Рішення № 32838195, 29.07.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2013 р.Справа № 916/1362/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Швед А.Ю.,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи - Огньотова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „С.М.Т.-ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський будівельний комбінат", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго", про стягнення 43 401,37 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „С.М.Т.-ЛТД" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський будівельний комбінат" про стягнення заборгованості за договором № 15300 в розмірі 43 401,37 грн., у т.ч. 38704,19 грн. основної заборгованості (активна електроенергія, реактивна електроенергія), 2790,26 грн. пені, 1617,44 грн. інфляційних втрат, 289,48 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

28 січня 2013 року між ТОВ „С.М.Т.-ЛТД" та ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" в особі начальника Північного РЕМ було укладено договір поруки № 75, відповідно до п. 1.1 якого позивач виступає поручителем боржника - ТОВ „Одеський будівельний комбінат" перед кредитором ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" і зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань по розрахунках за спожиту електроенергію за договором на користування електричною енергією № 15300 від 24.05.2004 р., що був укладений між ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" та ТОВ „Одеський будівельний комбінат" в сумі 42593,79 грн., що складається з 27515,79 грн. - спожита електрична енергія; 11188,40 грн. - реактивна енергія; 1343,91 грн. - пеня; 190,81 грн. - 3% річних; 1657,81 грн. - інфляційні втрати; 697,07 грн. - судові витрати.

Так, відповідно до п. 2.1. договору № 1 позивач відповідає перед ВАТ „Одесаобленерго" за виконання відповідачем зобов'язань за договором № 15300 в сумі, що дорівнює 42593,79 грн. При цьому згідно з п. 3.1. позивач зобов'язується виконати за відповідача зобов'язання останнього перед кредитором протягом 3 днів (без врахування поштового обігу) з моменту повідомлення кредитором про невиконання відповідачем своїх зобов'язань.

Як зазначає позивач, оскільки відповідач не виконав взятого на себе зобов'язання щодо оплати заборгованості, що виникла в нього за договором на користування електричною енергією № 15300, позивач як поручитель відповідно до вимог договору № 1 та ст. 553 Цивільного кодексу України виконав перед ВАТ „Одесаобленерго" зобов'язання щодо сплати заборгованості у встановлений договором строк, що підтверджується рахунком № 15300 за електроенергію та рахунком-фактурою № 15300 з відміткою про оплату.

При цьому позивач вказує, що наявність заборгованості відповідача перед кредитором встановлено рішенням господарського суду Одеської області у справі №29/129-09-2836.

Наразі позивач зазначає, що дотримуючись вимог, закріплених в ст. 555 ЦК України, після пред'явлення до нього вимоги позивачем було направлено відповідне повідомлення відповідачу, про що свідчить квитанція про відправку.

Також позивач вказує, що відповідачу було направлено претензію з вимогою про сплату заборгованості на користь позивача за договором № 15300, проте відповіді чи заперечення на претензію від відповідача отримано не було, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

Крім того, позивач вказує, що на підставі п. 4.2. договору на користування електричною енергією № 15300 від 24.05.2004 р. та норм діючого законодавства ним було здійснено розрахунок пені, нарахованої за прострочення відповідачем свого зобов'язання за договором склала 2790,26 грн.

Також відповідно до положень ст. 625 ЦК України позивачем здійснено розрахунок 3% річних, що склали 289,48 грн., та інфляційних збитків в сумі 1617,44 грн.

Відтак, за ствердженнями позивача, станом на 01.05.2013 року заборгованість ТОВ „Одеський будівельний комбінат" перед позивачем за договором поруки № 75 складає 43401,37 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.05.2013 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „С.М.Т.-ЛТД" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1362/13, розгляд справи призначено в засіданні суду на 12.06.2013 р. При цьому вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство „ЕК „Одесаобленерго".

Під час розгляду справи у судовому засіданні судом було з'ясовано, що ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" було змінено найменування на Публічне акціонерне товариство „ЕК „Одесаобленерго", у зв'язку з чим судом було змінено найменування третьої особи.

В ході розгляду справи позивачем було подано заяву про зміну предмету позову (а.с. 142-144), відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості, що виникла за договором поруки № 75 від 28.01.2013 р. у розмірі 43401,37 грн., що складається з 38704,19 грн. основної заборгованості (активна електроенергія, реактивна електроенергія), 2790,26 грн. пені, 1617,44 грн. - інфляційних втрат, 289,48 грн. - 3% річних. Вказана заява за своєю суттю є додатковим обґрунтуванням заявлених позовних вимог та не змінює предмет позову, оскільки зміна предмета позову означає зміну вимоги, тоді як заявлені позивачем вимоги не змінені.

