Постанова № 32832576, 06.08.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р.Справа № 915/731/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Головея В.М., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача:Савицька О.Е. - за дорученням,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 21 червня 2013 року

у справі № 915/731/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго"

про стягнення 19.091.561 грн. 33 коп.

В С Т А Н О В И Л А:

15.04.2013 р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі позивач, ПАТ) звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом до Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" (далі відповідач, Підприємство) про стягнення грошових коштів в сумі 19.091.561 грн. 33 коп.

Позов мотивований тим, що Підприємство не виконало свої зобов'язання за укладеним між сторонами по справі договором № ТН/2012-ПГ-0-01 від 24.02.2012 р. (далі договір) щодо своєчасної та повної оплати отриманого протягом лютого-серпня 2012 р. за цим договором природного газу, внаслідок чого має заборгованість по його оплаті в сумі 16.694.121 грн. 96 коп., а тому повинно сплатити ПАТ не лише зазначену суму боргу, а ще й 1.786.765 грн. 32 коп. - пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 06.03.2012 р. по 28.02.2013 р., 66.843 грн. 26 коп. - збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) за період з листопада 2012 р. по січень 2013 р., 543.830 грн. 79 коп. - 3% річних за період з 06.03.2012 р. по 28.02.2013 р., а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору в сумі 68.820 грн.

Відповідач позовні вимоги вважав частково обґрунтованими та не заперечував той факт, що він має борг перед позивачем по оплаті отриманого за названим договором газу в сумі 16.694.121 грн. 96 коп., але щодо позовних вимог в іншій частині, а саме: щодо стягнення збитків від інфляції, 3% річних та пені заперечував повністю, посилаючись на вибіркове нарахування збитків від інфляції, тобто не за весь період прострочення зобов'язання; на невірне визначення позивачем періодів існування заборгованості, а тому невірне здійснення нарахування 3% річних.

Одночасно, відповідачем до місцевого суду подана заява щодо зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з нього на користь позивача на 50%.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.06.2013 р. (суддя Мавродієва М.В.) позов задоволений частково та з Підприємства на користь ПАТ стягнуто: 16.694.121 грн. 96 коп. - боргу, 543.830 грн. 79 коп. - 3% річних, 893.382 грн. 66 коп. - пені та 65.358 грн. 35 коп. понесених витрат на сплату судового збору, а в решті частині позову - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що Підприємство не виконало свої зобов'язання за укладеним між сторонами по справі договором № ТН/2012-ПГ-0-01 від 24.02.2012 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого протягом лютого-серпня 2012 р. за цим договором природного газу, внаслідок чого має заборгованість по його оплаті в сумі 16.694.121 грн. 96 коп., а тому повинно сплатити ПАТ не лише зазначену суму боргу, а ще й 543.830 грн. 79 коп. - 3% річних за період з 06.03.2012 р. по 28.02.2013 р.

Також, місцевий суд дійшов до висновку, що за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання Підприємство повинно сплатити ПАТ - 1.786.765 грн. 32 коп. пені, але на підставі ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України зменшив розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 893.382 грн. 66 коп.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції суд першої інстанції виходив з того, що сукупний індекс інфляції за період з листопада 2012 р. по січень 2013 р. становив 99,9%, тобто інфляційні процеси за спірний період були відсутні, внаслідок чого підстави для задоволення позовних вимог в цій частині - відсутні.

Судові витрати по справі, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладені судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В апеляційній скарзі ПАТ просить рішення місцевого суду частково скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що відсутність вини у відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення розміру пені. При розгляді справи суд дослідив лише ступінь виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 233 ГК України. Оскільки, виняткові обставини у даній справі відсутні, то місцевий суд не мав право зменшувати розмір пені, що підлягає стягненню з Підприємства на користь ПАТ, внаслідок чого позовні вимоги останнього в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог і в частині стягнення збитків від інфляції, оскільки неотриманні від боржника грошові кошти були знецінені у 1.14 рази.

В судове засідання представник скаржника не з'явився, хоча був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, а тому не скористався своїм правом на участь у розгляді справи апеляційним судом.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ без задоволення. В судовому засіданні представник відповідача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 24.02.2012 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз" та відповідачем був укладений договір на постачання природного газу підприємства теплоенергетики № ТН/2012-ПГ-0-01 за умовами якого перший зобов'язався передати у власність Підприємства в період з 01.02.2012 по 31.12.2012 імпортований природний газ, згідно "Переліку об'єктів на яких приймається газ" за наявності його обсягів, який використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води, а останній зобов'язався прийняти цей газ та оплатити його вартість відповідно до умов договору.

Відповідно до п.12.1 Договору № ТН/2012-ПГ-0-01 сторони встановили, що даний договір набирає чинності з 24.02.2012 та розповсюджує свою дію на правовідносини, що виникли між сторонами з 01.02.2012, і діє в частині постачання газу по 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

Згідно Додатку №1 до договору Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз" повинно передати відповідачеві у 2012 році газ в обсязі 110.702 тис. куб. м.

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за природний газ з урахування вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання природного газу не пізніше 10 числа місяця поставки газу;

- подальша оплата, яка проводиться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання природного газу до 20 та 30(31) числа місяця поставки.

Здійснення остаточного розрахунку за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу сторони обумовили на підставі акту приймання-передачі газу до 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

З актів прийому-передачі від 29.02.2012, 31.03.2012, 30.04.2012, 31.05.2012, 30.06.2012, 31.07.2012 та 31.08.2012 (а.с.18-24), підписаних сторонами у справі та скріплених їх печатками вбачається, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач передав, а відповідач прийняв протягом лютого-серпня 2012 року природний газ загальною вартістю 43.787.024 грн. 06 коп.

Отриманий газ відповідач оплатив частково в сумі 27.092.902 грн. 10 коп., а від оплати решти частини отриманого газу вартістю 16.694.121 грн. 96 коп. - ухилився, що не заперечується сторонами у справі.

22.10.2012 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз" та позивачем у справі укладено договір уступки права вимоги № 14/5929/12 за умовами якого перший передав новому кредитору - ПАТ, а останній прийняв на себе право вимоги боргу в сумі 16.694.121 грн. 94 коп. від боржника за договором на постачання природного газу № ТН/2012-ПГ-0-01 від 24.02.2012 р.

Відповідно до п. 1.2 договору № 14/5929/12 до нового кредитора перейшли права вимоги щодо стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором № ТН/2012-ПГ-0-01 від 24.02.2012 р.

У п. 6.1 договору № 14/5929/12 передбачено, що договір набирає чинності з 22.10.2012 р. і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

За умовами п. п. 2.1, 2.2, 2.3 договору № 14/5929/12 первісний кредитор зобов'язаний в термін до 22.10.2012 р. передати новому кредитору оригінали документів, які підтверджують права вимоги до боржника, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених у п. 2.1 договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі із зазначенням переліку переданих документів. Первісний кредитор зобов'язаний протягом 5 днів з моменту підписання договору уступки права вимоги письмово повідомити боржника про уступку права вимоги боргу.

За актом приймання-передачі документів від 22.10.2012 р. первісний кредитор передав ПАТ усі необхідні документи, що стосуються договору № ТН/2012-ПГ-0-01 від 24.02.2012 р. та 25.10.2012 р. надіслав відповідачеві повідомлення про уступку права вимоги та необхідність сплати боргу новому кредитору.

17.12.2012 р. ПАТ направив лист відповідачеві щодо сплати боргу у сумі 16.694.121 грн. 94 коп., який виник на підставі договору №ТН/2012-ПГ-0-01 від 24.02.2012 р.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися своєчасно і належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставне стягнув з відповідача на користь позивача 16.694.121 грн. 96 коп. боргу за отриманий природний газ, а тому рішення в цій частині є законним та обґрунтованим та не оскаржено в цій частині жодною із сторін у справі.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, у зв'язку з чим місцевий суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 543.830 грн. 79 коп. - 3% річних за період з 06.03.2012 р. по 28.02.2013 р., а тому рішення в цій частині є законним та обґрунтованим та не оскаржено в цій частині жодною із сторін у справі.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача на користь ПАТ 66.843 грн. 26 коп. - збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) за період з листопада 2012 р. по січень 2013 р.

Але, як зазначалося вище відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, тобто вказана норма права передбачає, що якщо кредитор вирішив скористатися своїм правом на стягнення збитків від інфляції, то вони підлягають стягненню за весь час прострочення, а не за окремі місяці за вибором кредитора.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Згідно абз. 2 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Аналогічна позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. № 23/466 та листі Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку позивача (а.с.39-42) збитки від інфляції ним нараховані за період з 16.11.2012 р. по 15.01.2013 р.

Але, як правильно встановлено місцевим судом, періоди, коли індекс інфляції був менше одиниці, тобто мала місце дефляція, в розрахунки позивачем не включені, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про те, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що цей індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за весь період прострочення платежу, внаслідок чого розрахунок інфляційних витрат слід здійснювати за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, а не лише за періоди, які визначені позивачем на свій розсуд.

Як слідує з матеріалів справи заборгованість за природний газ по договору виникла у відповідача у березні 2012 р. і станом на дату прийняття місцевим судом рішення в повному обсязі не погашена, внаслідок чого збитки від інфляції мають нараховуватись за весь період прострочення (дату прийняття судом рішення), а саме з березня 2012 року по травень 2013 року.

За вказаний період сукупний індекс інфляції становив 99,9%, тобто інфляційні процеси були відсутні, відповідно, позивач не зазнав матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, у зв'язку з чим місцевий суд дійшов до правильного висновку про те, що підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків від інфляції у сумі 66.843 грн. 26 коп. - відсутні, а тому протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Скаржник вважає, що місцевий суд безпідставне зменшив розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на його користь до 893.382 грн. 66 коп.

Але, відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 8.1 договору № ТН/2012-ПГ-0-01 сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, визначені договором, споживач зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення. При цьому пеня нараховується, починаючи з 05 числа місяця, наступного за звітним, а у п. 10.3 договору сторонами встановлено, що строк позовної давності за стягнення неустойки за цим договором складає 3 роки, а неустойка нараховується постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з позовом, внаслідок чого позивач підставне нарахував пеню за невиконання відповідачем свої грошових зобов'язань за договором за період з 06.03.2012 р. по 28.02.2013 р. в сумі 1.786.765 грн. 32 коп.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічно це питання вирішено і в ст. 233 ГК України.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції мав право на зменшення суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки, матеріали справи свідчать про те, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача та на несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань вплинуло не отримання ним субвенції з бюджету, а також заборгованість населення та організацій по сплаті послуг за теплопостачання, і враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та їх інтереси, що заслуговують на увагу, зокрема поступове збільшення розміру збитків відповідача свідчить про наявність реальної загрози банкрутства відповідача, що за умови соціальної значимості останнього може призвести до негативних наслідків для споживачів теплової енергії - населення м. Миколаєва, лікувальних закладів, шкіл, інших об'єктів соціальної сфери міста, бюджетних установ та державних закладів, наявність у відповідача дебіторської заборгованості, яка значно перевищує розмір його боргу та за відсутності інших джерел отримання грошових коштів для оплати природного газу, колегія суддів вважає ці обставини справи винятковими та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості та доцільності зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 893.382 грн. 66 коп., а тому протилежні доводи скаржника до уваги не приймає.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі підставне покладені судом першої інстанції на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.06.2013 року у справі № 915/731/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.08.2013 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.