Рішення № 32834851, 02.08.2013, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/3186/13-ц

2/264/1302/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2013 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Хараджа О. О., при секретарі Человань К.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить стягнути з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та пояснила, що 22 вересня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем був укладений кредитний договір № MRXRRС02040079, відповідно до якого ПАТ КБ "ПриватБанк" надав відповідачу кредит у розмірі 5982,52 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом строком на 36 місяців до 22.09.2011 року. Відповідач у свою чергу зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановленому кредитним договором. Оскільки відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, станом на 10 квітня 2013 року загальна заборгованість становила 63792,04 грн., що складається з заборгованості за кредитом у розмірі 5782,54 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 760,50 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 1615,35 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 52119,75 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн. та штрафу (процентна складова) у розмірі 3013,91 грн. На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 63792,04 грн., а також судові витрати по справі у розмірі 637,92 грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, до суду надав заяву про розгляд справи без його присутності.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та пояснив, що відповідач не згоден з нарахованою комісією в сумі 1615,35 грн., із нарахуванням штрафу (процентна складова) в розмірі 3013,91 грн., а також із розміром пені в сумі 52119,74 грн. з наступних підстав. Відповідно до заяви позичальника № МКХККС02040079 від 22.09.2008 року Банк надав кредит на умовах щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 107,69 грн. Проте ані сама зава позичальника ані Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) не містять визначення поняття «фінансовий інструмент». Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти", «Фінансовий інструмент» - контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу в іншого. Таким чином, «фінансовий інструмент» може бути наданий від одного підприємства іншому підприємству. Приймаючи до уваги, що позичальник ОСОБА_1 не є підприємством або суб'єктом господарювання, то нарахування щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 107,69 грн. є незаконним. Із заявлених вимог позивача виходить, що він одночасно просить стягнути пеню у розмірі 52119,74 грн. та штрафів у сумі 500 грн. та 3013,91 грн. При цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до позовної заяви та наданого Банком розрахунку заборгованості, пеня розрахована відповідно до пункту 5.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) із розрахунку 1,25% від суми простроченої заборгованості по кредиту. Проте вважає нарахування пені безпідставним, оскільки банком не надано жодного доказу у підтвердження того, що на момент підписання заяви позичальника № МКХККС02040079 від 22.09.2008 року Банк ознайомив останнього з Умовами саме у тій редакції, що надана Банком до позовної заяви. Підпис відповідача під Умовами у редакції що надана банком - відсутній. При підписанні заяви позичальника було ознайомлено із Умовами, відповідно до яких у разі порушення платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, він повинен сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. Відсоткову складову від суми позову Умови не містили. Окрім того, відповідно до розрахунку заборгованості станом на 28.03.2012 року розмір пені складає 51466,87 грн. Проте із вимогою про стягнення нарахованої пені Банк звернувся 13.04.2013 року (відповідно до дати підпису позовної заяви). Таким чином, вважає, що вимоги про стягнення пені, нарахованої станом на 28.03.2012 року у сумі 51466,87 не підлягають задоволенню у зв'язку зі спливом строку позовної давності. Просив у стягненні з відповідача заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 1615,35 грн., штрафу в сумі 3013,91 грн. та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 51466,87 грн. відмовити. Також просив на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором до 652,87 грн.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Судом встановлено, що 22 вересня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем був укладений кредитний договір № MRXRRС02040079, відповідно до якого ПАТ КБ "ПриватБанк" зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 5982,52 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом строком на 36 місяців з 22.09.2008 року по 22.09.2011 року. (а.с. 5).

Позивачем умови договору були виконані і відповідачу надано кошти відповідно до кредитного договору в сумі 5982,52 грн., що не заперечується представником відповідача.

Відповідно до умов договору відповідач повинен був щомісячно здійснювати погашення заборгованості за кредитом в період з 15 по 20 число кожного місяця, щомісячний платіж становить 306,87 грн.

Як вбачається з пояснень представника відповідача та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 порушує умови договору, погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами сплачує нерегулярно і не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № MRXRRС02040079 від 22 вересня 2008 року станом на 10 квітня 2013 року загальна сума заборгованості становить 63792,04 грн., що складається з заборгованості за кредитом у розмірі 5782,54 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 760,50 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 1615,35 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 52119,75 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн. та штрафу (процентна складова) у розмірі 3013,91 грн. (а.с. 4).

Зазначений розрахунок заборгованості не викликає у суду сумніву. Також він не спростований відповідачем.

Суд не може погодитись з доводами представника відповідача, що при укладанні кредитного договору ОСОБА_1 не ознайомили з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам у повному обсязі, з наступних підстав.

Кредитний договір від 22 вересня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений у письмовій формі шляхом надання останнім письмової заяви позичальника, згідно з якою відповідач погодився з тим, що його заява разом із запропонованими банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), Тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір.

Згідно до положень ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звертається (банківське обслуговування, тощо).

Відповідно до положень ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», комерційні банки самостійно встановлюють умови надання кредитів.

Згідно положень ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. На підставі вказаних норм закону банком були затверджені стандартні форми - Умови надання споживчого кредиту фізичним особам, підписані Головою правління ПриватБанку, скріплені печаткою банку, до яких приєднався ОСОБА_1 шляхом надання письмової заяви на отримання кредиту на умовах, які були затверджені банком і доведені до його відома, про що свідчить його підпис під словами "Я ознайомився і згодний із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які були надані мені у письмовій формі. Своїм підписом я підтверджую факт надання мені повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку… Я згоден з тим, що ця заява разом із запропонованими ПриватБанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), Тарифами складає між мною та банком кредитно-заставний договір». Тобто кредитний договір складається з заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам. (а.с. 5).

Таким чином, вимоги про письмову форму договору, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 та зобов'язання про надання йому кредиту, були виконані банком в повному обсязі, а посилання відповідача на те, що він не був ознайомлений з Умовами є неспроможними.

Зважаючи на те, що умовами договору, а саме, Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), з якими відповідач був ознайомлений, передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми позову, ці суми підлягають стягненню з відповідача (п. 5.3 Умов).

Також відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит за умови сплати останнім щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 107,69 грн. (а.с. 5). Зазначене положення договору є чинним, питання про його недійсність відповідачем та його представником не ставиться. Таким чином, заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 1615,35 грн. також підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заяви представника відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності в частині стягнення пені відповідно до положень ст. 258 ЦК України суд зазначає наступне.

Пунктом 5.1 Умов передбачено у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, сплату позичальником Банку пені у розмірі 1,25% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні (а.с. 6-8).

В пунктах 5.4, 5.5 Умов передбачено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 5.1, 5.2, 5.3 здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинне бути виконане позичальником. Термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Відповідно до ч.1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання ( п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 259 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної даності укладається в письмовій формі.

Сторонами передбачено збільшення цього строку, а саме термін позовної давності по вимогах про стягнення неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років, тому підстав для річного строку давності, передбаченого ст. 258 ЦК України, не вбачається.

Між тим, згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до роз'яснень наданих в п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054,1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Враховуючи ті обставини, що розмір пені значно перевищує суму заборгованості за кредитом і за відсотками, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання, майновий стан відповідача, який працює водієм трамваю у КП МТТУ, а також те, що його представник відповідача заявив про не співмірність нарахованої позивачем пені сумі заборгованості та зменшення розміру пені, суд, з урахуванням засад добросовісності, розумності та справедливості, суми кредиту, вважає можливим зменшити розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором до 5000 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 16672,30 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З урахуванням того, що вимоги позивача задоволені частково, з відповідача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеної частини позову, а саме судовий збір в сумі 229,40 грн. - не менше мінімального розміру судового збору за подання позовної заяви майнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 209, 212 - 215 ЦПК України, ст.ст. 207, 509, 526, 527, 530, 546, 549, 551, 611, 617, 633, 634, 1048, 1050, 1054 ЦК України, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Котлас Архангельської області РФ, який зареєстрований в АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, р/р № 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за кредитним договором № MRXRRС02040079 від 22 вересня 2008 року у розмірі 16672,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Котлас Архангельської області РФ, який зареєстрований в АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, р/р № 64993919400001, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) суму сплаченого судового збору у розмірі 229,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлений 06.08.2013 року.

Суддя: О. О. Хараджа