Постанова № 32833172, 23.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 р. Справа № 804/7357/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представників позивача представника відповідача Братков Ю.С., Селищева О.В. Товста Н.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Елтехкомп" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Елтехкомп» (далі - позивач, ТОВ «НВП «Елтехкомп») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №№0001052206 від 24.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 47 778, 75 грн., з яких 38 223 грн. основний платіж та 9 555, 75 грн. сума за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.

В період з 04.04.2013 по 10.04.2013 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «НВП «Елтехкомп» (код за ЄДРПОУ 31251352) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.04.2012 р. по 30.072012 р. по взаємовідносинах з ТОВ «ІВІТЕК ТТК» (код за ЄДРПОУ 36626532).

За результатами зазначеної перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було складено Акт документальної виїзної позапланової перевірки від 10 квітня 2013 року №2189/226/31251352 ( далі - Акт перевірки) та зафіксовано порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VІ.

Не погодившись з порушеннями зафіксованими Актом перевірки ТОВ «НВП «Елтехкомп» були подані заперечення від 15.04.2013 р. Втім доводи ТОВ «НВП «Елтехкомп» відповідачем не були враховані та було винесене податкове повідомлення - рішення №0001052206 від 24.04.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 47 778, 75 грн., з яких 38 223, 00 грн. основний платіж та 9 555, 75 грн. сума за штрафними (фінансовими) санкціями.

ТОВ «НВП «Елтехкомп» вважає, що винесене ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська повідомлення - рішення №0001052206 від 24.04.2013 року є таким, що винесене з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню повністю.

Представники позивача у судове засідання з'явились, адміністративний позов підтримали в повному обсязі та просили позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову та зазначив наступне.

За результатами перевірки встановлено, що згідно даних АРМ «Журнал звірки податкового кредиту в розрізі контрагентів» податковий кредит за період квітень - липень 2012 р. по ТОВ «НВП «Елтехкомп» з ТОВ «ІВІТЕК ТТК» на загальну суму 229398, 03 грн. у т.ч. ПДВ - 38233, 00 грн. виникли в рахунок перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова акт №572/22-4/36626532 від 10.08.2012 року (Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання).

В ході проведення перевірки встановлено, що проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках,коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Тобто фінансово - господарська діяльність ТОВ «ІВІТЕК ТТК» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності. Отже, ТОВ «ІВІТЕК ТТК» здійснювало діяльність спрямовану в здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «НВП «Елтехкомп» отримано від ТОВ «ІВІТЕК ТТК» паперові носії за формою первинних документів та наведені в них відомості не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки вони складені на підставі недійсності господарських операцій та відповідно не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку витрат.

З результатами вчиненої господарської діяльності повинен бути отриманий прибуток з якого необхідно отримати податки, збори та інше. Відсутність за місцезнаходженням платника податків невиконання угод та неподання звітності є достатніми та допустимим доказами вчинення суб'єктом господарювання незаконної діяльності з метою мінімізації податкових зобов'язань та без економічної обґрунтованості укладених угод.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач позовні вимоги не визнає та вважає їх необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, період з 04.04.2013 по 10.04.2013 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «НВП «Елтехкомп» (код за ЄДРПОУ 31251352) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.04.2012 р. по 30.072012 р. по взаємовідносинах з ТОВ «ІВІТЕК ТТК» (код за ЄДРПОУ 36626532).

За результатами зазначеної перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було складено Акт документальної виїзної позапланової перевірки від 10 квітня 2013 року №2189/226/31251352 (далі - Акт перевірки) та зафіксовано порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VІ.

Відповідно до матеріалів справи, між ТОВ «НВП «Елтехкомп» та ТОВ «ІВІТЕК ТТК» було укладено договір поставки № 25/04 від 25.04.2012р., відповідно до якого ТОВ «ІВІТЕК ТТК» - (постачальник) зобов'язується поставляти, а ТОВ «НВП «Елтехкомп» (покупець) приймати вимикачі автоматичні (товар) та оплачувати його.

Відповідно до п. 3 акта перевірки для проведення перевірки було використано наступні документи: податкова декларація з ПДВ за квітень, травень, червень, липень 2012 року, додатки № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", видаткові накладні за квітень-липень 2012 року, рахунки фактури за квітень-липень 2012 року, податкові накладні за квітень-липень 2012 року, платіжні доручення за квітень-липень 2012 року., копія договору № 25/04, тощо.

Отже, здійснення господарських операцій підтверджено відповідними первинними документами, що відповідає п. 44.1 ст.44 Податкового Кодексу України, Закону України від 16.07.99 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У акті зазначається, що ТОВ «НВП «Елтехкомп» порушило ст. 185 ст. 188, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-ІV (із змінами та доповненнями), завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів від ТОВ «ІВІТЕК ТТК» всього на суму 38233,00 грн., у т.ч. за квітень 2012 року на суму 3 513,00 грн., за травень 2012 року на суму 9 780,00 грн., за червень 2012 року на суму 22 260,00 грн., за липень 2012 року 2 680,00 грн.

В обґрунтування висновків ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська також робить посилання на акт перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова (акт № 572/22-4/36626532 від 10.08.2012), однак акт перевірки сам по собі не може бути доказом вини ТОВ «ІВЕТЕК ТТК », а тим більше, доказом вини позивача.