Третя особа позовні вимоги повністю підтримує, про що зазначено у поясненнях стосовно заявлених вимог (а.с. 114-115) та додаткових поясненнях (а.с. 126-127).

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців. Однак, згідно поштових повідомлень, що містяться в матеріалах справи, надіслана судом поштова кореспонденція разом з ухвалами суду повернута до суду з поштовою відміткою про відсутність адресату за вказаною адресою.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

24.05.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" та відповідачем - ТОВ „Одеський будівельний комбінат" було укладено договір № 015300, відповідно до умов якого ВАТ "Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" зобов'язалось постачати електричну енергію на об'єкти відповідача в межах, визначених договором, умовами та обсягами постачання електричної енергії та потужності, а відповідач зобов'язався щомісячно у встановлений строк здійснювати оплату відпущеної йому електроенергії, а також виконувати інші умови даного договору.

Додатком № 5, який є невід'ємною частиною договору № 015300 від 24.05.2004 р., встановлено, що розрахунковим вважається період з 24-25 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. Остаточний розрахунок за фактично використану електроенергію здійснюється споживачем самостійно на протязі 5 днів після дати виписки рахунку.

Так, судом встановлено, що відповідач оплату за спожиту електроенергію здійснював частково, що призвело до виникнення у нього заборгованості перед ВАТ "Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго", у зв'язку з чим останнім було подано до господарського суду Одеської області позов про стягнення з відповідача 27515,79 грн. боргу за активну електроенергію, 7498,61 грн. - боргу за реактивну електроенергію, 1657,81 грн. - індексу інфляції, 190,81 грн. - 3% річних та 1343,91 грн. - пені.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 26.10.2009 р. у справі № 29/129-09-2836, що набрало законної чинності, позов ВАТ "Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" до ТОВ „Одеський будівельний комбінат" було задоволено повністю, а саме з відповідача було стягнуто на користь ВАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" борг за спожиту активну електроенергію в сумі 27515,79 грн., борг за використану реактивну електроенергію в сумі 7498, 61 грн., інфляційні збитки в сумі 1657,81 грн., 3% річних в сумі 190,81 грн., пеню в сумі 1343,91 грн., державне мито в сумі 382,07 грн., 315 грн. за ІТЗ судового процесу, всього 38904,00 грн.

Наразі, як встановлено судом, вказане рішення суду відповідачем не було виконано та згідно постанови державного виконавця першого Суворовського ВДВС Одеського міського управління юстиції від 26.12.2012 р. виконавчий документ - наказ господарського суду Одеської області від 06.11.2009 р. у справі № 29/129-09-2836 був повернутий стягувачу - ВАТ "Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження" у зв'язку з не виявленням майна боржника, розшук якого здійснювався органами внутрішніх справ.

28 січня 2013 року між ТОВ „С.М.Т.-ЛТД" та ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" в особі начальника Північного РЕМ було укладено договір поруки № 75, відповідно до п. 1.1 якого позивач виступає поручителем боржника - ТОВ „Одеський будівельний комбінат" перед кредитором ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" і зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань по розрахунках за спожиту електроенергію за договором на користування електричною енергією № 15300 від 24.05.2004 р., що був укладений між ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" та ТОВ „Одеський будівельний комбінат" в сумі 42593,79 грн., що складається з 27515,79 грн. - спожита електрична енергія; 11188,40 грн. - реактивна енергія; 1343,91 грн. - пеня; 190,81 грн. - 3% річних; 1657,81 грн. - інфляційні втрати; 697,07 грн. - судові витрати.

Так, відповідно до п. 2.1. договору № 1 позивач відповідає перед ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" за виконання відповідачем зобов'язань за договором № 15300 в сумі, що дорівнює 42593,79 грн. При цьому згідно з п. 3.1. позивач зобов'язується виконати за відповідача зобов'язання останнього перед кредитором протягом 3 днів (без врахування поштового обігу) з моменту повідомлення кредитором про невиконання відповідачем своїх зобов'язань.

Дослідивши зміст вказаного договору та з'ясувавши характер спірних правовідносин, суд зазначає, що зазначений договір був укладений між сторонами з урахуванням вимог приписів ст. 546, 553, 554 ЦК України.

