Постанова № 32837780, 31.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2013 р. Справа №805/8471/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:25

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьової І.В.,

при секретарі судового засідання Заднепровської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, за участю третьої особи - Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними дії щодо проведення камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість 02 квітня 2013 року, скасування податкового повідомлення-рішення від 02 квітня 2013 року №0002221502,

за участю представників сторін

від позивача: Ярук Я.І.,

від відповідача: Лапшенков Я.В., Троцький С.І.,

від третьої особи: Поліщук С.В., Гасич І.В.,

встановив:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області, третя особа Державна податкова служба Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними дії щодо проведення камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість 02 квітня 2013 року, скасування податкового повідомлення-рішення від 02 квітня 2013 року №0002221502.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02 квітня 2013 року відповідачем проводилась камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Донспецмонтаж». За результатами перевірки складений акт про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 02 квітня 2013 року №98/15-2/30871714, згідно якого винесено податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2013 року №0002221502. Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2013 року №0002221502 прийняте з порушенням норм діючого законодавства України і порушує права позивача як платника податків, оскільки предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків, а єдиними документами, які перевіряються під час такої перевірки, є податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. При цьому, будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків, при проведенні камеральної перевірки не проводяться, оскільки це є предметом документальної перевірки. У акті про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість №98/15-2/30871714 від 02 квітня 2013 року у графі при перевірці використано зазначено: податкове повідомлення-рішення від 23 вересня 2011 року №004631542. Тобто, камеральну перевірку всупереч положенням ПК України проведено не на підставі податкової декларації платника податку, а на підставі невідомого податкового повідомлення-рішення, про існування якого, як зазначає позивач, йому не відомо і яке він не отримував.

До акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість №98/15-2/30871714 від 02 квітня 2013 року додано розрахунок штрафних санкцій, у якому в графі «нараховано згідно документу» зазначені наступні документи: №AUTOPEN від 07 жовтня 2011 року, №AUTOPEN від 08 жовтня 2011 року, №AUTOPEN від 08 жовтня 2011 року, податкове повідомлення-рішення №004631542 від 23 вересня 2011 року.

ДПІ у Калініському районі м.Донецьк була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року за результатами якої був складений акт №2965/22-1/30871714 від 10 вересня 2012 року. У зазначеному акті відсутні вищезазначені документи.

Тому, на підставі вищевикладеного, просить задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач надав до суду заперечення до позовної заяви, в якій позовні вимоги не визнає та вважає їх такими, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до листа Державної податкової служби України від 23 березня 2011 року №8073/7/16-1617, висновки формуються на підставі проведеного поглибленого аналізу звітних даних платника, даних інформаційних ресурсів податкового органу, у разі якщо працівниками підрозділу оподаткування юридичних осіб виявлені податкові ризики платників податку на додану вартість. На підставі інформаційних баз даних ДПІ, позивач пропустив граничний строк сплати податкового боргу. Відповідно до ст.126 ПКУ, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання. Таким чином, ДПІ правомірно винесло податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2013 року №0002221502 (а.с.27).

Усною ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року, яку секретарем судового засідання зафіксовано у журналі судового засідання, замінено відповідача - Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» є юридичною особою, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 20 березня 2000 року, №12661200000001055, ідентифікаційний код юридичної особи 30871714, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області є органом державної податкової служби, який в спірних правовідносинах реалізує владні управлінські функції, передбачені Податковим кодексом України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Керуючись п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатом якої складено акт від 02 квітня 2013 року №98/15-2/30871714 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, позивачем встановлено несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених законодавством в порушення вимог ст.126, 203 ПКУ.

Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення від 19 квітня 2013 року №0002221502, яким до позивача застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість у розмірі 15646,90 грн.

Судом встановлено, що у вказаному акті перевірки не зазначено, в яких саме податкових деклараціях було визначено податкове зобов'язання, не сплачене платником податків у встановлений строк, у графі «при перевірці використано» зазначене тільки податкове повідомлення-рішення від 23 вересня 2011 року №004631542.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій (додаток до акту від 02 квітня 2013 року №98/15-2/30871714), сума штрафних санкцій нарахована згідно наступних документів: не визначений документ №AUTOPEN від 07 жовтня 2011 року, не визначений документ №AUTOPEN від 08 жовтня 2011 року, не визначений документ №AUTOPEN від 08 жовтня 2011 року, податкове повідомлення-рішення №004631542 від 23 вересня 2011 року.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач скористався правом адміністративного узгодження вказаного повідомлення - рішення, відповідно до приписів ст. 56 ПК України, за результатами якого податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 19 квітня 2013 року №0002221502 на суму 15646,90 грн., позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).

Згідно вимог пункту 76.1 статті 76 Кодексу камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Під час камеральних перевірок аналізуються розбіжності, виявлені за результатами електронної обробки (звірки) податкової звітності з податку на додану вартість та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, зокрема:

1) розбіжності при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість: арифметико-логічні помилки при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість (додатків); даних податкової декларації з податку на додану вартість та додатками до неї;

2) розбіжності між даними податкової декларації з податку на додану вартість та реєстром виданих та отриманих податкових накладних;

3) розбіжності між даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та даними митних органів;

4) розбіжності між даними реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних;

5) розбіжності між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів (по заниженню податкових зобов'язань; по завищенню податкового кредиту) за даними розшифровок;

6) розбіжності за результатами співставлення даних реєстрів виданих та отриманих податкових накладних контрагентів (у виданих податкових накладних; в отриманих податкових накладних);

7) розбіжності за результатами обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних.

