Постанова № 32828815, 01.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року Справа № 5017/2063/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяПершиков Є.В.,суддіХодаківська І.П., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Одеська залізниця"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 рокуу справі№ 5017/2063/2012господарського судуОдеської областіза позовом Приватного акціонерного товариства "Монастирищенський котельний завод"до Державного підприємства "Одеська залізниця"простягнення 2 249 694, 25 грн.та за зустрічним позовомДержавного підприємства "Одеська залізниця"доПриватного акціонерного товариства "Монастирищенський котельний завод"про стягнення 423 680, 52 грн.в судовому засіданні взяли участь представники позивача відповідач Колобков В.О. дов. б/н від 02.07.2013 року, Домачук В.А. дов. б/н від 02.07.2013 року, Гордієнко М.В. дов. № 14 від 02.01.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Монастирищенський котельний завод" (далі за текстом - ПАТ "Монастирищенський котельний завод") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Одеська залізниця" (далі за текстом - ДП "Одеська залізниця") стягнути з відповідача 2 249 694, 25 грн.

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, зокрема, останньою заявою від 04.09.2012 року збільшив позовні вимоги та просив стягнути з ДП "Одеська залізниця" заборгованості у розмірі 2 306 635, 40 грн., пеню - 69 623, 19 грн. та 3 % річних - 27 849, 28 грн.

03.08.2012 року ДП "Одеська залізниця" звернулось до місцевого господарського суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ Монастирищенський котельний завод" про стягнення пені та штрафу в розмірі 423 680, 52 грн.

17.08.2012 року ДП "Одеська залізниця" звернулось до місцевого господарського суду із заявою, в якій просило стягнути з ПАТ "Монастирищенський котельний завод" 1 154 560,72 гривень.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.09.2012 року у справі № 5017/2063/2012 первісні позовні вимоги ПАТ "Монастирищонський котельний завод" задоволено частково: стягнуто з ДП "Одеська залізниця" на користь ПАТ "Монастирищенський котельний завод" заборгованість в сумі 2 306 635, 40 грн. 69 623, 19 грн. пені, та три проценти річних в сумі 27 849, 28 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В задоволені зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ДП "Одеська залізниця" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2012 року у справі № 5017/2063/2012 та прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити в розмірі 2 106 700, 07 грн, в решті - відмовити та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 року у справі № 5017/2063/2012 апеляційну скаргу ДП "Одеська залізниця" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2012 року - без змін.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ДП "Одеська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 року у справі № 5017/2063/2012, а матеріали справи передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Постановою вищого господарського суду від 02.04.2013 року касаційну скаргу ДП "Одеська залізниця" задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 року у справі № 5017/2063/2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року у справі № 5017/2063/2012 апеляційну скаргу ДП "Одеська залізниця" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2012 року - без змін.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ДП "Одеська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року у справі № 5017/2063/2012 частково та прийняти нове рішення про задоволення первісних позовних вимог в розмірі 2 106 700, 07 грн., в решті відмовити та задовольнити зустрічні позовні вимоги в розмірі 61 094, 31, в решті - відмовити, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. 844 Цивільного кодексу України, ст. 321 Господарського кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 31.07.2013 року № 03-05/1022 для перегляду в касаційному порядку справи № 5017/2063/2012 у зв'язку із завантаженістю судді Дроботової Т.Б., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді Ходаківська І.П., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.12.2011 року між ДП "Одеська залізниця" (замовник) та ПАТ "Монастирищенський котельний завод" (підрядник) укладено договір підряду (договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язався виконати постачання, монтаж та пусконалагоджувальні роботи вугільної котельної для автономного теплопостачання вагонного депо Помічна та здати результати робіт замовнику, а замовник зобов'язався прийняти результат роботи та оплатити вартість робіт.

Пунктом 4.1. вказаного Договору сторони погодили, що підрядник зобов'язується виконати передбачені договором роботи за рахунок власних сил та засобів, а на спеціалізовані роботи підрядник має право залучити субпідрядні організації при умові, якщо у підрядника в наявності ліцензія на генеральний підряд і здати замовникові в терміни до 25.12.2011р., згідно з графіком виконання робіт (додаток № 2), який є невід'ємною частиною договору. Обсяги робіт, що виконуються, можуть зменшені залежно від реального фінансування.

Завершення виконання робіт оформлюється актом готовності об'єкта до експлуатації (п. 4.2. Договору).

Судами встановлено, що термін завершення робіт може бути продовжено у разі: обставин непереборної сили; перегляду проектної документації (п.4.3 договору). Для продовження термінів завершення робіт підрядник зобов'язаний без затримки повідомити замовника про появу обставин, які зумовлюють необхідність продовження і подати обґрунтування нових термінів завершення (п.4.5 договору). Зміна терміну завершення виконання робіт оформлюється додатковою угодою до договору та підписується уповноваженими представниками обох сторін ( п.4.8 договору).

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що договірна ціна робіт визначається на підставі кошторису, що є невід'ємною частиною договору, і складає 2972108 грн. з ПДВ 20% і визначається кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною договору (додаток № 1).