Крім цього, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 адміністративний позов «ІВЕТЕК ТТК» до ДПІ у Київському районі м. Харкова про визнання дій протиправними - задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова з проведення зустрічної звірки товариства щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2012р. Визнано протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова з проведення зустрічної звірки товариства щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2011р. - січень 2012 р., березень 2012 р., червень 2012 р. результати якої оформлені актом № 572/22-4/36626532 від 10.08.2012р.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 року у справі № 2а-11108/12/2070 апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова - залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 по справі № 2а-11108/12/2070 - залишено без змін.

Отже, суд вважає, що посилання відповідача в акті перевірки на акт перевірки контрагента позивача не лише не підтверджує вини позивача, а є безпідставними, оскільки висновки викладені в такому акті скасовані рішеннями адміністративних судів.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання -сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до І відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України). Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

З огляду на викладені положення ПК України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, оформлені у встановленому порядку та видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Первинними документами наданими для перевірки підтверджено, що ТОВ «НВП «Елтехкомп» та контрагент ТОВ «ІВІТЕК ТТК» належним чином оформили договірні правовідносини та, на виконання вимог податкового законодавства та укладених договорів, оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, згідно яких встановлено факт фактичного здійснення поставки комплектуючих за договором.

Отже, суд вважає, що господарські операції ТОВ «НВП «Елтехкомп» з ТОВ «ІВІТЕК ТТК» проведені в бухгалтерському та податковому обліках, з яких вбачається реальне виконання господарської операції по купівлі-продажу комплектуючих.

Крім того, суд зазначає, що право на нарахування податку та складанню податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачанню товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум І податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи і повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних первинних документів суд робить висновок, що всі первинні документи, надані ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами за умовами договору.

Укладені між сторонами договори не визнавались недійсними в судовому порядку, а твердження ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про нікчемність цих правочинів не можуть прийматися до уваги.

Так, договори укладені відповідно до вимог чинного законодавства та такі, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих документів вбачається, що підтверджують ведення господарській діяльності.

Отже, суд приходить до висновку про безпідставність визначених у акті перевірки висновків податкового органу, що ТОВ «НВП «Елтехкомп» безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ за квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року та липень 2012 року. Тим більше, що ці товари/послуги не тільки придбані, але й оплачені позивачем, а також використані у подальшому в господарській діяльності позивача.

Суд звертає увагу, що ТОВ «НВП «Елтехкомп» було надано належні та допустимі докази (первинні документи), які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська при складанні акту перевірки зазначене не було прийнято до уваги.

Проте, в акті перевірки ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання ТОВ «НВП «Елтехкомп» та його контрагентами господарських операцій, відсутні факти про відсутність витрат ТОВ «НВП «Елтехкомп» у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами зазначених у акті правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку ДПІ про невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220 ЦК України); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч. 1ст. 224 ЦК України); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч. 1 ст. 226 ЦК України); а також в інших випадках передбачених ч. 1 ст. 27, ч. З ст. 121, ч. 6 ст. 126, ч. З ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 547, ч. З ст. 586, ч. З ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 4 ст. 698, ч. З ст. 719, ч. 4 ст. 720, ч. 1 ст. 739 та іншими статтями ЦК України.

З аналізу вище викладених норм ЦК України вбачається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання на статті 203 та 215 ЦКУ можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналізуючи наведені норми, можна зробити висновок, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх не недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Відповідач, зробивши висновок у Акті перевірки про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного позивачем договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання його таким або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача щодо ухилення від сплати податків, що набрали законної сили.

Таким чином, суд вважає, що висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, які викладені в Акті перевірки зроблені без належного дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а факти, викладені в зазначеному Акті перевірки не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VІ, а саме, що угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є підставою для невизнання таких угод недійсними.

На думку суду, у разі, коли податковий орган за відсутності відповідного судового рішення приймає податкове повідомлення-рішення з підстав нікчемності оспорюваного правочину, законність такого податкового повідомлення-рішення має бути перевірена з урахуванням інших підстав для нарахування податкових зобов'язань або зменшення податкового кредиту - зокрема, встановлення відсутності реального здійснення оподатковуваних операцій, не оформлення або неповного оформлення первинних документів, внесення до них недостовірних відомостей, тобто вирішити питання щодо наявності інших самостійних та достатніх підстав для прийняття такого податкового повідомлення-рішення.

Поряд з цим, у разі посилання відповідачем на нікчемність угод у зв'язку із порушенням ними публічного порядку, такі обставини мають бути доведеними. Зокрема, доведенню підлягають обставини спрямування правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та/або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. У разі встановлення таких обставин податкові органи мають вживати заходів до встановлення винних осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності, або повідомлення компетентних органів про виявлені правопорушення.

В розглянутій справі суд не встановив ознак нікчемності правочинів, укладених позивачем із вищевказаними контрагентами при здійсненні операцій по поставці будівельних матеріалів.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати позивачу згідно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Елтехкомп" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001052206 від 22.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 47 778 (сорок сім тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 75 коп, з яких 38 223 (тридцять вісім тисяч двісті двадцять три) грн. основний платіж та 9 555 (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 75 коп. сума за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Елтехкомп" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 477, 78 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26 липня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 26.07.2013 р. СуддяН.В. Захарчук Н.В. Захарчук