Так, в силу приписів ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Разом з тим відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Таким чином порука - насамперед вид забезпечення виконання зобов'язання, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. При невиконанні боржником своїх зобов'язань перед кредитором, їх виконує поручитель, а всі права кредитора переходять до поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні умови забезпечення виконання зобов'язання передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, в розділі 2 договору про постачання електричної енергії №15300 від 24.05.2004 р., укладеного між відповідачем як споживачем та ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" як постачальником електроенергії, сторони досягли згоди про те, що під час виконання умов цього договору, а також під час вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. №28.

В підпункті 2 пункту 8.1 Правил користування електричною енергію зазначено, що постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на всі види забезпечення виконання зобов'язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України.

Отже, у договорі про постачання електричної енергії сторони зобов'язались керуватися чинним законодавством та Правилами користування електричною енергією при вирішенні всіх питань які не обумовлені в даному договорі, а в свою чергу право постачальника на всі види забезпечення виконання зобов'язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії встановлено Правилами користування електричною енергію.

Такої ж правова позиція наведена в постанові ВГСУ від 31.03.2010 р. по справі 15/140-ПД-09.

Отже, при укладенні договору поруки сторонами дотримано всіх передбачених ст. 203 ЦК України вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, даний договір поруки згідно з вимогами ч. 5 ст. 203 ЦК України направлений на реальне настання наслідків, що ним обумовлені, про що свідчить сплата поручителем кредитору суми у розмірі 42593,79 грн. відповідає внутрішній волі сторін, та не суперечить Цивільному Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Укладення договору поруки після настання строку виконання зобов'язань за основним договором є можливим, оскільки така дія нормами Цивільного Кодексу України, якими врегульовано порядок укладення договорів цього виду, не заборонена. Більш того, за загальним правилом, як і інші способи забезпечення виконання зобов'язань, договір поруки забезпечує дійсне зобов'язання (статті 548 Цивільного кодексу України). Тобто, на момент укладення договору поруки вже має існувати основне зобов'язання, або вони укладаються одночасно.

Відтак, цивільне законодавство не передбачає будь-яких зобов'язань, виконання яких не може бути забезпечено порукою. Виняток становлять лише недійсні зобов'язання, оскільки за змістом ч. 2 ст. 548 ЦК України забезпечити можна лише дійсну вимогу.

Як зазначає позивач, оскільки відповідач не виконав взятого на себе зобов'язання щодо оплати заборгованості, що виникла в нього за договором на користування електричною енергією № 15300, позивач як поручитель відповідно до вимог договору № 1 та ст. 553 Цивільного кодексу України виконав перед ВАТ „Одесаобленерго" зобов'язання щодо сплати заборгованості у встановлений договором строк, що підтверджується рахунком № 15300 за електроенергію та рахунком-фактурою № 15300 з відміткою про оплату. Так, в матеріалах справи містяться платіжні доручення № 421 від 30.01.2013 р. на суму 27515,79 грн. та № 422 від 30.01.2013 р. на суму 15078,00 грн., за якими позивачем сплачено на користь ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" суму коштів в розмірі 42593,79 грн., яка вказана в договорі поруки.

Ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України передбачено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Разом з тим стосовно обсягу відповідальності боржника, що згодом перейшла до позивача як поручителя суд зазначає, що вказаний обсяг відповідальності встановлений умовами договору на постачання електроенергії №15300 від 24.05.2004 р. та рішенням суду по справі №29/129-09-2836 від 26.10.2009 р. в загальній сумі 42593,79 грн. У зв'язку з цим боржник позбавлений можливості заперечувати проти вимог кредитора та висунути всі свої заперечення проти поручителя, як це зазначено у п. 2 ст. 555 ЦК України.

При цьому, як вже зазначалось, за договором поруки № 75 позивач зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором (ПАТ „ЕК „Одесаобденерго") за виконання зобов'язань по розрахунках за спожиту електроенергію за договором на користування електричною енергією № 15300 від 24.05.2004 року на загальну суму 42593,79 грн. Сума основного зобов'язання за договором поруки № 75 склала 38704,19 грн., без врахування пені, інфляційних витрат, трьох відсотків річних, та складається з 27515,79 грн. - спожита електрична енергія; 11188,40 грн. - реактивна електроенергія. Однак, рішенням господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2009 року встановлена сума основної заборгованості відповідача в розмірі 35014,40 грн., з яких 27515,79 грн. - спожита електрична енергія; 7498,61 грн. - реактивна електроенергія. Так, в договір поруки було включено зобов'язання відповідача перед ПАТ „Одесаобленерго" щодо сплати суми боргу за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 3689,79 грн. (11188,40 грн. - 7498,61 грн.).

