Ухвала суду № 32831216, 22.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 121/3694/13-а

22.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Кукти М.В. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Руднєва А.В.

за участю сторін:

представник позивача, Публічного акціонерного товариства "Готельний Комплекс "Ялта-Інтурист"- Мажейка Станіслав Станіславович, довіреність № 126 від 05.07.13

представник позивача, Публічного акціонерного товариства "Готельний Комплекс "Ялта-Інтурист"- Макеєва Олена Олександрівна, довіреність № 125 від 08.07.13

представник відповідача, Ялтинської міської ради- не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

третя особа, ОСОБА_4- не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Готельний Комплекс "Ялта-Інтурист" на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бондаренко Г.М. ) від 28.05.13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Готельний Комплекс "Ялта-Інтурист" (АДРЕСА_2,98600)

до Ялтинської міської ради (пл. Радянська 1,Ялта,АР Крим,98600)

треті особи:

ОСОБА_4 (АДРЕСА_1,98600)

про визнання протиправним та нечинним рішення органу місцевого самоврядування, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28.05.2013 року у задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Готельний Комплекс "Ялта-Інтурист" до Ялтинської міської ради, третя особа ОСОБА_4 - відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28.05.2013 року, та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Готельний Комплекс "Ялта-Інтурист".

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права.

А саме, позивач посилається на те, що на сьогодні правовстановлюючі документи позивача на пляжні споруди та берегоукріплювальні споруди літ. Б, Г, Д, Е, Ж, у тому числі майданчик літ.: "г9", що видані на підставі наказу Фонду майна АРК №178 від 24.02.1997 року (Акт приймання-передачі від 18.05.1998 року) є чинним та ніким не оскаржувались. При цьому, у відповідності до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Крім того, частиною шостою ст. 319 ЦК України закріплено, що держава не вручається у здійснення власником права власності.

Також, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки в якості доказу прийнятий висновок ТОВ "Кримська експертна служба" №106 від 27.05.2013 року, який не може бути допустимим доказом у справі, що є порушенням п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4, ст.ст. 69, 70, 79, 81-82 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представники позивача в судовому засіданні наполягали на задоволенні апеляційної скарги, з мотивів викладених в ній. Також до початку апеляційного розгляду заявили клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, надав клопотання розглянути справу у відсутність представника.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 25 лютого 2010 року №360 відкритому акціонерному підприємству «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист» видане свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, зокрема відповідно до п.1.12 цього рішення - на майданчик літ. «г9», площею 2491,7 кв.м. (а.с.11).

Рішенням Ялтинської міської ради 24-ої сесії 6-го скликання №89 від 28 листопада 2012 року «Про розгляд протесту заступника прокурора міста Ялта від 23 жовтня 2012 року №3125 на п.1.12 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 25 лютого 2010 року №360» задоволено протест заступника прокурора м.Ялта від 23 жовтня 2012 року та виключено майданчик літ. «г9» з пункту 1.12 рішення виконкому Ялтинської міської ради №360 (а.с.12).

При апеляційному перегляді встановлено, що згідно акту продажу будівлі з публічних торгів від 14 січня 1999 року, фірмою СП «Мультісервіс» було придбане з публічних торгів ресторан «Чан-Чин», загальною площею 266,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2, пляж літ. «ж», яке належало ВАТ «Гостиничний комплекс «Ялта-Інтурист» (а.с.25).

Зазначене нерухоме майно - ресторан «Чан-Чин», загальною площею 266,8 кв.м., який розташований за адресою: м. Ялта, вул.Дражинського, б.50, пляж літ. «ж», ПП «Мультісервіс» на підставі договору дарування від 25 травня 2000 року було передано ОСОБА_4 (а.с.13), яким отримано відповідне свідоцтво про право власності.

ОСОБА_4 звернувся до комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» (далі - КП ЯМР «БТІ») з вимогою про виділ належної йому споруди літ. «ж», розташованої за адресою: АДРЕСА_2, в окрему адресу. Проте, згідно листа КП ЯМС «БТІ» від 04 жовтня 2012 року ОСОБА_4 було відмовлено, оскільки перекриття вказаної споруди є частиною майданчику літ «г9», який знаходиться у власності ВАТ «Готельний комплекс «Ялта-Інтурист».

Надалі прокурором м.Ялта було подано протест на рішення виконкому Ялтинської міської ради від 25 лютого 2010 року з вимогою привести у відповідність з законодавством п. 1.12 зазначеного рішення, у зв'язку з чим виключити літ. «г9» з вказаного пункту рішення, який оскаржуваним рішенням було задоволено.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

Зазначені положення Конституції України кореспондовані в ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» частиною 3 якої передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, одним із завдань адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР питання щодо скасування актів органів виконавчої влади, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням ради, прийнятим у межах її повноважень, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частиною десятою статті 59 зазначеного Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до вимог статті 21 Закону № 1789-ХІІ протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу.

У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження.

Системний аналіз наведених положень законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого врядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.

Відповідно до вимог ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим буз їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст.186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватись не може, а тому, є залежною від головної речі і має допоміжній статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі.

Аналізуючи вищевикладені норми колегія суддів вважає вірним висновок суду, що виконавчий комітет Ялтинської міської ради неправомірно включив майно - перекриття під літ. «г9» площею 2491,7 кв.м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_2, до прийнятого ним рішення №360 від 25 жовтня 2010 року, з зв'язку з тим, що частина вказаного перекриття є невід'ємною, пов'язаною спільним призначенням, приналежною річчю до об'єкту нерухомості за літ. «ж» в АДРЕСА_2, що підтверджується листом КП ЯМР «БТІ» від 04 жовтня 2012 року.

Крім того, та обставина, що частина перекриття під літ «г9» є приналежною річчю до літ. «ж», підтверджується висновком експертного дослідження №106 інженерно-технічної експертизи по заяві ОСОБА_4 від 27 травня 2013 року, в якому зазначено, що об'єкт нерухомості - нежитлова будівля літ. «ж» ресторану «Чан-Чин» з 24 березня 2000 року має в складі конструктивних елементів покрівлю. Покрівля ресторану виконана з рулонного килиму з руберойду, поверх якого виконано захисний шар з бетонних плит. Несучим елементом покриття покрівлі нежитлової будівлі літ. «ж» ресторану «Чан-Чин», загальною площею 274,4 кв.м., є залізобетонне покриття, яке є складовою частиною несучого каркасу будівлі ресторану. Існувати захисний шар з бетонних плит покрівлі літ. «ж» без несучих конструкцій будівлі ресторану не може. Експлуатація покриття нежитлової будівлі літ. «ж» ресторану, в якості суміщеного експлуатованого покриття без шару захисних плит неможлива. Захисний шар покриття з бетонних плит покрівлі літ. «ж» є невід'ємною частиною суміщеного експлуатованого покриття будівлі.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, вважає, що мотиви викладені в ній не спростовують висновку суду першої інстанції, оскільки існувати захисний шар з бетонних плит покрівлі літ. «ж» ресторану "Чан-Чин" загальною площею 274,4 кв.м. без несучих конструкцій перекриття під літ. «г9» площею 2491,7 кв.м. будівля ресторану не може.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Готельний Комплекс "Ялта-Інтурист" залишити без задоволення.

Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28.05.13 по справі № 121/3694/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 липня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис М.В. Кукта

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук