Постанова № 328381, 28.12.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26.12.06р.

Справа № А38/345-06

За позовом: Управління Державної служби охорони при УМВС України в Дніпропетровській області

до відповідача: Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Суддя Бишевська Н. А.

Секретар судового засідання Бикова А.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Кучер І.П., дор. № 9/7-4490 від 23.10.06 р., Григоренко О.А. дор. № 9/7-4491 від 23.10.06 р.

від відповідача: Васілєв В.О., дор. № 206/10/08-09-15 від 10.01.06 р., Басан Л.М. дор. № 24997/10/08-09-15 від 27.10.05 р.

СУТЬ СПОРУ:

Управління Державної служби охорони при УМВС України в Дніпропетровській області (далі –Управління) звернувся з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську (далі –СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську), в якому просить визнати недійсними повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську:

- з податку на прибуток від 22.09.2006 р. № 0000748823/0/22517 частково в сумі 22 668,75 грн.,

- з податку на додану вартість від 22.09.2006 р. № 0000738823/0/22516 в сумі 7410 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним висновком відповідача щодо неправомірності віднесення Управлінням до складу валових витрат, понесених у зв'язку з розміщенням та харчуванням особового складу в процесі здійснення охоронних послуг в загальній сумі 60 450 грн. Понесені витрати прямо пов'язані з веденням господарчої діяльності Управління, а саме –із забезпеченням якісного надання охоронних послуг Замовникам та їх специфікою. Первинними документами, які підтверджують витрати позивача, пов'язані з отриманням вищевказаних послуг, є договори з ВАТ "Запорізький завод феросплавів", ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", приватними підприємцями Щербаковою І.О. та Леоновим Г. В., маршрутними листами та актами наданих послуг/виконаних робіт.

Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що в порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.1 ст.1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон позивачем у перевіряємому періоді до складу валових витрат безпідставно віднесені суми витрат, які не передбачені законодавством у розмірі 22 668,75 грн. Вищевказані договори з ВАТ "Запорізький завод феросплавів", ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", приватними підприємцями Щербаковою І. О. та Леоновим Г. В., маршрутні листи та акти наданих послуг/виконаних робіт не є первинним документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Крім того, за порушення вимог п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму на додану вартість 4 940 грн. нарахованого (сплаченого у складі ціни за вищезазначені послуги), чим завищено податковий кредит з податку на додану вартість на вказану суму.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську проведено виїзну планову перевірку Управління з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 31.03.2006 р., за результатами якої складений акт №319-08-03/3-08596854/ДСК від 11.09.2006 р.

Посилаючись в акті перевірки на порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі –Закон № 283) СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську виключені зі складу валових витрат праці як не пов'язані з веденням господарчої діяльності витрати Управління на загальну суму 64053 грн. (п.1, п.3.1.2 акту перевірки).

На підставі виявленого порушення СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.09.2006 р. №0000748823/0/22517, яким донараховано позивачу зобов'язання з податку на прибуток на суму 24 019,88 грн., де: 16 013,25 грн. –основний платіж, 8 006,63 грн. –штрафні санкції.

Управління не погоджується з вищевказаним рішенням-повідомленням з податку на прибуток від 22.09.2006 р. №0000748823/0/22517 в частині виключення зі складу валових витрат по отриманим послугам з розміщенням та харчуванням особового складу в процесі здійснення охоронних послуг в загальній сумі 60450 грн., відповідно з донарахуванням податку на прибуток в сумі 15 112,50 грн. та нарахуванням штрафних санкцій в сумі 7 556,25 грн., всього –22668,75 грн.

Посилаючись в акті перевірки на порушення п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 п.5.4 ст.5 Згідно п.п.5.1.3 п.5.1 ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 р. (зі змінами та доповненнями) (далі –Закон № 168) СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську виключені зі складу податкового кредиту податок на додану вартість з вартості отриманих послуг по розміщенню та харчуванню особового складу Управління в процесі здійснення охоронних послуг на суму 4 940 грн. (п.3.1.5.2, п.3.1.5 акту перевірки).

На підставі виявленого порушення СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.09.2006 р. № 0000738823/0/22516, яким донараховано позивачу зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7 410 грн., де: 4 940 грн. –основний платіж, 2 470 грн. –штрафні санкції.

