Рішення № 328341, 21.12.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.06р.

Справа № 34/313-06

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-інвестиційна компанія", м.Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "Ісіда", м.Дніпропетровськ

про стягнення 92 576, 37 грн.

Суддя Примак С.А.

Представники:

від позивача - Ярушевський В.Є., предст., дов. б/н від 13.06.06 р.

від відповідача - Линник А.О., предст., дов. №7 від 12.01.06 р.

СУТЬ СПОРУ:

Відповідно до вимог ч.3 ст. 69 ГПК України термін справи був продовжений до 14.12.2006 р.

Згідно ст.77 ГПК України у судовому засіданні було оголошено перерву з 05.12.2006р. до 16 год. 20 хвл. 11.12.2006р.

Позивач просить стягнути з відповідача 92 576 грн. 37 коп., що складає 80000,00 грн. основного боргу, 12576,37 грн. - відсотків за прострочення боргу, 925,76 грн. - держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач у відзиві на позовні вимоги позивача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами що знаходяться в справі.

Відповідно до вимог ст.85 ГПК України у судовому засіданні 11.12.2006 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2002 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № Т-25 поставки товару (продукти харчування) згідно специфікації загальна ціна товару складає 80000 грн. 00 коп.

У виконання даного договору позивач поставив в адресу відповідача товар на загальну суму у розмірі 80000,00 грн., за який відповідач не розрахувався, однак передав позивачу згідно акту прийому-передачі від 25.04.2002 року простий вексель № 65306920374389 від 25.04.2002 року якій він зобов’язався оплатити до 31 березня 2005 року.

Вказана форма оплати векселем між сторонами була обумовлена п. 5.2 договору № Т-25 від 25.04.2002 року.

До наступного часу відповідач не сплатив грошові кошти по векселю, доказів про сплату грошових коштів до суду не надав.

Відповідач у своєму відзиві не визнає позовних вимог і просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Господарський суд, дослідивши матеріали справи, вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача частково за наступних підстав:

- відповідно до вимог ст.21 Закону України „Про цінні папери і фондову біржу” –вексель є цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей;

- відповідно до вимог Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі, в якій встановлено у змісті ст.43, що векселедержателі мають право звернутися з позовною заявою до векселедавця при настанні терміну платежу по векселю;

У даному випадку відповідач не надав до суду доказів сплати 80 000,00 грн. грошових коштів позивачу до 31.03.2005р.( який встановлений у векселі), а також і до наступного часу, внаслідок чого суд вважає необхідним стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 80 000,0 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 12 576,37 грн. як відсотки за прострочення боргу на підставі ст. 48 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі та ст.2 ЗУ „Про обіг векселів в Україні”, за період часу з 01.05.2005р. по 01.09.2006р.

Відповідно до вимог п.2 ст.48 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі держатель векселю може вимагати від особи, проти якої він використовує право регресу відсотки в розмірі шести від дати настання строку оплати.

Відповідно до вимог ст.2 п.5 Закону України „ Про обіг векселів в Україні”, відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 ст.49 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Відсотки за період часу з 01.05.2005р. по 01.09.2006р. складають 10 451 грн. 84 коп., які необхідно стягнути з відповідача.

Відповідно ст.49 ГПК України судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.49 ст.ст.82-84, ст.116 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Ісіда” (49112, м. Дніпропетровськ, вул. Роторна, 2-а, п/р 26004095301421 в ДОФ АКБ УСБ Самарське відділення, м.Дніпропетровська , МФО 305017, код ЄДРПОУ 30168489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ Українська промислово-інвестиційна компанія” (49029, м.Дніпропетровськ, пров. Кирпичний,буд.2 кв.1 п/р 260093011107 в ДОУ „Ощадбанк”, МФО 305482 , код ЄДРПОУ 30602317 ) 80 000 грн. 00 коп. –основного боргу, відсотків –10451 грн.84 коп., держмита - 907 грн. 24 коп., 115 грн. 64 коп. –витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя

С.А. Примак

Рішення підписано 22.12.06 р.