Постанова № 32837735, 02.08.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2013 р. Справа № 802/3383/13-а

м.Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

за участю:

секретаря судового засідання: Чабан В.В.,

заявника : Федорченко Р.О.,

відповідача : Костєлєй К.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за поданням: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

до: спільного українсько-турецького сільськогосподарського підприємства "Ел-Тур" у формі ТОВ

про: зупинення видаткових операцій на рахунках, -

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області з поданням про зупинення видаткових операцій на рахунках спільного українсько-турецького сільськогосподарського підприємства "Ел-Тур" у формі ТОВ.

В обґрунтування свого подання Вінницькою ОДПІ зазначено, що відповідач має податковий борг по податку на додану вартість в сумі 7358909,07 грн. Дана заборгованість виникла внаслідок несплати суми податкового зобов'язання, визначеної у податковому повідомленні-рішенні № 0002612206 від 06.06.2013 року, прийнятого на підставі акту перевірки № 1765/22206/31255378 від 18.05.2013 року.

24.07.2013 року відповідачу надіслана податкова вимога № 1170 від 23.07.2013 року, після чого прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №140 від 23.07.2013 року.

29.07.2013 року посадовою особою Вінницької ОДПІ здійснено вихід на фактичну адресу відповідача з метою здійснення опису майна.

Однак, ОСОБА_3 не допустила працівника податкового органу для здійснення опису майна та не надала необхідних документів, про що складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу №1 від 29.07.2013 року.

Враховуючи п. 89.4 ст. 89 Податкового кодексу України, 183-3 КАС України, Вінницька ОДПІ звернулась до суду.

Під час судового засідання представник позивача підтримала подання.

Натомість, представник відповідача заперечив та просив суд відмовити у задоволенні подання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Спільне українсько-турецьке сільськогосподарське підприємство "Ел-Тур" у формі ТОВ зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 03.01.2001 року. На податковому обліку перебуває з 17.01.2001 року.

Підприємство має податковий борг по податку на додану вартість в сумі 7358909,07 грн. Дана заборгованість виникла внаслідок несплати суми податкового зобов'язання, визначеної у податковому повідомленні-рішенні № 0002612206 від 06.06.2013 року, прийнятого на підставі акту перевірки № 1765/22206/31255378 від 18.05.2013 року.

24.07.2013 року відповідачу надіслана податкова вимога № 1170 від 23.07.2013 року. Цього ж дня прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №140.

29.07.2013 року посадовою особою Вінницької ОДПІ здійснено вихід на фактичну адресу відповідача з метою здійснення опису майна.

ОСОБА_3 не допустила працівника податкового органу для здійснення опису майна та не надала необхідних документів, про що складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу №1 від 29.07.2013 року.

Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції наділені функціями контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Положеннями п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст. 56 вищевказаного Кодексу, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.18 ст. 56 Податкового кодексу передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як встановлено під час розгляду справи, заборгованість по податках та зборах спільного українсько-турецького сільськогосподарського підприємства "Ел-Тур" у формі ТОВ, на підставі податкового повідомлення-рішення №0002612206 від 06.06.2013 року, є неузгодженою, оскільки оскаржена в судовому порядку до Вінницького окружного адміністративного суду. Так, на розгляді суду знаходиться адміністративна справа №802/3372/13-а за позовом спільного українсько-турецького сільськогосподарського підприємства "Ел-Тур" у формі ТОВ до Вінницької ОДПІ про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, серед яких, зокрема, податкове повідомлення-рішення №0002612206 від 06.06.2013 року.

Також, відповідно до п.п. 20.1.15. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків) за наявності хоча б однієї з таких підстав: недопущення посадових осіб органів державної податкової служби до обстеження територій та приміщень, визначених у підпункті 20.1.11 цієї статті.

Згідно п.п. 20.1.16. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду, у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

Пунктом 89.4 ст. 89 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Відповідно до п. 91.4 ст. 91 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом державної податкової служби. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків може бути достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду.

Тобто, орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках у разі не допуску платником податків податкового керуючого до здійснення опису майна в податкову заставу.

Як встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_3 не допустила посадову особу Вінницької ОДПІ до здійснення опису майна підприємства, про що податковим органом складено відповідний акт.

Однак, 30.06.2011 року ОСОБА_3 згідно з наказом №11-З звільнено з посади головного бухгалтера спільного українсько-турецького сільськогосподарського підприємства "Ел-Тур" за угодою сторін та 01.07.2013 року призначено на посаду головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна", що підтверджується витягом з трудової книжки БТ-НОМЕР_1.

Таким чином, на момент виходу посадовою особою Вінницької ОДПІ для здійснення опису майна, ОСОБА_3 вже не працювала на підприємстві, а відповідно не була наділена повноваженнями представляти інтереси підприємства у відносинах, що стосуються опису майна у податкову заставу.

Крім того, позивачем не надано доказів, що здійснювався вихід за юридичною адресою відповідача і про відсутність там майна, що підлягає опису.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено наявність підстав для зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах, а відтак, не вбачає законних підстав для зупинення таких операцій.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оскільки в задоволенні подання відмовлено, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 158, 167, 183-3, 255, 257 Кодексу адміністративного cудочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

у задоволенні подання Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про зупинення видаткових операцій на рахунках спільного українсько-турецького сільськогосподарського підприємства "Ел-Тур" у формі ТОВ - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Загороднюк Андрій Григорович