Як з'ясовано судом, вказана заборгованість не була предметом заявлених вимог по справі 29/129-09-2836 та виникла за розрахункові періоди червня 2009 р., липня 2009 р., серпня 2009 р. вересня 2009 р., жовтня 2009 р., листопада 2009 р., грудня 2009 р., лютого 2010 р., березня 2010 р., що підтверджується звітами ТОВ „Одеський будівельний комбінат" про спожиту активну та реактивну електроенергію за вказані періоди та рахунками, отриманими представником ТОВ „Одеський будівельний комбінат", які надані третьою особою до суду.

Як вказано третьою особою, відповідно до пункту 7.23 Правил користування електричною енергією", постанови НКРЕ від 31.07.1996 р. N 28, умови та порядок надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії та розрахунку розміру плати за компенсацію перетікання реактивної електричної енергії як адресного економічного стимулу визначаються електропередавальною організацією згідно з розрахунками, що здійснюються виходячи з параметрів, схеми та характерного режиму роботи електричних мереж, технічних даних електроустановок споживача відповідно до методичних рекомендацій, які затверджуються Мінпаливенерго України у відповідності до наданих законодавством України повноважень зазначеному органу виконавчої влади та зазначаються у договорі.

Споживачі, електроустановки яких приєднані безпосередньо до мереж ліцензіата з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, вносять обсяг коштів, визначений у відповідності до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електричної енергії, на поточний рахунок відповідного підрозділу ліцензіата з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами.

Таким чином, будучи приєднаними безпосередньо до підстанції НЕК "Укренерго" боржник - ТОВ „Одеський будівельний комбінат", а відповідно до договору поруки № 75 і сам позивач повинні також сплачувати кошти за послуги з компенсації за перетікання реактивної електричної енергії на поточний рахунок відповідного підрозділу НЕК "Укренерго", як ліцензіату з передачі електричної енергії магістральними електричними мережами.

Відтак, з огляду на п.п. 6.4. Правил користування електричною енергією, плата за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, суми штрафних санкцій зараховуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або електропередавальної організації відповідно до умов укладеного договору. При цьому Правилами встановлено обов'язок споживача здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії" та за технічне обслуговування електричних установок.

З урахуванням вищенаведеного, в договорі поруки № 75 від 28.01.2013 року сума за реактивну електроенергію була збільшена на 3689,79 грн. у зв'язку із збільшенням на момент пред'явлення вимоги суми за компенсацію з перетікання реактивної електричної енергії відповідно до розрахунків за Методикою обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої Наказом міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року № 19.

Враховуючи усе вищенаведене, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 42593,79 грн., яка встановлена договором поруки та яка сплачена позивачем на користь ПАТ „ЕК „Одесаобленерго", внаслідок чого позивач отримав право вимоги до відповідача. Адже, наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, відповідно до ч. 2 статті 556, п. 3 ч. 1 статті 512 ЦК України може бути заміна кредитора у зобов'язанні, що згідно з ч. 1 статті 516 ЦК України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо решти частини вимог про стягнення донарахованих позивачем 3% річних та пені в сумі 807,58 грн. (43401,37 грн. - 42593,79 грн.), суд зазначає, що вказані вимоги позивача є безпідставними, оскільки договором поруки не було встановлено таке зобов'язання відповідача відносно третьої особи, більш того таке зобов'язання не виконувалось позивачем на користь третьої особи, а відтак позивач не набув права на стягнення вказаної суми.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „С.М.Т.-ЛТД" частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (42593,79 грн.), виходячи із заявленої до стягнення суми (43401,37 грн.). Так, з огляду на те, що за заявленими позовними вимогами сума судового збору складає 1720,50 грн., відповідно до стягнення з відповідача підлягає 1688,49 грн. (42593,79 грн. х 1720,50 грн. / 43401,37 грн.).

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „С.М.Т.-ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський будівельний комбінат", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго", про стягнення 43 401,37 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський будівельний комбінат" (65025, м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги, буд. 22; код ЄДРПОУ 05392542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „С.М.Т.-ЛТД" (65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 21; код ЄДРПОУ 19056351) суму боргу в розмірі 42593/сорок дві тисячі п'ятсот дев'яносто три/ грн. 79 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1688/одна тисяча шістсот вісімдесят вісім/грн. 49 коп.

3. В задоволенні решти частини вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „С.М.Т.-ЛТД" відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 02.08.2013 р.

Суддя Петров В.С.