Згідно п. 12.1. Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються поетапно за рахунок кредитних коштів на умовах відстрочки платежу на термін до 60 банківських днів з моменту підписання акту постачання продукції та виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт.

Підрядник здає завершений будівництвом і готовий до експлуатації об'єкт комісії, яку призначає замовник упродовж 14 днів після отримання повідомлення від підрядника про готовність об'єкта до здачі, для прийняття об'єкта підрядник передає комісії всю визначену правовими документами документацію (п. 13.1. Договору).

Відповідно до п. 15.3. Договору встановлено, що за порушення термінів оплати за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р., а в частині проведення розрахунків - до остаточного його виконання (п.17.1. Договору).

Так, судами встановлено, що згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, який підписаний сторонами, ПАТ "Монастирищенський котельний завод" виконало у грудні роботи за договором 385 635, 04 грн. (улаштування котельні) з врахуванням 1 767 376, 75 грн. (вартість поставленої блочної модульної котельні), 13 275, 60 грн. розбирання огорожі), 147 855, 60 грн. (улаштування зовнішніх водопроводу, каналізації та теплопостачання).

Крім того, судами встановлено, що згідно акту виконаних робіт та довідки за формою № КБ-3 за квітень 2012 р. підтверджують виконання підрядником пусконалагоджувальних робіт, вартістю 95 737, 86 грн., строк оплати яких згідно договору сплинув 30.07.2012 р.

Також, судами досліджено, що строк оплати за виконані роботи сплинув 31.03.2012 року, проте ДП "Одеська залізниця" вартість робіт не оплатило, у зв'язку з чим ПАТ "Монастирищенський котельний завод" (з урахуванням уточнень) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення 2 404 107, 87 грн. та зобов'язання ДП "Одеська залізниця" підписати акти приймання передачі виконаних робіт та акт готовності об'єкта до експлуатації на виконання договору підряду від 02.12.2011 р., укладеного між позивачем та відповідачем.

03.08.2012 року до господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява від ДП "Одеська залізниця" до ПАТ "Монастирищенський котельний завод" (з урахуванням заяви від 17.08.2012 року) про стягнення 1 154 560, 72 грн.

Статтею 837 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові, для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів, забезпечення будівництва матеріалами, технологічним, енергетичним, електротехнічним та іншим устаткуванням покладається на підрядника, якщо інше не передбачено законодавством або договором. Зміст договору підряду на капітальне будівництво, що укладається на підставі державного замовлення, має відповідати цьому замовленню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання договору підряду від 02.12.2011р. позивач виконав постачання, монтаж та пусконалагоджувальні роботи вугільної котельні для автономного теплопостачання вагонного депо Помічна, що підтверджується актами форми КБ-2 та довідками форми КБ-3, приймання виконаних загальнобудівельних робіт, робіт по улаштуванню котельні, робіт по улаштуванню електропостачання на суму 385 635, 04 грн.; робіт по улаштуванню зовнішнього водопроводу, зовнішньої каналізації, зовнішньої тепломережі на суму 147 855, 60 грн.; робіт по розбиранню існуючої огорожі на суму 13 275, 60 грн., з урахуванням вартості поставленої блочної модульної котельної установки в сумі 1 767 376, 75 грн., підписані представниками сторін 26.12.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказані роботи та обладнання прийнято замовником без зауважень. Підрядником видано податкову накладну, яку замовником прийнято.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що ДП "Одеська залізниця" зареєструвало котли 06.02.2012 року, що підтверджується довідкою територіального управління Держнаглядохоронпраці у Кіровоградській області від 29.08.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, устаткування змонтоване в установці котельні модульної УКМ-2,8 ВР, заводський № 02, яка входить до складу вагонного депо Помічна Одеської залізниці, пройшло комплексне випробування, включаючи необхідні пусконалагоджувальні роботи разом з комунікаціями з 09.02.2012 року протягом 72 годин, доказом чого є акт комісії про прийняття устаткування після комплексного випробування датованого 12.03.2012 року.

Судами встановлено, що згідно довідки форми КБ-3 та актів форми КБ-2 вартість пусконалагоджувальних складає 95 737, 86 грн.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 11.05.2012 року, врученим 21.05.2012 року поштовій експедиції Одеської залізниці ПАТ "Монастирищенський котельний завод" повідомив ДП "Одеська залізниця" про повне виконання робіт на об'єкті та листом від 11.05.2012 року направив замовнику акти виконаних робіт (форма КБ-2) та довідки форми КБ-3 на пусконалагоджувальні роботи вугільної котельні для підписання.

Так, Декларація про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрована 10.05.2012 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області, проте акт готовності об'єкта до експлуатації представниками ДП "Одеська залізниця" не підписано.

Згідно п. 91 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668, передача виконаних робіт (об'єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи.

