Постанова № 32837668, 31.07.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року справа № 823/2289/13-а

м. Черкаси

14 год. 35 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Гараня С.М.

при секретарі Рахліній В.В.,

за участю:

представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, Лтд» Миронової Т.С. - за довіреністю,

представника відповідача Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області Власенко В.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у місті Черкасах про скасування рішень від 07.05.2009р. № 0000892303 про застосування штрафних санкцій у розмірі 2720 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за наслідками проведеної 17.04.2009р. посадовими особами державної податкової адміністрації в Херсонській області перевірки залу гральних автоматів позивача за адресою: вул. Маяковського, буд.7, м. Херсон, складено акт, яким встановлено, що при наданні послуг у сфері грального бізнесу, вісім гральних автоматів не обладнано фіскальними блоками, що є порушенням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням РРО» та положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На підставі акту перевірки прийнято рішення № 0000892303 від 07.05.2009р. про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 2720 грн. 00 коп. Позивач вважає, що зазначені рішення контролюючого органу не відповідають вимогам закону, оскільки ним за вказаними адресами використовувались реєстратори розрахункових операцій. При цьому, на думку позивача, відсутність на гральному автоматі фіскального пристрою не може бути підставою для притягнення до відповідальності, передбаченої Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки під час проведення зазначених перевірок, касиром видавався чек на всю суму прийнятих готівкових коштів. Крім того, зазначена постанова Кабінету Міністрів України не містить вимоги щодо обов'язкового використання саме грального автомату в якості реєстратора розрахункових операцій. А сам гральний автомат, згідно свого технічного паспорту, не має ознак РРО, він не призначений для здійснення реєстрації розрахункових операцій, так як відсутнє фіскальне забезпечення у вигляді відповідного пристрою або програмно-технічного комплексу. За вказаних підстав, позивач просив задовольнити його позов.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що гральний автомат в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» це автомат з продажу послуг у сфері грального бізнесу. Положеннями цього закону встановлено, що терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України. Вже згаданою постановою Кабінету Міністрів України такий строк встановлено до 31.12.2006р., тобто, на думку відповідача, з 01.01.2007р. суб'єкти господарювання, які надають послуги гральних автоматів, повинні здійснювати облік розрахункових операцій із застосуванням спеціалізованих реєстраторів розрахункових операцій. За твердженням відповідача, законодавством повністю врегульовано порядок облаштування гральних автоматів реєстраторами розрахункових операцій з метою надання послуг у сфері грального бізнесу, а тому позивач не позбавлений можливості виконати вимоги закону, щодо облаштування гральних автоматів реєстраторами розрахункових операцій.

На цих підставах відповідач вважає, що його рішення від 07.05.2009р. за № 0000892303 прийняте відповідно до законодавства, а тому просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД», як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 22810515, зареєстровано 23.11.1995р., перебуває на обліку в органах державної податкової служби.

Як встановлено судом, за результатами проведеної посадовими особами державної податкової адміністрації в Херсонській області перевірки залу гральних автоматів позивача за адресою: вул. Маяковського, буд.6, м. Херсон, складено акт від 17.04.2009р. за № 000637. Цим актом встановлено, що в зазначеному приміщенні у робочому стані знаходяться вісім гральних автоматів, не переведених у фіскальний режим роботи (не обладнаних блоками фіскальної пам'яті). В акті перевірки від 17.04.2009р. за № 000637 відповідач робить висновок, про порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі згаданого акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000892303 від 07.05.2009р., яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 2720 грн. 00 коп.

Вирішуючи питання про правомірність прийняття спірних рішень, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який на момент виникнення спірних правовідносин визначав правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, вважався Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР.

В силу положень пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Тобто, на суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при наданні послуг у сфері грального бізнесу, законодавець покладає обов'язок проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Статтею 11 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням РРО встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, ДПА та Національного банку України.

Виходячи з положень статті 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

У статті 17 зазначеного Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, зокрема, у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів за нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції у разі, якщо перевіркою доказово встановлено суму розрахункових операцій, проведених без видачі особі, яка отримує або повертає товар розрахункового документа встановленої форми та у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку РРО.

За своєю правовою природою зазначені штрафні санкції є адміністративно-господарськими.

Так, відповідно до вимог статті 218 цього Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. На підставі частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Судом встановлено, що на момент проведення перевірок податковими органами позивач використовував реєстратори розрахункових операцій при наданні послуг у гральних закладах, а саме в залі гральних автоматів за адресою: вул. Маяковського, 7, м.Черкаси, але зазначені реєстратори не забезпечує фіскалізацію жодного грального автомату, що знаходився в робочому стані за вказаною адресою.

Абзацом 2 пункту 6 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» встановлено, що до 31 грудня 2006 року всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Пунктом 2 наведеної постанови Кабінету Міністрів України на Міністерство промислової політики України покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» до Державного реєстру включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

Отже, з цього часу суб'єкт господарювання не має можливості посилатися на невиконання державою взятих на себе обов'язків з організації розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть передбаченим законодавством вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

З системного аналізу положень зазначених номативно-правових актів випливає, що до суб'єкта господарювання, який здійснював розрахункові операції через непереведений у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, застосовуються штрафні санкції, передбачені пунктами першим та другим статті 17 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 244-2 КАС України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В розумінні положень абзацу 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 1 грудня 2005 року № 3164-IV послуга - результат економічної діяльності, яка не створює товар, але продається та купується під час торговельних операцій.

Отже, операція з надання послуги гри на гральному автоматі здійснювалась безпосередньо цим автоматом, що повинно мати наслідком видачу розрахункового документу зареєстрованим, опломбованим та переведеним у фіскальний режим роботи реєстратором розрахункових операцій.

Таким чином, на думку суду, суб'єкти господарювання не повинні вводити в експлуатацію ті гральні автомати, що об'єктивно не можуть забезпечити дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В силу положень частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи ту обставину, що податковий орган довів правомірність прийнятих ним рішень, суд не знаходить підстав для задоволення адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 5 серпня 2013 року.