Рішення № 32829170, 30.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.07.2013р. Справа № 905/3902/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.C.

при секретарі судового засідання Колтак Т.М.,

розглянувши матеріали за позовною заявою Краматорського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції в Донецькій області, м. Донецьк; 2. Миколаївської міської ради, м.Миколаївка, Донецька область,

до відповідача Комунального підприємства Миколаївської міської ради "СЕРВІСКОМУНЕНЕРГО", м.Миколаївка, м.Слов'янськ, Донецька область,

про відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів в сумі 309553,60грн.,

За участю:

Прокурори - Золяєв С.А., Архіпенко Р.Т. за посвідченнями;

представник позивача 1 - не з'явився;

представник позивача 2 - не з'явився;

представник відповідача Дем'яненко О.Ю. - за довіреністю;

СУТЬ СПОРУ:

Краматорський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції в Донецькій області, м.Донецьк (далі - Позивач 1) та Миколаївської міської ради, м.Миколаївка, Донецька область, (далі - Позивач 2) з позовом до Комунального підприємства Миколаївської міської ради "СЕРВІСКОМУНЕНЕРГО", м.Миколаївка, м.Слов'янськ, Донецька область, (далі - Відповідач), про відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів в сумі 309553,60грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідач здійснював самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозволу за користування надрами (підземні води), в результаті чого незаконно видобуто підземних вод в об'ємі 4960,0 м3, що є порушенням ст.40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.44 Водного кодексу України та ст.23 Закону України «Про надра».

Прокурор просив суд стягнути з Комунального підприємства Миколаївської міської ради "СЕРВІСКОМУНЕНЕРГО", м.Миколаївка, м.Слов'янськ, Донецька область збитки, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів в сумі 309553,60грн., яка підлягає зарахуванню на рахунок фонду охорони навколишнього природного середовища Миколаївської міської ради.

Відповідач 20.06.13р. подав до суду відзив №818 від 14.06.13р., в якому повідомляє, що добич водних ресурсів здійснювалась не для власних потреб підприємства, а для забезпечення питною водою місто Миколаївка. Також зазначає, що КП Миколаївської міської ради "СЕРВІСКОМУНЕНЕРГО" перераховує плату за користування надрами для видобування корисних копалин до Державного бюджету України в повному обсязі. Крім того відповідач просив суд застосувати розстрочку на термін 24 місяців з щомісячною оплатою рівними частками посилаючись на збитковість підприємства та наявність заборгованості із виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Ухвалою суду від 01.06.2013 року було порушено провадження у справі.

Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст.77 ГПК України.

Прокурор в судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник позивача 1 в судове засідання не з'явилися. 11.06.13р. надав письмові пояснення в яких підтримав позов прокурора та просив його задовольнити.

Представник позивачів 2 в судове засідання не з'явилися. В поясненнях №03-10/876 від 08.07.13р. зазначив, що всі податки і збори відповідач сплачував своєчасно, у зв'язку з чим Миколаївська міська рада просить суд ухвалити рішення, яким застосувати розстрочку виконання рішення на термін 24 місяця з щомісячною оплатою.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурорів та представника відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2013р. по 29.03.2013р. Державною екологічною інспекцією в Донецькій області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства КП Миколаївської міської ради "СЕРВІСКОМУНЕНЕРГО" за адресою: Донецька область, м.Слов'янськ, м.Миколаївка, вул.50-річчя Слов'янської ТЕС, 22.

За результатами перевірки, проведеної в присутності ведучого інженера по розрахункам та режимам ВТГ КП Миколаївської міської ради "СЕРВІСКОМУНЕНЕРГО", державними інспекторами було оформлено акт від 21.03.2013р.-29.03.2013р., в якому в детальному опису виявленого порушення, зокрема, зазначено, що «Згідно гідрогеологічного висновку №378/2498 від 25.07.2012р. про умови спеціального водокористування підземними водами не виконано вимогу, щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами (ліцензія). За даними лічильників на водозаборах зі свердловин за 20.03.2013р. впродовж 24 годин забрано підземних вод в об'ємі 4960,0 м3.» (а.с. 12-16).

Державною екологічною інспекцією в Донецькій області видано Припис, згідно з яким відповідачу приписано, зокрема, до І кварталу 2013р. мати ліцензію на користування надрами; виконувати заходи щодо охорони й раціонального використання вод згідно дозволу на спеціальне водокористування. Припис виданий Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Донецької області та прийнятий до виконання директором КП Миколаївської міської ради "СЕРВІСКОМУНЕНЕРГО" (а.с. 17).

За розрахунком, виконаним позивачем на підставі Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року за № 389, розмір шкоди становить суму 309553,60грн.

Сума нарахованої шкоди відповідачем в добровільному порядку сплачена не була.

Позовна вимога про стягнення КП Миколаївської міської ради "СЕРВІСКОМУНЕНЕРГО" 309553,60грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, стала предметом судового розгляду у даній справі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища, здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб.

Згідно ст.1 Водного кодексу України, водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Відповідно до ст.48 ВК України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Статтею 44 ВК України визначено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

В свою чергу, ст.49 цього Кодексу передбачено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Спеціальне водокористування є платним.

Згідно норм ст.50 Водного кодексу України, строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 19 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 23 цього Кодексу землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничного відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питаної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Згідно норм ст.ст. 110, 111 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України; відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Статтею 65 Кодексу України про надра встановлено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність, згідно із законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у самовільному користуванні надрами.

Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища і в тому числі зобов'язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок таких порушень.

Відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Таким чином, відповідачем порушені вимоги Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Водного кодексу України, що підтверджується матеріалами справи, актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.03.2013р. - 29.03.2013р.

Як зазначалось, відповідно до Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року за № 389, було розраховано розмір відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, відповідно до якого загальна сума збитків складає 309553,60гри.

Сума збитків в розмірі 309553,60гри.не сплачена відповідачем на день подання позову і заявлена прокурором до стягнення.

Відповідач підтвердив здійснення діяльності за відсутності у нього спеціального дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно з п. «б» ч. 2 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством утворюється фонд охорони навколишнього природного середовища.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а сума збитків у розмірі 309553,60гри. підлягає стягненню з відповідача до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища місцевого бюджету Миколаївської міської ради.

Клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення строком на 24 місяці з щомісячною оплатою заборгованості у розмірі 12898,07грн. задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Відповідно до п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити його виконання. Але при цьому, слід враховувати приписи статті 121 ГПК України відповідно до якої, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони або за своєю ініціативою господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п.2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 року №02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для, зокрема, відстрочки та розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановлений господарським судом спосіб. При цьому, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

Отже, виходячи із зазначених положень, надання відстрочки або розстрочки виконання судового рішення можливо лише у виняткових випадках та за наявності доказів, що встановлюють обставини, які ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

Такі обставини як збитковість підприємства або наявність заборгованості перед працівниками підприємства не є винятковими обставинами у розумінні ст.121 ГПК України, а є лише результатом господарської діяльності боржника, отже й не можуть бути підставами для невиконання рішення суду.

Таким чином, клопотання про надання розстрочки задоволенню не підлягає.

Оскільки законом прокурора звільнено від сплати судового збору, судові витрати згідно з ч.3 ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд стягує з відповідача на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 38, 40, 47, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 19, 23, 65 Кодексу України про надра, ст.ст. 1, 2, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Краматорського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції в Донецькій області, м.Донецьк; 2. Миколаївської міської ради, м.Миколаївка, Донецька область до відповідача Комунального підприємства Миколаївської міської ради "СЕРВІСКОМУНЕНЕРГО", м.Миколаївка, м.Слов'янськ, Донецька область про відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів в сумі 309553,60грн. - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Миколаївської міської ради "СЕРВІСКОМУНЕНЕРГО" (Донецька область, м.Слов'янськ, м.Миколаївка, вул. 50-річчя Слов'янської ТЕС, б.22; код в ЄДРПОУ 36209174) на користь Миколаївської міської ради збитки від самовільного використання водних ресурсів в сумі 309553 (триста дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн. 60 коп. на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету.

Стягнути з Комунального підприємства Миколаївської міської ради "СЕРВІСКОМУНЕНЕРГО" (Донецька область, м.Слов'янськ, м.Миколаївка, вул. 50-річчя Слов'янської ТЕС, б.22; код в ЄДРПОУ 36209174) на користь держави судовий збір у розмірі 6191 (шість тисяч сто дев'яносто одна) гривня 07 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні оголошено вступну та регулятивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.08.2013р.

Суддя К.С. Харакоз