Постанова № 32832568, 24.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2013 р. Справа№ 911/788/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: представники за довіреністю Нурієв С.Х.О., Білова Т.В.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

фізичної особи-підприємця Гордієнка Валерія Миколайовича

на рішення господарського суду Київської області від 21.05.2013 року

у справі №911/788/13-г (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора-1»

до фізичної особи-підприємця Гордієнка Валерія Миколайовича

про стягнення боргу,

за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Гордієнка Валерія Миколайовича

до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора-1»

про розірвання договору, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року у справі №911/788/13-г первісний позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ФОП Гордієнка В.М. на користь КП «Житлово-експлуатаційна контора-1» 17 356,32 грн. боргу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ФОП Гордієнко В.М. подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року у справі №911/788/13-г та прийняти нове рішення, яким відмовити в первісному позові повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 року апеляційну скаргу ФОП Гордієнка В.М. прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 24.07.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

Представники позивача за первісним позовом у судовому засіданні 24.07.2013 року надали пояснення, якими заперечили проти доводів викладених в скарзі та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник відповідача за первісним позовом у судове засідання 24.07.2013 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за первісним позовом.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 24.07.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.01.2007 року між ГУ житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради (далі - орендодавець) та ФОП Гордієнко В.М. (далі - орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Борисполя №095 (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення (далі - майно) (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 7.1. вказаного договору та з урахуванням додаткового договору (а.с. 79, 80) сторонами встановлено, що цей договір укладено терміном з 10.01.2007 року до 31.12.2012 року.

Рішенням Бориспільської міської ради від 29.01.2013 року №2852-34-VI, за результатами розгляду листа ФОП Гордієнка В.М. надано дозвіл на продовження терміну дії договору оренди №095 від 10.01.2007 року до 31.12.2013 року включно.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, з огляду на зазначене, виходячи з волевиявлення сторін на продовження терміну дії договору оренди та рішення Бориспільської міської ради від 29.01.2013 року №2852-34-VI, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Борисполя №095 від 10.01.2007 року є пролонгованим до 31.12.2013 року включно.

Також, 10.01.2007 року між КП «Житлово-експлуатаційна контора-1» (далі - балансоутримувач) та ФОП Гордієнко В.М. було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримовача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №141 (далі - договір), відповідно до умов якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Лютнева, 12 (далі - будівля), загальною площею 425,4 кв.м. (враховуючи редакцію угоди до договору від 01.06.2007 року), а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі.

Згідно з п. 6.1. договору сторонами встановлено, що цей договір укладено на період з 29.12.2006 року до 25.12.2007 року включно.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Таким чином, враховуючи п. 6.4. договору та те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б могли свідчити про небажання сторін продовжувати дію даного договору, місцевим господарським судом вірно встановлено, що договір про відшкодування витрат балансоутримовача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №141 від 10.01.2007 року є продовженим станом на момент розгляду даної справи, і відповідно є чинним.

Відповідно до п. 3.1. договору орендар зобов'язується не пізніше 25 числа поточного місяця вносити плату на рахунок балансоутримувача, згідно з виставленими актами згідно додатку до договору №141.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, ФОП Гордієнко В.М. не виконував свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості послуг щодо утримання будівлі та прибудинкової території, що підтверджується рахунками-фактурами та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 101-172).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно з'ясовано місцевим господарським судом, позивачем надано суду розрахунок платежів на утримання будинку та прибудинкової території, оформлений як додаток до договору №141 від 10.01.2007 року (згідно якого місячний платіж становить 678,94 грн.), проте не погоджений орендарем, а відтак він не приймається до уваги судом, оскільки в матеріалах справи наявний розрахунок щомісячних платежів, погоджений сторонами, згідно якого щомісячний платіж становить 510,48 грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обрахунку щомісячних платежів з суми 510,48 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність заборгованості відповідача перед позивачем щодо вартості послуг по утриманню будівлі та прибудинкової території у розмірі 17356,32 грн., оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів погашення вказаної вище заборгованості.

Доводи скаржника про те, що оплата проводиться за надані послуги засвідченими відповідними актами виконаних робіт, колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 3.1. договору орендар зобов'язується не пізніше 25 числа поточного місяця вносити плату на рахунок балансоутримувача, згідно з виставленими актами згідно додатку до договору №141.

При цьому, місцевим господарським судом правильно встановлено, що п. 3.1. договору не ставить в залежність оплату послуг з фактом підписання актів приймання-передачі послуг, оскільки не визначена правова природа поняття «виставлені акти», натомість вказаним пунктом договору встановлена чітка вказівка, що плата повинна здійснюватись не пізніше 25 числа поточного місяця.

Також, посилання скаржника на договори (№239 від 01.04.2012 року, №421/123/1109 від 01.11.2009 року, №391 від 22.04.2010 року та №463) укладені з іншими особами щодо надання послуг по утриманню будівлі та прибудинкової території, колегією суддів відхиляються, оскільки вказані договори не звільняють відповідача від сплати заборгованості перед позивачем на підставі договору про відшкодування витрат балансоутримовача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №141 від 10.01.2007 року, який в судовому порядку не оскаржений та є чинним.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що скаржник при укладанні нових договорів з іншими особами про надання послуг щодо утримання будівлі та прибудинкової території не був позбавлений права та можливості щодо розірвання договору №141 від 10.01.2007 року.

Щодо зустрічного позову, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, в обгрунтування своїх вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що відповідачем за зустрічним позовом не дотримано умов договору №141 від 10.01.2007 року щодо виставлення йому відповідних актів згідно додатку до вказаного договору.

Проте, як уже зазначалось, ані в договорі, ані в додатку до нього не визначено правової природи зазначених актів та порядку їх пред'явлення.

Тобто, виставлені позивачем рахунки-фактури, згідно з п. 3.1. зазначеного договору, без виставлення актів позивачу за зустрічним позовом, щодо зобов'язання не пізніше 25 числа поточного місяця вносити плату на рахунок балансоутримувача, є обгрунтованими та погодженими сторонами.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем за зустрічним позовом не надано суду жодних доказів того, що послуги не надавались або надавались неналежним чином.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як слідує із матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом посилається на закінчення строку дії договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Борисполя №095 від 10.01.2007 року.

Проте, як вже було встановлено, зазначений договір на момент звернення з позовом до суду є чинним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову про розірвання договору про відшкодування витрат балансоутримовача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №141 від 10.01.2007 року та угоди до нього від 01.06.2007 року.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року у справі №911/788/13-г відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Гордієнка Валерія Миколайовича на рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року у справі №911/788/13-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року у справі №911/788/13-г залишити без змін.

3. Справу №911/788/13-г повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Майданевич А.Г.