Постанова № 32838327, 06.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. Справа№ 910/7204/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - Немцева Л.Ю

представників сторін: від відповідача - Зубчевський В.Д.

розглянувши Комунального підприємства Печерської районної

апеляційну скаргу у м. Києві ради по утриманню житлового

господарства "Хрещатик"

на рішення

господарського суду м. Києва.

від 27.06.2013 року.

у справі № 910/7204/13 ( суддя: Полякова К.В.)

за позовом Комунального підприємства Печерської районної

у м. Києві ради по утриманню житлового

господарства "Хрещатик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Київське"

про стягнення 31891,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.06.2013 року позов Комунального підприємства Печерської районної у м. Київі ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське" про стягнення заборгованості у розмірі 31891,70 грн. - задовольнити частково .

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське " (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 23-А, ідент. код 14366905) на користь Комунального підприємства Печерської районної у м. Київі ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, будинок 28/19; р/р 26001114454 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805 код ЄДРПОУ 35534430) 159 (сто п'ятдесят дев'ять ) гривень 55 копійок заборгованості з оплати експлуатаційних витрат та 8 (вісім) гривень 61 копійку судового збору.

У іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, КП Печерської районної у м. Київі ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 27.06.2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідно до Рішення Печерської районної у м. Києві ради від 12.06.2007 № 47 "Про реорганізацію комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського районну м. Києва "Печерськжитло" шляхом виділу" створено Комунальне підприємство Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства "Хрещатик" (далі КП УЖГ "Хрещатик", позивач).

Пунктом 4.1 зазначеного рішення встановлено, що КП УЖГ "Хрещатик" є правонаступником прав та обовязків КП УЖГ "Печерськжитло" в частині прав та обовязків ЖЕО -601, ЖЕО - 606, ЖЕО- 608.

Одночасно зазначеним Рішенням Печерської районної у м. Києві ради житловий будинок 23 літ "А" по вул. Хрещатик у м. Києві вилучено з оперативного управління КП УЖГ "Печерськжитло" та закріплено на праві оперативного управління (балансове утримання) за КП УЖГ "Хрещатик" (Додаток 1).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київське" (далі ТОВ "Київське" , відповідач) є власником приміщень з №1 по №6 (групи приміщень № 52) загальною площею 97,20 кв. м, розташованих в будинку № 23 літ. "А" по вул. Хрещатик у м. Києві, про що надано Свідоцтво про право власності від 26.08.2005 № 1223- В.

01 вересня 2009 між КП УЖГ "Хрещатик" та ТОВ "Київське" укладено договір № 14753 "Експлуатаційні витрати та комунальні послуги", предметом якого є надання позивачем за плату відповідачу комунальних послуг та забезпечення обслуговування та експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою вул. Хрещатик, буд. № 23 літ. "А", утримання прибудинкової території у відповідності з додатком № 1 до Договору (п.1.1, 2.1.1) (а.с. 15-16, 45-46).

Розмір плати комунальних послуг та інших платежів, порядок розрахунків сторони передбачили розділом 4 Договору.

Згідно пункту 4.1.1 вартість комунальних послуг встановлюються в залежності від фактичних витрат теплової енергії (пропорційно займаній площі). Холодна вода та інше нараховується згідно тарифів наданих КП УЖГ "Хрещатик" підприємствами - постачальниками.

Пунктом 4.1.2 зобов'язано ТОВ "Київське" сплачувати КП УЖГ "Хрещатик" витрати пов'язані з утриманням будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати).

Позивач стверджує, що ним належним чином виконувались зобов'язання за Договором № 14753 та надавались передбачені ним послуги, тоді як відповідач не здійснив оплату отриманих послуг. Тому, у останнього виникла заборгованість зі сплати комунальних послуг у розмірі 31891,70 грн., з яких : 159,55 грн. - заборгованість зі сплати експлуатаційних витрат; 31558, 60 грн. - заборгованість зі оплати підігріву води та 173,52 грн. - заборгованість зі сплати холодної води на підігрів.

У свою чергу відповідач заперечував проти заявлених вимог посилаючись на відсутність фактичного надання послуг з боку позивача з підігріву води та проведення оплати позивачу за фактично отримані комунальні послуги та експлуатаційні витрати

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Предметом спору у межах даної справи є вирішення питання стягнення заборгованості, яка виникла з нарахування та збору платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до частини 2 вказаної норми, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, а саме серед таких підставами визнаються договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону "Про житлово-комунальні послуги" №1875-ІV від 24.06.2004 (надалі Закон України №1875-ІV ) відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону №1875-ІV від 24.06.2004 та пункту 8 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2005 № 630 житлово - комунальні послуги надаються виконавцями споживачам на підставі договорів, оформлених на основі типового, затвердженого зазначеною постановою Кабінету Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи у період з листопада 2009 по червень 2010 надання позивачем комунальних та експлуатаційних послуг з обслуговування приміщень відповідача в будинку № 23 літ "А" по вул. Хрещатик у м. Києві здійснювалось за умовами Договору № 14753 від 01.09.2009 року.