Так, спірним питанням у даній справі є питання щодо правомірності чи неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат витрат по отриманню послуг з розміщенням та харчуванням особового складу в процесі здійснення охоронних послуг та включення до податного кредиту податку на додану вартість, сплаченого у складі ціни вказаних послуг.

Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступного:

Згідно абз.2 п.1 Положення про Управління Державної служби охорони при УМВС України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.93 р. № 615, Державна служба охорони є підпорядкованою Міністру внутрішніх справ єдиною централізованою системою, очолюваною Департаментом ДСО при МВС України.

Абзацом першим пункту 9 вищезазначеного Положення визначено, що Державна служба охорони провадить свою діяльність на засадах госпрозрахунку за рахунок коштів, одержаних її підрозділами, підприємствами та установам за організацією і надання послуг з охорони та безпеки за договорами, та інших надходжень, передбачених діючим законодавством.

Фінансово-господарська діяльність підрозділів охорони провадиться згідно із Законом України "Про підприємства в Україні".

Як вбачається з матеріалів справи, зазначено в акті перевірки та не спростовується сторонами у перевіряємому періоді структурними підрозділами Управління укладались договори на надання послуг.

Так, 25.11.2002 р. між Управлінням в особі МВ ДСО при Нікопольському МВ УМВС України в Дніпропетровській області (Охорона) та ВАТ "Запорізький феросплавний завод" (Замовник) укладений договір № 605/15 про забезпечення безпеки Службою інкасації, охорони грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться, Державної служби охорони при УМВС України, уповноваженим на те особам суб'єктів господарювання усіх форм власності, під час перевезення грошових знаків і цінних паперів.

Згідно даного договору Охорона забезпечує безпеку уповноваженої особи Замовника під час перевезення нею грошових коштів і цінних паперів.

Період здійснення заходів забезпечення безпеки Замовника визначається з моменту прибуття служби інкасації до моменту супроводження його до місць, визначених відповідною відміткою у маршрутному листі.

Відповідно до додатку № 1 до вказаного договору чисельність особового складу, яка необхідна для виконання умов цього договору з урахуванням планового фонду робочого часу, становить 5 одиниць.

Розділом ІІ договору № 605/15 передбачено, що Замовник зобов’язується надавати позивачу послуги з розташування та харчування, а позивач зобов’язується оплатити вказані послуги.

Частинами 1 та 4 статті 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Документальні докази того, що на виконання умов договору № 605/15 між Управлінням (в особі структурного підрозділу) та ВАТ "Запорізький феросплавний завод" укладались договори з надання послуг з розташування та харчування Охорони, позивачем суду не надані.

Договори, які б свідчили про надання ВАТ "Запорізький феросплавний завод" доручення на надання відповідних послуг третім особам, позивачем суду не надані.

В матеріалах справи містяться договори, укладені між Управлінням в особі МВ УДСО при Нікопольському МВ УМВС України у Дніпропетровській області (Замовник) і приватними підприємцями (Виконавцями):

- Щербаковою І. О. - № 33 від 01.12.2002 р.

- Леоновим Г. В. - № 6678/15 від 01.06.2005 р., № 7790/15 від 01.01.2006 р.

Предмет даних договір: Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується забезпечувати харчування та проживання співробітників Нікопольського МВ ДСО, які виконують службові обов'язки по договору з ВАТ "Запорізький феросплавний завод".

При цьому, у вказаних договорах про надання послуг не визначено за якими саме договорами з ВАТ "Запорізький феросплавний завод" (№, дата) та які саме службові обов'язки виконуються співробітниками Замовника.

У підтвердження наданих послуг позивачем надано суду акти надання послуг/виконання робіт на суму 54 350 грн.

У даних актах відображено, що послуги з розміщення та харчування особового складу надавались згідно договору, укладеного між ВАТ "Запорізький феросплавний завод" та Управлінням. При цьому, посилання на виконання умов договорів між приватними підприємцями та Управлінням відсутні.

01.01.2003 р. між Управлінням в особі МВ ДСО при Нікопольському МВ УМВС України в Дніпропетровській області (Охорона) та ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (Замовник) укладений договір № 1165/15 про забезпечення безпеки Службою інкасації, охорони грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться, Державної служби охорони при УМВС України, уповноваженим на те особам суб'єктів господарювання усіх форм власності, під час перевезення грошових знаків і цінних паперів.

Згідно даного договору Охорона приймає під охорону грошові кошти і цінні папери, що перевозяться уповноваженою особою Замовника та забезпечує безпеку цієї уповноваженої особи під час перевезення нею грошових коштів і цінних паперів.

Період здійснення заходів забезпечення безпеки Замовника визначається з моменту прибуття служби інкасації до моменту супроводження його до місць, визначених відповідною відміткою у маршрутному листі.

Відповідно до договору № 1165/15 загальна чисельність особового складу, яка необхідна для виконання умов цього договору з урахуванням планового фонду робочого часу, становить 4 одиниці.

Умовами вказаного договору не передбачено розташування та харчування працівників позивача.

В матеріалах справи міститься договір, укладений між Управлінням в особі МВ УДСО при Нікопольському МВ УМВС України у Дніпропетровській області (Замовник) і приватним підприємцем Щербаковою І. О. (Виконавцем) № 1495/15 від 01.06.2003 р.

Предмет даного договору: Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується забезпечувати харчування та проживання особового складу МВ ДСО в м.Марганці.

При цьому, у вказаному договорі відсутнє посилання на будь-який договір по наданню охоронних послуг.

У підтвердження наданих послуг позивачем надано суду акти надання послуг/виконання робіт на суму 6100 грн.

В даних актах відображено, що послуги з розміщення та харчування особового складу надавались згідно договору № 1165/15, укладеного між ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" та Управлінням. При цьому, посилання на виконання умов договорів між приватним підприємцем Щербаковою Г. О. та Управлінням відсутні.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 283 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.4.8. п.5.4 ст.5 Закону № 283 витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень.

Наказом Міністерства фінансів України 04.03.2003 р. № 179, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за N 247/7568 від 31 березня 2003 р., затверджено внесення змін і доповнень до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 N 59 (далі - Інструкція).

Згідно положень даної Інструкції направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку і мети відрядження. Підприємство, що відряджає працівник, зобов'язане здійснити реєстрацію особи, яка вибуває у відрядження, у спеціальному журналі. Підприємство, що відряджає працівника, зобов'язане забезпечити його грошовими коштами (авансом) у розмірах, установлених нормативно-правовими актами про службові відрядження.

Підтверджуючими документами є розрахункові документи відповідно до Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та "Про оподаткування прибутку підприємств".

Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон".

Відповідно до п.1.6 Інструкції підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує витрати відрядженим працівникам на наймання жилого приміщення в розмірі фактичних витрат з урахуванням побутових послуг, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором, телефоном (крім витрат на телефонні переговори) тощо.

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3 ст.5 Закону № 283 визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно вищевказаного положення Інструкції єдиним документом, що складається при направленні працівника у відрядження, є посвідчення про відрядження, типова форма якого затверджена Наказом ДПА України № 260 від 28.07.97 р. "Про затвердження форми посвідчення про відрядження"

Докази, які б свідчили про відрядження співробітників Управління до ВАТ "Запорізький феросплавний завод" та ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (накази про відрядження, посвідчення на відрядження та реєстрація у журналі вибуття працівників у відрядження), позивачем суду не надані.

Як вбачається з вищевказаних договорів маршрутні листи є документами, які можуть свідчити лише про надання послуг з охорони (супроводження уповноваженої особи Замовника).

Первинні ж документи, передбачені чинним законодавством, які б підтверджували факт проживання та харчування працівників позивача, відсутні. Акти виконаних робіт не є належними доказами у розумінні ст.70 КАС України, Закону № 283, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон

Згідно п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону № 168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З огляду на вищезазначене, Управлінням безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість 4 940 грн. нарахованого (сплаченого) у складі ціни за отримані послуги проживання та харчування працівників позивача відсутні.

Таким чином, суд вважає правомірним винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 22.09.2006 р. № 0000748823/0/22517 про зобов'язання з податку на прибуток на суму 22 668,75 грн., № 0000738823/0/22516 про зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7 410 грн. та нарахування штрафних санкцій за вказаними зобов'язаннями.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.158-163, 169, розділом VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.А.Бишевська

Дата виготовлення постанови в повному обсязі 28.12.06 р.