 року (а.с. 11), копії довідки № 1361 від 30.07.2012 року виданої Радчанською сільською радою Тисменицького району (а.с.12) стверджується, що ОСОБА_6 на випадок своєї смерті заповіла все належне їй майно, яке належатиме їй на день смерті дочці, яка є позивачкою по справі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, що стверджується із наявної в матеріалах копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 10).

Після смерті матері, позивачка вважається такою, що прийняла спадщину після смерті матері, зокрема, будинок по АДРЕСА_1 так як проживала з нею на час відкриття спадщини, і протягом встановленого часу не подала заяви про відмову від спадщини.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживають у будинковолодінні АДРЕСА_2 і є його власниками на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 2-1487 (а.с.26).

Як вбачається із наданих в судовому засіданні пояснень сторін, а також наявних в матеріалах справи акту № 12 від 26.08.2011 року, копії відповіді № 461/02-30 від 23.11.2011 року (а.с. 21), копії рішення Радчанської сільської ради від 20.10.2011 року, між сторонами наявний спір з приводу користування суміжними земельними ділянками в АДРЕСА_1 та здійснення права власності на майно розташоване на вказаних земельних ділянках.

Тильній стороні житловому будинку позивачки загрожує небезпека знищення та пошкодження, що зумовлена замоканням стіни із-за відсутності ринв для стічних вод на самому будинку, так і будівлі стайні сусідів - відповідачів по справі, однак останні додатково вчиняють перешкоди у здійсненні ремонту пошкодженої сторони будівлі, що стверджується із копії акту постійної депутатської комісії з питань земельних відносин № 12 від 26.08.2011 року (а.с. 20) та наявної в матеріалах справи копії рішення Радчанської сільської ради від 20.10.2011 року (а.с. 34).

У порушення вимог ст.ст. 316, 319, 322 ЦК України та ст. 103 ЗК України, відповідачі не виконують належним чином свій обов'язок по утриманні майна, порушують вимоги встановлені законодавством щодо добросусідства, тим самим спричиняючи шкоду правам позивачки, в результаті чого виникла загроза знищенню, пошкодженню майна останньої.

Відповідно до ст. 1163 ЦК України, фізична особа майну якої загрожує небезпека має право вимагати її усунення від того, хто її створює.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатись своєю власністю. При цьому власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, здобутими по справі доказами, стверджується, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідачів не перешкоджати проведенню капітального ремонту будинку, і встановленню ринв для відведення дощових вод є підставними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.

Встановлено, що відповідачу ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1705 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 що стверджується із наявного в матеріалах справи копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 961469 (а.с. 31). Останньому земельна ділянка передана у власність на підставі рішення 20 сесії Радчанської сільської ради Тисменицького району від 15.02.2010 року. Зокрема, передача у власність земельної ділянки здійснювалась у відповідності із постановою Кабінету Міністрі України № 844 від 05.08.2009 року «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України», якою не передбачалося погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, якщо земельна ділянка передана у власність до дня набрання чинності Земельним кодексом України ( 2768-14 ) (зокрема надану колгоспному двору), і рішення про її безоплатну передачу у власність громадянина прийнято не було.

Позивачкою не надано доказів в підтвердження того, що земельна ділянка передана у власність відповідачу частково накладається на земельну ділянку, що передана їй у власність, тим самим порушує її права, у зв'язку із чим позов в частині визнання недійсним державного акту не підлягає до задоволення.

Суд критично оцінює надані позивачкою докази в частині, здійснення відповідачами самочинної реконструкція господарської споруди без рішення органу місцевого самоврядування на реконструкцію, що жодним чином не підтверджує самого факту здійснення останніми будівництва.

Крім цього, вимогами ч.7 ст. 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, враховуючи той факт, що позивачкою не доведено факту виконання здійснення відповідачами реконструкції господарської будівлі, що підпадає під ознаки самочинного будівництва, а також відсутністю доказів про те, яким чином вказане самочинне будівництво порушує права та інтереси останньої, тому позовні вимоги в частині заборони будівництва є недоведеними, і в їх задоволенні слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене та ст.ст. 103, 104, 116, 125, 126, 152 ЗК України, ст.ст. 321, 376, 393, 1163 ЦК України, керуючись ст.ст. 88, 213- 215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_1 та членам її сім'ї в проведенні капітального ремонту стіни житлового будинку АДРЕСА_1 яка-стіна житлового будинку межує із земельною ділянкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановити ринви для відведення дощових вод на стайні (господарській споруді), яка залишилася незанесеною та розміщена в безпосередній близькості до житлового будинку АДРЕСА_1 з відведенням стоку води на територію земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по АДРЕСА_2

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 107 ( сто сім ) грн. 30 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий Дузінкевич І.М.