Рішення № 32835272, 24.07.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1666/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Манько М.В. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В. суддів Пальонного В.С., Карпенко О.В.при секретаріБражнюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Шуліки Аліни Володимирівни та апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості ,-

в с т а н о в и л а :

Представник Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Вікторжевський Олександр Миколайович звернувся 11 березня 2013 року до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного кредитно-заставного договору № CSSBSE00000107 від 22 грудня 2006 року відповідач ОСОБА_7 отримала кредит у розмірі 4050,00 грн. зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22 грудня 2008 року.

Позивач зазначає, що даним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

За користування кредитом позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки у розмірі 1,30 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (15,60% на рік).

Відповідно до п. 3.2 договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 10,00 % на місяць від суми непогашеної в строк заборгованості.

Позивач зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором № CSSBSE00000107 від 22 грудня 2006 року.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором № CSSBSE00000107 від 22 грудня 2006 року не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «ПриватБанк».

Пунктом 7.1. кредитного договору обумовлено, що договір діє з моменту його укладення до повного виконання зобов'язань сторонами, тобто термін дії договору обумовлений моментом виконання зобов'язань.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 05 лютого 2013 року має заборгованість - 26657,17 грн., яка складається з 1413,50 грн. - заборгованість за кредитом; 9972,50 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 14906,67 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Тому представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Вікторжевський О.М. просив суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 26657,17 грн. за кредитним договором № CSSBSE00000107 від 22 грудня 2006 року та судовий збір у розмірі 266,57грн.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, на рахунок 29092829003111, МФО 305299, заборгованість за кредитним договором № CSSBSE00000107 від 22 грудня 2006 року в розмірі 11386,00 грн., а саме: 1413,50 грн. - заборгованості за основним боргом, 9972,50 грн. - заборгованості за відсотками та судові витрати в розмірі 113,83 грн. на рахунок 64993919400001, МФО 305299, всього - 11499,83 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Шуліка А.В. та представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Шуліка А.В. посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення для вирішення справи і невідповідності висновків суду обставинам справи. В зв'язку з цим просила змінити рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2013 року в частині відмови розміру пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, ухвалити нове рішення в цій частині та задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі.

В апеляційній скарзі, представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_7 відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - Шуліки А.В. підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції зміні, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону відповідає не повній мірі.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором за основним боргом та заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно на договірних засадах списував кошти на погашення заборгованості за кредитним договором з поточного рахунку, відкритого для перерахування заробітної плати.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором суд першої інстанції виходив з того, що оскільки стягненню підлягає розмір пені за рік, який передує зверненню до суду, тобто, з 11 березня 2012 року по 11 березня 2013 року, а позивачем не надано розрахунок суми пені, нарахованої в межах строку позовної давності, натомість надано розмір нарахованої пені однією сумою за період майже в три роки (з 30 жовтня 2010 року по 05 лютого 2013 року), що унеможливлює правильно визначити загальну суму нарахованих відсотків станом на 11 березня 2012 року, а отже, і суму пені за період з 11 березня 2012 року по 11 березня 2013 року, в зв'язку з розбіжністю, яка може виникнути в розрахунках, виконаних банком та судом, суд розглядає справу в межах наданих доказів, тому відмовляє в цій частині в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки висновок суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором не відповідає обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 22 грудня 2006 року між ОСОБА_7 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитно-заставний договір № CSSBSE00000107, згідно якого ОСОБА_7 отримала кредит на суму 4050 грн. та зобов'язувалася повернути його у строк до 22 грудня 2008 року із сплатою 2,00 % в місяць за користування кредитом на суму залишку заборгованості по кредиту і сплатою винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати в розмірі 1,50 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.4.10. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2. даного договору.

Позивач послався на неналежне виконання ОСОБА_7 умов вказаного договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка складається із заборгованості по тілу кредиту у сумі 1413,50 грн.; заборгованості по процентах за користування кредитом у сумі 9972,50 грн. та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 14906,67 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. ст. 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позичку (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно вимог ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За змістом ст. 1071ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених договором між банком і клієнтом.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що в зв'язку з неналежним виконанням умов вказаного кредитно-заставного договору у відповідача ОСОБА_7 утворилася заборгованість.

Згідно даних виписки про рух грошових коштів позивача по картковому рахунку вбачається, що з 01 січня 2010 року по 12 квітня 2013 року банком неодноразово були списані грошові кошти позивача на погашення заборгованості за кредитним договором, у відповідності до його п. 3.2.5., і позивач не заперечувала проти даних списань.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення з ОСОБА_7 заборгованості по кредитному договору за основним боргом та заборгованості за відсотками.

Однак, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за рік, з 11 березня 2012 року по 11 березня 2013 року.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені)

Відповідно до змісту ст.ст. 58 і 59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованості сума розрахунку пені за період з 11 березня 2012 року по 11 березня 2013 року складає 4736, 40 грн., які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та з врахуванням стягнення суми пені 4736, 40 грн. всього з відповідача підлягає стягненню 16132 грн. 40 коп. на користь позивача та судові витрати за сплату судового збору на підставі ст. 88 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 161 грн. 32 коп., а всього 16293 грн. 72 коп.

Доводи апеляційної скарги представника банку підлягають частковому задоволенню щодо стягнення пені в межах одного року, в решті підлягають відхиленню.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 про порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків обставинам справи на увагу не заслуговують і спростовуються висновками суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не може залишатись в силі, так як при його ухваленні судом допущено порушення норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення, тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - Шуліки А.В. підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, скасуванню рішення в частині відмови про задоволення позовних вимог про стягнення пені та ухвалення нового рішення в цій частині про часткове задоволення вимог про стягнення пені за рік та стягнення судових витрат, пропорційно задоволеним вимогам на користь позивача, а в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - відхилити.

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Шуліки Аліни Володимирівни - задовольнити частково.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості змінити, скасувати рішення в частині відмови в стягненні пені та частковому стягненні судових витрат, ухвалити в цій частині нове рішення, яким частково задовольнити вимоги про стягнення пені та судових витрат.

Стягнути із в ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» 4736,40 грн. пені, збільшивши розмір стягнення заборгованості за кредитним договором № CSSBSE00000107 від 22 грудня 2006 року до 16132,40 грн.

Стягнути із в ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 161 грн. 32 коп.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :