Постанова № 32837907, 15.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2013 року 14:22 № 826/8817/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Сервіс ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТС-Сервіс ЛТД» (надалі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 листопада 2012 року № 0002242220 та № 0002232220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу вважає, що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, які виникли внаслідок оплати за роботи, придбані у ТОВ «РМА-ГРУП».

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту та валових витрат суми, сплачені контрагенту позивача - ТОВ «РМА-ГРУП» за роботи згідно з податковими накладними, виданими зазначеним контрагентом, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ за податку на прибуток, оскільки, господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Сервіс ЛТД» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «РМА-ГРУП» за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., за результатами якої складено акт від 09.11.2012р. № 5147/22-222-35645596.

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

- п. 5.1 ст. 5, п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» та пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1 та пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 95 344,00 грн.;

- пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, ст. 201 Податкового Кодексу України, в наслідок чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 76 275,00 грн.

Вказанні порушення відповідач обґрунтовує тим, що позивачем протиправно віднесенно до валових витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з контрагентом позивача ТОВ «РМА-ГРУП».

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що відповідач не визнає суми податкового кредиту та валових витрат, тому що в результаті розслідування кримінальної справи, порушеної відносно ОСОБА_1, його притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 258 КК України.

На підставі викладеного, відповідачем сформульовано висновок, що суми податку на додану вартість, протиправно віднесенні позивачем до складу податкового кредиту за господарськими операціями з зазначеним контрагентом, а суми валових витрат неправомірно задекларовані з тих же підстав.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.11.2012р.:

№ 0002242220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 93 776,00 грн., в тому числі: 76 275,00 грн. за основним платежем та 17 501,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0002232220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з додатку на прибуток приватних підприємств в розмірі 117 220,00 грн., в тому числі: 95 344,00 грн. за основним платежем та 21 876,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Проте, суд не може погодитися із правомірністю дій податкового органу щодо нарахування Товариству додаткових податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «СТС-СЕРВІС ЛТД» і ТОВ «РМА-ГРУП» укладені договори №20/05/10 від 20.05.2010р., №01/11/10 від 01.11.2010р. і №04/01/11 від 04.01.2011р.

За договором №20/05/10 від 20.05.2010р. ТОВ «СТС-СЕРВІС ЛТД» доручило ТОВ «РМА-ГРУП» виконати роботи по технічному обслуговуванню, ремонту та держповірці вузлів обліку теплової енергії і теплопунктів, технічне обслуговування та ремонт інженерної інфраструктури, роботи з обслуговування систем вентиляції та кондиціювання повітря, а також підготовку МІТП до опалювального сезону 2010-2011 років. Сторони передбачили у договорі взаємні права та обов'язки, відповідальність сторін, вартість робіт, строк договору, порядок здачі-приймання та оплати робіт.

Виконання ТОВ «РМА-ГРУП» робіт за договором №20/05/10 від 20.05.2010р. підтверджується актом здачі-приймання робіт від 29.10.2010р. на суму 228000,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) 38000,00 грн., який був складеним сторонами, а також податковою накладною від 29.10.2010р. №599. Результат робіт, які були виконані ТОВ «РМА-ГРУП», був використаний позивачем у власній господарській діяльності для продажу замовникам, з якими позивачем були укладені відповідні договори.

За договором №01/11/10 від 01.11.2010р. ТОВ «СТС-СЕРВІС ЛТД» доручило ТОВ «РМА-ГРУП» виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту інженерної інфраструктури центрів оптової торгівлі, технічному обслуговуванню вузлів обліку теплової енергії і теплопунктів, держповірці теплолічильників, роботи з обслуговування систем вентиляції та кондиціювання повітря. Сторони передбачили у договорі взаємні права та обов'язки, відповідальність сторін, вартість робіт, строк договору, порядок здачі-приймання та оплати робіт.

Виконання ТОВ «РМА-ГРУП» робіт за договором №01/11/10 від 01.11.2010р. підтверджується актом здачі-приймання робіт від 31.12.2010р. на суму 192000,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) 32000,00 грн. та податковою накладною від 31.12.20І0р. №1228, які були складені сторонами. Результат робіт, які були виконані ТОВ «РМА-ГРУП», був використаний позивачем у власній господарській діяльності для продажу замовникам, з якими позивачем були укладені відповідні договори.

За договором №04/01/11 від 04.01.2011р. ТОВ «СТС-СЕРВІС ЛТД» доручило ТОВ «РМА-ГРУП» виконання робіт по технічному обслуговуванню вузлів обліку теплової енергії і теплопунктів. Сторони передбачили у договорі взаємні права та обов'язки, відповідальність сторін, вартість робіт, строк договору, порядок здачі-приймання та оплати робіт.

Виконання ТОВ «РМА-ГРУП» робіт за договором №04/01/11 від 04.01.2011р. підтверджується актом виконаних робіт від 25.02.2011р. на суму 37651,20 грн., в тому числі ПДВ (20%) 6275,20 грн. та податковою накладною від 25.02.2011р. №349, які були складені сторонами. Належних доказів недійсності вказаних документів Відповідачем у акті перевірки не наведено. Результат робіт, які були виконані ТОВ «РМА-ГРУП», був використаний позивачем у власній господарській діяльності для продажу замовникам, з якими позивачем були укладені відповідні договори.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналогічні норми містить стаття 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими керувався позивач при віднесенні сум ПДВ до податкового кредиту за операціями з ТОВ «РМА-ГРУП» до 2011 року.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість"до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України №168 свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі - Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України та ЗУ «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані ТОВ «РМА-ГРУП», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають встановленій законодавством формі.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних ТОВ «РМА-ГРУП» було зареєстрованим платником податку на додану вартість та мало свідоцтво платника такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «РМА-ГРУП» підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно п. 2.1. ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В свою чергу, під терміном "господарська діяльність" слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 ст. 1 Закону).

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 133.1 Податкового кодексу України, який почав врегульовувати відносини з питань оподаткування прибутком підприємств, платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Так, в матеріалах справи наявні податкові накладні, акти виконаних робіт, зведені акти надання послуг, а також інші первинні документи за господарськими операціями позивача з третіми особами.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою робіт та товарів контрагентів на виконання зобов'язань по укладених договорах.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні вищевказані документи, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходилися в Єдиному державному реєстрі, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати.

Суд звертає увагу, що доводи податкового органу щодо фіктивності господарських операцій базуються лише на вироці Голосіївського районного суду від 29.09.2011р., винесений у відношенні ОСОБА_1, в якому не міститься жодних висновків суду щодо того, що договори укладені між ТОВ «РМА-ГРУП» і ТОВ «СТС-СЕРВІС ЛТД» не відповідають вимогам закону і є недійсними. Зазначені договори в межах розгляду справи Голосіївським районним судом не досліджувались.

Суд вважає, що доводи податкового органу, а також надані відповідачем докази, не є достатніми для можливості стверджувати про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентом.

За наведених норм та обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з ТОВ «РМА-ГРУП».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 23.11.2012р. № 0002242220 та № 0002232220.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 2 109,97 грн. (дві тисячі сто дев'ять гривень 97 копійок) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Дніпровському Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТС-Сервіс ЛТД».

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 22 липня 2013 року