01.08.2013 Єдиний унікальний № 371/664/13-ц
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2013 року м. Миронівка № 371/ 664 / 13-ц
Миронівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Каліновської А.В.,
при секретарі Харченко І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК - Р.С.Ф.» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому, враховуючи уточнені позовні вимоги просив стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 6278 грн. 37 коп., середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 12573 грн. 87 коп. та 5000 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 13 липня 2010 року по 04 грудня 2011 року працював заступником головного механіка в ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.», 05 грудня 2010 року був переведений на посаду виконуючого обов'язки головного механіка в ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.». 26 березня 2013 року був звільнений з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. При звільненні з роботи з ним не було проведено повного розрахунку, оскільки відповідач має заборгованість по заробітній платі в розмірі 6278 грн. 37 коп., а тому позивач просить також виплатити на його користь середньомісячний заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 12573 грн. 87 коп. Невиплата заробітної плати негативно впливає на здоров'я позивача та його майновий стан, що завдало йому моральної шкоди, яку він оцінив у 5000 гривень.
У судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися, подали до суду заяви, в яких просили розгляд справи проводити у їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просили їх задовольнити.
Відповідач про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки, однак свого представника до суду не направив, причини неявки не повідомив.
Зважаючи на ті обставини, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не забезпечив явку в судове засідання представника товариства, доказів поважності причини неявки в судове засідання не надав, враховуючи правила ст.ст. 157, 169 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість вирішення справи у відсутності представника відповідача.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
В судовому засіданні встановлено, що позивача з 13 липня 2010 року було прийнято на посаду заступника головного механіка в ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.», 05 грудня 2011 року його було переведено на посаду виконуючого обов'язки головного механіка в ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.», а 26 березня 2013 року звільнено з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. Вказані обставини підтверджуються довідкою № 370 від 10 квітня 2013 року, довідкою та копією трудової книжки позивача, наявною в матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Встановлено, що на час звільнення позивача відповідач має перед ним заборгованість по заробітній платі в розмірі 6278 гривень 37 копійок. Судом встановлено, що станом на час розгляду справи, заборгованість по заробітній плати перед позивачем відповідачем не погашено. В підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи позивачем додана довідка відповідача № 363 від 04.04.2013 року.
Отже, на момент звільнення розрахунок з позивачем у встановленому порядку не було проведено.
Встановлено, що розрахункові кошти позивачу не виплачено при звільненні з вини відповідача, факт відсутності вини у невиплаті розрахункових коштів відповідачем не доводився. Спір щодо розміру розрахункових коштів між сторонами не виникав. Вказані обставини є підставою для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку, строк якої триває з часу звільнення з 27 березня 2013 року.
Розрахунок середнього заробітку проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року № 100, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулося звільнення, тобто з виплат за січень та лютий 2013 року. Середньомісячний заробіток позивача, виходячи з вказаних сум, складає 2915 гривень 70 копійок. Відповідно середньоденний заробіток при п'ятиденному робочому дні позивача (за 16 днів) становить (2915.70 : 16) 182 гривні 23 копійки. За 69 робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком з 27 березня 2013 року по 10 липня 2013 року, виплаті підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 12573 гривні 87 копійок.
Враховуючи вищезазначене, позовна вимога щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку являється обґрунтованою.
У відповідності до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тобто, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає тільки за умови, якщо вона стала наслідком порушення законних прав працівника.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судом враховано, що відповідач був зобов'язаний при звільненні позивача з роботи видати йому розрахункові кошти, а позивач мав законне право на їх отримання в день звільнення.
Порушення вказаного права позивача та затримка виплати розрахункових коштів заподіює йому моральної шкоди. Після звільнення з роботи позивач не мав коштів на проживання, порушився звичний спосіб його життя, доводилось вишукувати кошти для утримання сім'ї, придбання ліків, що вимагало додаткових зусиль для організації життя. Не своєчасне отримання коштів призвело до несвоєчасної сплати комунальних послуг, що призводило до заборгованості та попереджень про відключення від постачання, хвилювання та перебування у постійному стресі, що негативно відобразилося на його внутрішньому стані.
З урахуванням вказаних обставин та на підставі статті 237-1 КЗпП України відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, яку суд з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, а також вимог розумності та справедливості, визначає в розмірі 2000 гривень.
На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На підставі ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 21,31 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 88, 131, 212 - 215, 218, 223 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК - Р.С.Ф.» (р/р 26006010043199 в ПРАТ «Укрексімбанк» міста Києва, МФО 322313, код ЄДРПОУ 36263844) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 6278 (шість тисяч двісті сімдесят вісім) гривень 37 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 12573 (дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят три) гривні 87 копійок та моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень, всього 20852 (двадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) гривні 24 копійки.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК - Р.С.Ф.» в дохід держави судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя підпис А.В. Каліновська
згідно з оригіналом
Суддя А.В. Каліновська
Судове рішення № 32837475, Миронівський районний суд Київської області було прийнято 01.08.2013. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 371/664/13-ц. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: