Ухвала суду № 32834650, 01.08.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1781/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька будівельна компанія" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницька будівельна компанія" (Позивач) звернулось у Вінницький окружний адміністративний суд з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, матеріалами справи встановлено, що працівниками Вінницької ОДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Вінницька будівельна компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року. За наслідками перевірки складено акт №2795/22/32977018 від 07.11.2012 року.

На підставі акту перевірки Вінницькою ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення №0000622300 від 20.11.2012 року за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 1 523 839,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та податковим повідомленням - рішення, Позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду первинної скарги Позивача рішенням Вінницької ОДПІ від 31.01.2013 року №1284/10/10-02-11 частково скасовано податкове повідомлення - рішення №0000352300 від 20.11.2012 року, у зв'язку з чим Відповідачем винесено нове податкове повідомлення - рішення №0000132300 від 04.02.2013 року, яким ТОВ "Вінницька будівельна компанія" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 220 972 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 304 792 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо вирішення спору по суті, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, та не заперечується сторонами, що між Позивачем та ПП "Оліяр" укладено договір поставки №01-06-11 від 01.06.2011 року. Факт здійснення поставки засвідчується актом прийому-передачі товару, що є підтвердженням реального характеру здійснення господарської операції.

Також судом досліджено, що в подальшому придбані у ПП "Оліяр" товари було використано в господарській діяльності позивача, шляхом передачі товару ПП "Торговий дім "Майола" на умовах договору комісії №21-01-11 укладеного 21.01.2011 року.

Розрахунки між постачальником та покупцем, комісіонером та комітентом у рамках наведених договорів проводилися у безготівковій формі шляхом банківських переказів коштів та на час розгляду адміністративної справи закриті повністю, що підтверджується банківськими виписками.

Наведене підтверджує факт передачі права власності на товар від продавця до покупця, що є необхідною умовою для підтвердження реального характеру здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Вказані первинні документи були досліджені судом першої інстанції, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність операцій позивача щодо придбання матеріальних цінностей, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В результаті проведених операцій, згідно вищезазначених вимог Податкового кодексу України, Позивачем віднесено до складу податкового кредиту нараховані суми податку на додану вартість, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за травень 2011 року встановлено завищення на суму 1 200 074 грн.

Судом досліджено документи, які підтверджують факт поставки Позивачу товарів та реальність здійснення операцій, а саме такими є: договір поставки товару №01-06-11 від 01.06.2011 року, додаткова угода до договору поставки, специфікація від 11.04.2012 року, податкові накладні, видаткові накладні та сертифікат відповідності.

Отже, господарські операції, фактично здійснювані підприємством Позивача, підтверджуються оформленими належним чином документами.

За відсутності у цих документах недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.