Згідно п. 96 вказаних Загальних умов підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

За таких обставин, доводи скаржника щодо того, що вказані роботи фактично виконано не було, а акти виконаних робіт підписали завчасно є необґрунтованими з огляду на те, що акти приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в належним чином підписані без заперечень та зауважень.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України закріплено, що в разі коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність задоволення позовної вимоги про стягнення з ДП "Одеська залізниця" 2 306 635, 40 грн. заборгованості за поставлені котли та виконані роботи, оскільки строк оплати за виконані постачання, монтаж вугільної котельні настав 31.03.2012 року, а строк оплати за виконані пусконалагоджувальні роботи настав 30.07.2012 року.

Згідно положень ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України закріплено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення пені та 3 % правильність розрахунку яких здійснено місцевим та апеляційним господарськими судами.

Крім того, судами попередніх інстанцій обґрунтовано відмовлено в задоволенні первісних позовних вимог в частині зобов'язання ДП "Одеська залізниця" підписати акт готовності об'єкта до експлуатації на виконання договору підряду від 02.12.2011 року з огляду на те, що положеннями чинного законодавства, зокрема ст. ст. 16, 853, 882 Цивільного кодексу України, не передбачено такого способу захисту, як зобов'язання підписати акти приймання-передачі виконаних робіт.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно відмови у задоволенні зустрічного позову ДП "Одеська залізниця" до ПАТ "Монастирський котельний завод" про стягнення збитків та штрафних санкцій у розмірі 1 154 560, 72 грн. з огляду на наступне.

Згідно п. 15.2. договору, що кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, пеня за прострочення виконання робіт розраховуються в розмірі ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості невиконаних у строк робіт.

Так, судами встановлено, що згідно наданого відповідачем за первісним позовом розрахунку за основу взято вартість фактично виконаних робіт у встановлені терміни, що суперечить умовам договору.

В розрахунку пені ДП "Одеська залізниця" застосовує період нарахування пені - з 26.12.2011 року по 09.05.2012 року.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що з огляду на те, що судами встановлено факт прострочення виконання робіт саме з вини відповідача за первісним позовом, то вимоги щодо стягнення пені задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків.

Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Таким чином, відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник.

Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що обов'язок доведення факту спричинення та розмір збитків, заподіяних підрядником, безпосередній причинний зв'язок між протиправними діями чи бездіяльністю та спричиненням збитків а також факт самого правопорушення покладається на замовника. Водночас, на підрядника покладається обов'язок доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання та заподіянні у зв'язку з цим збитків замовнику.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала збитків, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до п. 16 ДНАОП 0.00-1.26-96 Правила будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0, 07 МПа (0, 7 кгс/см2), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води 115 С, до пуску в роботу котли підлягають реєстрації в місцевих органах Держнаглядохоронпраці на підставі письмової заяви власника котельні.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що замовник зареєстрував котли лише 06.02.2012 року і до цього часу підрядник не мав можливості розпочати виконання пусконалагоджувальних робіт, а тому і вина підрядника щодо строку виконання робіт - відсутн.

Крім того, судами досліджено, що ДП "Одеська залізниця" належних та допустимих доказів того, які будівлі опалювались в період з 01.01.2012 року по 09.02.2012 року, чи є ці будівлі власністю вагонного депо, чи була необхідність опалення вагонного депо саме котельнею Знам`янського БМЕУ № 3, чи є інші котельні вагонного депо, чи виконувались договори поставки мазуту і вугілля (наявність доказів фактичної передачі вугілля та мазуту, докази фактичної оплати за вказані товари), чи відповідають ціни визначені в договорах рівню ринкових цін не надано.

Так, з тексту довідки № 4306 від 13.08.2012 року неможливо достовірно встановити, яка кількість теплової енергії і для яких об'єктів і потреб було відпущено в період з січня по березень 2012 року. При цьому, сама Довідка є внутрішнім документом ДП "Одеська залізниця", не підтвердженим ніякими іншими доказами (показання приладів обліку теплової енергії і т.д.).

Крім того відповідачем за первісним позовом при пред'явленні вимоги про стягнення збитків, пов'язаних з придбанням мазуту фактично заявлені вимоги про стягнення упущеної вигоди (тобто тих доходів, які він міг би отримати в разі запуску котельні в строк, встановлений договором). Однак, відповідач в своїх розрахунках не враховує експлуатаційні витрати (придбання вугілля, електрики, води, заробітна плата персоналу, амортизаційні відрахування і т.д.), необхідні для нормальної роботи котельної і вироблення теплової енергії.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність вини ПАТ "Монастирищенський котельний завод" у простроченні виконання робіт за договором підряду від 02.12.2011 року свідчить про відсутні підстав для задоволення позовних вимог ДП "Одеська залізниця" про стягнення 1 154 560, 72 грн.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суддів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку місцевим та апеляційним господарськими судами

Згідно положень ч. ч. 2, 3 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, місцевим та апеляційним господарськими судами вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року у справі № 5017/2063/2012 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року у справі № 5017/2063/2012 залишити без змін.

Головуючий суддяЄ.В. Першиков СуддіІ.П. Ходаківська О.В. Яценко