Ухвала суду № 32831229, 22.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 121/1951/13-а

22.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кукти М.В.

розглянувши апеляційну скаргу Ялтинської міської ради на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Руденко В.В. ) від 03.04.13

за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,98600)

до Ялтинської міської ради (пл. Радянська 1,Ялта,АР Крим,98600)

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 03.04.2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Ялтинської міської ради задоволені частково.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 03.04.2013 року, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ялтинської міської ради.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. А саме апелянт зазначає, що рішенням планувальної ради від 04 липня 2011 року встановлено, що відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 не передбачено детальним планом території, що є порушенням вимог ч.8 ст. 118 Земельного кодексу України в частині невідповідності місця розташування вказаної земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 22.07.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2005 року позивач звернувся з клопотанням до Ялтинської міської ради про передачу йому у власність в порядку ст.118 Земельного Кодексу земельної ділянки, якою він фактично користується з 1987 року.

Листом від 05.05.2010 року Управління головного архітектора повідомило про надання попереднього узгодження по закріпленню земельної ділянки орієнтованою площею 0,0600га для будівництва та обслуговування жилого будинку, та господарських будівель за адресою: м. Ялта, вул. Мухіна 6.24., також, будівництво за вказаною адресою будинку було включено до генерального плану забудови.

Незважаючи на це, рішенням Ялтинської міської ради № 196 від 30.11.2011 року відмовлено ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню у власність земельної ділянки площею 0,0600 га для будівництва для обслуговування жилого будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка за адресою: АДРЕСА_1.

Надалі постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2012 року по справі №2а-295/12/0124, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 позовні вимоги ОСОБА_3 до Ялтинської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, були задоволені частково. Рішення Ялтинської міської ради № 196 від 30.11.2011 року "Про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню у власність земельної ділянки площею 0,0600 га для будівництва для обслуговування жилого будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка за адресою: АДРЕСА_1"- визнано протиправним та скасовано. У задоволені інших позовних вимог - відмовлено.

Згідно з ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічне встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, а саме обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч викладеним обставинам справи, відповідач знов рішенням 26-ї сесії 6-го скликання Ялтинської міської ради АР Крим №487 від 26.12.2012 року відмовив ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню у власність земельної ділянки площею 0,0600 га для будівництва для обслуговування жилого будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, що є неприпустимим порушенням норм матеріального права з огляду з наступного.

Стаття 12 Земельного Кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, у ці повноваження входить зокрема розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Цим положенням закону відповідає й п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування, згідно із яким до виключної компетенції сільських, селищних міських рад входить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.6 ст. 118 Земельного Кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Стаття 17 цього Закону передбачає, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується. Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п'ять років.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги стосовно того, що рішенням планувальної ради від 04 липня 2011 року встановлено, що відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 не передбачено детальним планом території та не відповідає місцю розташування вказаної земельної ділянки є цілком необґрунтованим.

Крім того, судом вже було надано оцінку зазначеним обставинам по справі № 2а-295/12/0124 та встановлено, що детальний план території уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток території, тому, вимога щодо забезпечення відповідності генеральному плану населеного пункту детального плану не може покладатись на суб'єкта звернення, у даному випадку ОСОБА_3

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо визнання протиправним та скасування рішення 26-ї сесії 6-го скликання Ялтинської міської ради АР Крим №487 від 26.12.2012 року "Про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню у власність земельної ділянки площею 0,0600 га для будівництва та для обслуговування жилого будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка за адресою: АДРЕСА_1" та у зв'язку з цим зобов'язання Ялтинської міської ради АР Крим на найближчій сесії розглянути заяву ОСОБА_3 про надання йому земельної ділянки площею 0,0600 га у власність для будівництва та для обслуговування жилого будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ялтинської міської ради на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 03.04.13 у справі № 121/1951/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук