Рішення № 32838153, 26.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8579/13 26.07.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальна іпотечна компанія»

До Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»

Про визнання договору іпотеки припиненим

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача Мельничук І.В., довіреність № б/н від 14.12.2012

від відповідача Вознюк М.В., довіреність № 3352 від 01.03.2013

Ємельянов В.Р., довіреність № 3354 від 28.02.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Муніципальна іпотечна компанія» (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (далі - відповідач) про визнання договору іпотеки припиненим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає припиненим іпотечний договір № 47-2/20-10-з/4 від 06.10.2010р., внаслідок того що дія самого договору закінчилася.

Ухвалою суду від 13.05.2013р. порушено провадження у справі № 910/8579/13 та призначено розгляд на 14.06.2013 р.

13.06.2013р. відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов.

14.06.2013 представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення по суті спору, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Представники відповідача проти позову заперечили, з підстав викладених у відзиві.

Суд відклав розгляд справи на 12.07.2013р.

14.06.2013р. позивач подав через канцелярію суду додаткові документи по справі.

12.07.2013р. позивач подав через канцелярію суду додаткові письмові пояснення по справі.

12.07.2013р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Суд оголосив перерву у судовому засіданні до 26.07.2013р.

26.07.2013р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Суд вирішив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором № 47-2/20-10 (далі - Кредитний договір), що було укладено 14.12.2007 року між ПАТ КБ «Хрещатик» (далі - відповідач) та ТОВ "Житлоспецбудпроект" (далі - Позичальник), було укладено Договір іпотеки № 47-2/20-Ю-з/3 від 06.10.2010 року (далі - Іпотечний договір). Відповідно до вказаного договору ТОВ «Муніципальна іпотечна компанія» (далі - Позивач) виступило майновим поручителем по кредитним зобов'язанням ТОВ «Житлоспецбудпроект» перед ПАТ КБ «Хрещатик» і відповідно надало в іпотеку майнові права на квартири в м. Суми.

Відповідно до п. 1.1.1 Іпотечного договору предметом іпотеки за цим Договором є майнові права на квартири, що знаходяться в місті Суми.

Пунктом 4.4 Спірного договору передбачено, що у випадку, коли суми, вирученої від реалізації предмета іпотеки недостатньо для повного задоволення вимог Іпотекодержателя за Кредитним договором та за цим Договором, одержати суму, якої не вистачає, з іншого майна Іпотекодавця чи Боржника.

Пунктом 5.7 передбачено, що у випадку, коли суми, вирученої від предмета іпотеки, буде недостатньо для повного задоволення вимог Іпотекодержателя та покриття витрат, пов'язаних зі зверненням стягнення на предмет іпотеки та його реалізацією, іпотеко держатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок іншого майна іпотекодавця.

Тобто, на думку позивача, спірним договором передбачена додаткова відповідальність позивача.

Пунктом 6.6. оспорюваного договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення підписаних сторонами примірників та діє до явного виконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором (з урахуванням можливих змін та доповнень).

За твердженням позивача, з викладеного вбачається, що оспорюваним договором передбачена додаткова відповідальність, а це є ознакою за якою договір поруки відрізняється від договору іпотеки. Таким чином, на думку позивача, оспорюваний договір по своїй правові природі відноситься до договорів поруки і підпадає під регулювання параграфу 3 глави 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), який регулює питання поруки.

Позивач у своєму позові посилається на те, що сторони у спірному договорі передбачили додаткову відповідальність (п.п. 4.4, 5.7 договору), що є характерним для договору поруки.

Статтею 559 Цивільного кодексу України передбачено випадки припинення поруки. Так в частині 4 вказаної статті визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя.

Пунктом 6.6. Оспорюваного договору передбачено, що він діє до повного виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором (з урахуванням можливих змін та доповнень). Однак, позивач вважає, що таке формулювання не можна вважати строком виконання зобов'язання.

Відповідно до положень Договору про внесення змін № 17 до Кредитного договору № 47-2/20-10 від 14.12.2007 року (копія наявна в матеріалах справи), сторони встановили, що зобо в'язання за ним повинні бути виконані до 20 травня 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що зобов'язання за оспорюваним договором припинилися в силу вимог ст. 252 та ч. 4 ст. 559 ЦК України з 21.11.2011р., вказана дата була визначена позивачем, шляхом додавання шести місяців до кінцевої дати виконання основного (кредитного) зобов'язання, а саме 20.05.2011р., у зв'язку з чим позивач подав на розгляд господарського суду міста Києва позов про визнання зобов'язання за договором іпотеки № 47-2/20-10-з/4 від 06.10.2010, що укладено між ПАТ «КБ «Хрещатик» та ТОВ «Муніципальна іпотечна компанія» такими, що припинилися з 21.11.2011р.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, на підставі наступного.

Позивач просить визнати припиненим Договір іпотеки за № 47-2/20-10-з/4 від 06.10.2010 року ґрунтуючись на тому, що по своїй юридичній природі вказаний договір є договором поруки, на підставі того, що п. 4.4. Договору іпотеки за № 47-2/20-10-з/4 (далі - Іпотечний договір) передбачено, що у випадку коли суми, вирученої від реалізації предмета іпотеки недостатньо для повного задоволення вимог Іпотекодержателя і Кредитним договором та за цим Договором, Іпотекодержатель має право одержувати суму, якої не вистачає, з іншого майна Іпотекодавця чи Боржника.

Тобто, Іпотечним договором передбачена додаткова відповідальність 7 і «Муніципальна іпотечна компанія», що є ознакою, яка вказує на приналежність даного договору до договорів поруки.

Суд не може погодитись з вказаними твердженнями позивача, на підставі того, що як вбачається із матеріалів та обставин справи, з метою належного виконання зобов'язань за Кредитним договором за № 47-2/20-10 від 14.12.2007 року укладеним між ПАТ «КБ «Хрещатик» (надалі - Відповідачем) та ТОВ «Житлоспецбудпроект» (надалі - Позичальник), між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки за № 47-2/20-Ю-з/3 від 06.10.2010.

За умовами договору іпотеки оозивач виступив майновим поручителем по кредитним зобов'язанням ТОВ «Житлоспецбудпроект» перед відповідачем. Предметом договору іпотеки стали майнові права на нерухоме майно (житлові квартири).

Статтею 546 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 1, 3 статті 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Аналогічні положення, в яких наголошується на забезпечувальному характері зобов'язань, що виникають із договору іпотеки, містяться і в статті 1 Закону України «Про іпотеку».

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний (акцесорний) характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Таким чином, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язань.

В силу забезпечувального характеру договірних правовідносин іпотеки у Іпотекодержателя виникає право у разі не виконання зобов'язань за основним договором здійснити задоволення своїх вимог за рахунок предмету договору іпотеки.

Пунктом 4.1. Іпотечного договору, передбачено право Іпотекодержателя (Відповідача) за рахунок предмета іпотеки задовольнити свої вимоги за Кредитним договором в повному обсязі.

На відносини майнової поруки норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфу 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом.

Статтею 575 ЦК України іпотека прямо визначена окремим видом застави.

Підстави припинення права застави визначені статтею 593 ЦК України, а щодо іпотеки, як її окремого виду, також і статтею 17 Закону України «Про іпотеку». За змістом статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Наведена позивачем підстава припинення правовідносин, що виникли із Іпотечного договору не передбачені чинним законодавством України.

Крім того, відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Фактично зміст статті 638 ЦК України вказує на те коли договір буде дійсним, а точніше за яких умов він має бути дійсним.

Таким чином, в ЦК України конкретизовано лише предмет договору. Всі інші умови будуть для кожного договору окремо взятими із актів цивільного законодавства або погодженні сторонами для кожного договору окремо.

А отже, посилання позивачем на окремі норми глави 49, параграфу З (Порука) ЦК України є неправомірним. В силу того, що розмежування договорів відбувається за їх предметом а не за окремими ознаками які можуть бути притаманні договорам іншого виду.

До того висновок з приводу того, що передання власного майна в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язання третьою особою слід вважати різновидом поруки є хибним, оскільки законодавство чітко розмежовує поняття поручителя в договорі поруки (Глава 49, параграф З ЦК України) і поняття майнового поручителя як сторони в договорі застави (іпотеки) (Глава 49, параграф 6 ЦК України; ЗУ «Про іпотеку»), про що також вказано у постанові ВГСУ № 9/242пд від 11.02.2011р.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ст.36 ГПК України зазначає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Позивачем не були надані суду належні докази на підтвердження викладеного в позові, а тому його позовні вимоги є документально не підтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст.49 ГПК України, при відмові в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

(Повний текст рішення складено 01.08.2013р.)

Суддя В.І.Мельник