Так, безпосередньо додатком №1 до Договору, що є його невід'ємною частиною, сторони передбачили наступну наявність комунальних зручностей, що забезпечується позивачем на умовах Договору:

Центральне опалення частини приміщень відповідача площею 62,9 кв.м; експлуатаційні витрати. При цьому, поруч з такими видами комунальних зручностей як холодна вода мається відмітка - договір з водоканалом, підігрів води та холодна вода на підігрів - не має (п.4 Додатку №1).

Відповідно до розрахунку оплати, який міститься в зазначеному додатку до Договору, сторони визначили приблизну вартість послуг з утримання будинку та прибудинкової територія, а також встановили, що розрахунок оплати за підігрів води, центральне опалення , холодна вода на підігрів здійснюється по фактичному споживанню. (зворотній бік а. с. 46).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на трубопроводі системи гарячого водопостачання кафе "Київське" встановлені заглушки, опломбовані та відключенні крани гарячого водопостачання (а. с. 47, 48).

До того ж, як вбачається з матеріалів справи на виробництві ТОВ "Київське", як закладу громадського харчування, вимірювальною електротехнічною лабораторією у вересні 2009 та жовтні 2010 проводились вимірювальні та випробувальні роботи електроустановок та електропристроїв на відповідність до вимог ПТЕ та ПТБ в приміщеннях кафе ТОВ "Київське". За наслідками проведених перевірок складено технічні звіти, якими зафіксовано наявність водонагрівального бойлера "Атлантик" в кафе ТОВ "Київське" за адресою вул.. Хрещатик, 23 (а. с. 95-115).

Разом з тим, наполягаючи на існування заборгованості відповідача перед позивачем з оплати послуг з підігріву води та холодної води на підігрів за Договором № 14753, позивач в якості доказів щодо фактичного отримання ТОВ "Київське" зазначених послуг надав рахунки фактури, облікові картки за грудень місяць 2009 по травень місяць 2010 (в яких зазначено розмір фактичного споживання послуг з гарячого водопостачання та опалення всього будинку), довідку (станом на 15.10.2009) про надання опалення і гарячого водопостачання по будинку, які здійснюються від теплових мереж Постачальника.

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергія) споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Тобто за змістом наведеної правової норми, кваліфікуючою ознакою договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу є наявність у споживача спеціальної приєднаної мережі та обладнання, придатного для отримання енергетичних та інших ресурсів, а забезпечення безпечної експлуатації та режиму - частиною зобов'язань споживача.

Існування правовідносин щодо енергопостачання закон пов'язує з наявністю у споживача енергоприймаючого обладнання, приєднаного до мережі постачальної організації та іншого необхідного обладнання.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини, щодо відсутності у приміщеннях ТОВ "Київське" енергоприймаючого обладнання з гарячого водопостачання та зважаючи на наведені правові норми, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обов'язку оплати послуг з підігріву води за відсутності фактичного споживання відповідачем даної послуги.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи 21.08.2002 між ВАТ "АК Київводоканал" та ТОВ "Київське" укладено договір № 00975/5-1 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до якого здійснюється постачання питної води та водовідведення в кафе ТОВ "Київське" (а. с. 49-50).

За період, вказаній у позовній заяві, ТОВ "Київське" повністю розрахувалось з ВАТ "АК Київводоканал" за водопостачання та водовідведення, що підтверджено платіжними дорученнями №№ 423, 23, 57, 121, 129 (а. с. 51, 52, 53, 54, 55).

За таких обставин, у відповідача відсутній обов'язок перед позивачем щодо оплати холодної води на підігрів.

Тому, позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Київське" заборгованості з нарахування, здійсненого КП УЖГ "Хрещатик" згідно договору № 14537 за комунальні послуги у період з вересня 2009 по червень 2010 у розмірі 31558,60 грн. - оплата підігріву води та 173,52 - оплата холодної води на підігрів, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи судом першої інстанції досліджувались примірники додатку № 1 до договору № 14537, які надані відповідачем та позивачем. Текст зазначених примірників є ідентичними (а. с. 88).

Даний договір укладено сторонами відповідно до норм діючого законодавства, є дійсним, сторонами не оспорювався, у судовому порядку не змінювався.

Позивач жодних доказів на спростування зазначеного факту не надав.

Таким чином, права та обов'язки сторін виникають виключно з умов Договору №14537 "про експлуатаційні витрати та комунальні послуги".

Згідно умов п. 2.2.2. Договору № 14537 та Додаткової угоди №1 до нього відповідач зобов'язався щомісячно вносити на розрахунковий рахунок КП УЖГ "Хрещатик" плату за обслуговування будинку та прибудинкової території.

Проте, надавши належну юридичну оцінку доказам, щодо проведення відповідачем оплати за експлуатаційні витрати, які надані позивачем за Договором № 14537 у спірний період, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що внаслідок проведення ТОВ "Київське" неповної оплати даних витрат, у останнього виникла заборгованість у розмірі 159,55 грн., яка на день розгляду справи є непогашеною (бухгалтерська довідка а. с. 84, розрахунок суми заборгованості а. с. 85-86).

Отже, позовні вимоги у частині стягнення заборгованості по сплаті експлуатаційних витрат у сумі 159,55 грн. підлягають задоволенню.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 27.06.2013 року у справі № 910/7204/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/7204/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Пашкіна С.А.

Сітайло Л.Г.

Повний текст постанови складено 07.08.2013 року.