З системного аналізу викладеного вбачається, що під час проведення камеральної перевірки звірці (електронній обробці) підлягає виключно податкова звітність з податку на додану вартість та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Суд звертає увагу, що за наслідками камеральної перевірки формуються висновки на підставі проведеного поглибленого аналізу звітних даних платника, даних інформаційних ресурсів податкового органу, у разі якщо працівниками підрозділів оподаткування юридичних осіб виявлені податкові ризики платників податку на додану вартість.

Таким чином, працівники підрозділів оподаткування юридичних осіб проводять камеральні перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, та за їх результатами направляють до структурних підрозділів відповідні висновки для проведення документальних перевірок та їх оперативного супроводження, отже виявлені під час проведення камеральної перевірки порушення є підставою для організації проведення документальної перевірки в порядку визначеному Податковим кодексом України.

Отже, предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій. А у разі, якщо під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

З огляду на приписи п. 75.1 ПКУ під час камеральної перевірки не можуть використовуватися інші документи, окрім податкових декларацій (розрахунків) платника податків.

Враховуючи, що під час проведення камеральної перевірки даних задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» у податковій звітності з податку на додану вартість (щодо своєчасності сплати самостійно визнаного грошового зобов'язання з податку на додану вартість) фактично проведено аналіз своєчасності сплати податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 23 вересня 2011 року №004631542, суд дійшов висновку, що відповідачем камеральна перевірка проведена з порушенням пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України.

Враховуючи, що камеральна перевірка проведена з порушенням норм Податкового кодексу України, нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням з податку на додану вартість у розмірі 7,40 грн. було здійснено відповідачем неправомірно.

Що стосується «не визначених» документів, які були досліджені камеральною перевіркою, в результаті якої позивачу нараховані штрафні санкції, суд зазначає наступне.

Представник відповідача зазначив, що перевірка здійснювалась на підставі автоматизованих програмних продуктів органів державної податкової служби.

На запитання суду щодо правової природи документів, які зазначені в розрахунку штрафних санкцій який є додатком до акту камеральної перевірки, як «не визначений документ №AUTOPEN від 07 жовтня 2011 року», «не визначений документ №AUTOPEN від 08 жовтня 2011 року» та «не визначений документ №AUTOPEN від 08 жовтня 2011 року» та з урахуванням яких, ДПІ було застосовано штраф до позивача, ні представники відповідача, ні представники третьої особи суду нічого не змогли пояснити, посилаючись при цьому на недоліки автоматизованих програмних продуктів органів державної податкової служби.

Суд вважає, що зазначені документи у зв'язку із неможливістю їх ідентифікації та встановлення правової природи, не можуть вважатись податковими деклараціями з ПДВ, якими позивач самостійно узгодив суму податкового зобов'язання з ПДВ, а отже і не сплата по ним податкових зобов'язань, яка згідно пояснень представників ДПІ відображена виключно у електронному вигляді, не може бути підставою для застосування штрафу відповідно до ст.126 ПК України.

У зв'язку із вищевикладеним, суд зазначає, що застосування штрафу на підставі ст.126 ПК України за відсутністю документів, які свідчать про несплату позивачем самостійно узгодженого зобов'язання, документами №AUTOPEN, є протиправним.

Згідно з п.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

В позовній заяві позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2013 року №98/15-2/30871714, однак з описової частини позову, наданих до нього додатків, матеріалів по справі, мається на увазі податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2013 року №0002221502.

Згідно положень ПК України, а також враховуючи принципи прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, які викладенні у ч.3 ст.2 КАС України, не допускається прийняття рішень, на підставі припущень, які не підтверджуються відповідними доказами. У силу положень ч.2 ст.71 КАС України саме на ДПІ покладено обов'язок доказувати законність своїх рішень. При цьому під доказами в адміністративному судочинстві розуміють будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.69 КАС України). Припущення в розумінні КАС України не є доказами у справі.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту камеральної перевірки. Дослідженням змісту зазначеного акту перевірку суд прийшов до висновку, що факти викладені у ньому не підтверджуються первинними документами, що у сукупності з іншими обставинами, призвело до винесення протиправного податкового повідомлення-рішення.

Що стосується вимог позивача щодо визнання протиправними дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Дії суб'єкта владних повноважень можливо визнати протиправними тільки у тому разі, якщо вони порушують будь-які права особи. Навіть якщо з боку суб'єкта владних повноважень мало місце порушення вимог закону, то такі вимоги можуть бути задоволено лише у тому разі, якщо таке порушення закону призвело до порушень прав, свобод, інтересів або обов'язків особи - позивача.

Позивач не довів суду які саме його права, свободи, інтереси чи обов'язки були порушені відповідачем під час проведення камеральної перевірки.

Тому, вивчивши матеріали справи та дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд не вбачає підстав до висновку про протиправність дій податкової інспекції щодо проведення камеральної перевірки позивача, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналізуючи приведене законодавство та нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2013 року №0002221502 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив :

Позов, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, за участю третьої особи - Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними дії щодо проведення камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість 02 квітня 2013 року, скасування податкового повідомлення-рішення від 02 квітня 2013 року №0002221502 - задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2013 року №0002221502 про нарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 15646,90 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецмонтаж» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1147,00грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 31 липня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 02 серпня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.