Постанова № 32828791, 05.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2013 року Справа № 5023/4025/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Капацин Н.В. - доповідача у справісуддів :Бернацької Ж.О. Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуАкціонерного товариства "А.М.Б."на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.04.2013у справі№ 5023/4025/12господарського судуХарківської області за позовомХарківської міської радидо1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології", 2. Акціонерного товариства "А.М.Б."треті особи1. Харківська обласна рада, 2. ОК ВЕП "Держпром"провизнання договорів недійсними та повернення частини нежитлових приміщень за участю представників від: позивача Маринушкіна Л.В. (довір. від 03.01.2013р.)відповідача 1. не з"явилися 2. Боженко А.В. (довір. від 01.01.2013р.)третіх осіб1. Нікіпєлова Є.М. (довір. від 29.10.2008р.) 2. Малихіна А.О. (довір. від 02.01.2013р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.12.2012 у справі № 5023/4025/12, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2013, задоволено позовні вимоги Харківської міської ради (Позивач), визнано недійсними договори купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.06.2011, від 23.06.2011, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології", (Відповідач 1) і Акціонерним товариством "А.М.Б." (Відповідач 2). Підставою для визнання договорів недійсними суди попередніх інстанцій зазначили бездіяльність відповідачів по оформленню права на користування земельною ділянкою для обслуговування та експлуатації нежитлових приміщень, які розташовані на земельній ділянці по вул. Котлова, 54 в м. Харкові і які були предметом договорів купівлі-продажу за договорами від 22.06.2011, від 23.06.2011.

Обґрунтовуючи порушене право Позивача по даній справі, апеляційний господарський суд вказує на те, що відповідачі фактично користуються земельною ділянкою, на якій розташовані спірні приміщення, але за інформацією Департаменту діловодства Харківської міськради відповідачі не зверталися із заявами про оформлення земельної ділянки по вул. Котлова, 54 в м. Харкові у користування або у власність, у зв'язку з чим Харківська міськрада терпить збитки від несплати орендної плати за землю.

При цьому суди посилаються на статті 202, 203, 215, 234, 377, 509, 628, 638 Цивільного кодексу України статті 206, 116, 122 Земельного кодексу, Закон "Про місяцеве самоврядування в Україні", статтю 288.1 Податкового кодексу України.

Суди попередніх інстанцій також вказують на те, що оскаржувані договори не містять істотних умов щодо розміру і кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на об'єкти нерухомості, як цього вимагає частина 6 статті 120 Земельного кодексу України.

З посиланням на частину 1 статті 216 Цивільного кодексу України місцевий господарський суд, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, зобов'язав Акціонерне товариство "А.М.Б." повернути у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" нежитлові приміщення, придбані за договорами купівлі-продажу від 22.06.2011, від 23.06.2011, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 54.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Акціонерне товариство "А.М.Б." звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2012, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 у справі № 5023/4025/12 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В касаційній скарзі заявник посилається на порушення судами при ухваленні рішень норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи між Товариством з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" (Продавець) та Акціонерним товариством "А.М.Б." (Покупець) 22.06.2011 укладено договір купівлі-продажу частини нежитлових приміщень, розташованих в м. Харкові по вул. Котлова, 54. Вказаний договір нотаріально посвідчений і зареєстрований в реєстрі за № 1302.

Майно, відчужене за цим договором складається з 1/2 нежитлових будівель літера "А-1" (цегла) загальною площею 131,1 кв. м., літера "В-1" (цегла) загальною площею 242,5 кв.м., літера "Г-1" (цегла) загально площею 159,1 кв.м., літера "Д-1" (цегла) загальною площею 92,7, літера "Е-1" (цегла) загальною площею 137, 9 кв.м., літера "Ж-1" (цегла) загальною площею 494,8 кв.м., літера "З-1-2" (цегла) загальною площею 613,9 кв.м., літера "И-1" (цегла) загальною площею 6,7 кв. м., літера "К-1" (метал) загальною площею 531,4 кв.м., літера "Л-1" (цегла) загальною площею 15,3 кв.м., літера "Н-1" (цегла) загальною площею 60,0 кв.м.

Між тими ж сторонами 23.06.2011 укладено і нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу частини нежитлових приміщень, які розташовані по вул. Котлова, 54 в м. Харкові. Цей договір зареєстровано в реєстрі за № 1312 і передбачає відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" (Продавець) на користь Акціонерного товариства "А.М.Б." (Покупець) нежитлових приміщень, які складаються з 1/2 частини нежитлових будівель літера "А-1" (цегла) загальною площею 131,1 кв. м., літера "В-1" (цегла) загальною площею 242,5 кв.м., літера "Г-1" (цегла) загально площею 159,1 кв.м., літера "Д-1" (цегла) загальною площею 92,7, літера "Е-1" (цегла) загальною площею 137, 9 кв.м., літера "Ж-1" (цегла) загальною площею 494,8 кв.м., літера "З-1-2" (цегла) загальною площею 613,9 кв.м., літера "И-1" (цегла) загальною площею 6,7 кв. м., літера "К-1" (метал) загальною площею 531,4 кв.м., літера "Л-1" (цегла) загальною площею 15,3 кв.м., літера "Н-1" (цегла) загальною площею 60,0 кв.м.

Вказані нежитлові приміщення Товариство з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" передало Акціонерному товариству "А.М.Б." за актами приймання передачі від 22.06.2011 і від 23.06.2011.

5 вересня 2012 року Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" і Акціонерного товариства "А.М.Б." про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частин нежитлових приміщень від 22.06.2011, від 23.06.2011.

Позовні вимоги Харківської міськради містять також умову про зобов'язання Акціонерного товариства "А.М.Б." передати вищеперераховані приміщення у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології".

Суд першої інстанції позовні вимоги Харківської міськради задовольнив в повному обсязі та зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" вчинити дії щодо оформлення права на земельну ділянку по вул. Котлова, 54 у м. Харкові у термін не пізніше шести місяців з дня набрання рішенням законної сили.

З відповідачів стягнуто судові витрати по 1 073 грн. з кожного.

Апеляційний господарський суд залишив без змін рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В силу частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства і недодержання сторонами в момент вчинення правочину положень, закріплених, зокрема, частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним.

В пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вказується на те, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

А в пункті 2.2 цієї постанови зазначається, що за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Задовольняючи позовні вимоги Харківської міськради, суди попередніх інстанцій свої висновки обґрунтували тим, що відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, частин 1,6 статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок , будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розташовані і істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на будівлі і споруди, є розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Оскільки, зі змісту оскаржуваних договорів вбачається, що при їх укладенні відповідачі не отримали кадастровий номер на земельну ділянку, на якій розташовані об'єкти нерухомості і не виконали вимоги щодо істотних умов договорів, договори купівлі-продажу від 22.06.2011, від 23.06.2011 є недійсними.

Крім того, суди посилаються на відсутність доказів щодо проведення належних розрахунків між відповідачами за придбані нежитлові приміщення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають нормам матеріального права, а позовні вимоги Харківської міської ради не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивачем не доведено, матеріалами справи не обґрунтовано, а судами попередніх інстанцій невірно зроблено висновок про порушене право Позивача, що в силу статті 1 Господарського процесуального кодексу України дає право на звернення до господарського суду за захистом порушених або оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 41 Конституції, частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власника об'єктом нерухомості не може бути залежним від права суб'єкта користуватися, володіти і розпоряджатися земельною ділянкою, на якій розташовані об'єкти нерухомості.

Згідно статті 79 Земельного кодексу земельна ділянка є окремим об'єктом власності, суб'єкти права власності на земельні ділянки також наділені суб'єктивним правом володіти, користуватися і розпоряджатися цим об'єктом власності.

Стаття 377 Цивільного кодексу України має імперативний характер, оскільки в ній зазначається, що до особи яка придбала житловий будинок, будівлю чи споруду, переходить право власності на земельну ділянку чи право користування частиною земельної ділянки. Тобто, особа, яка придбала будівлю чи споруду фактично стає власником земельної ділянки, якщо не змінюється її цільове призначення і в договорі зазначені розміри цієї ділянки.

Норми статті 120 Земельного кодексу України передбачають можливість переходу права власності на земельну ділянку у разі придбання у власність будівлі чи споруди.

Приписи цієї статті мають диспозитивний характер, оскільки у частині 1 статті 120 Земельного кодексу зазначається, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди.

Отже, згідно із Земельним кодексом України право на земельну ділянку переходить до власника нерухомості за умови, якщо у цивільно-правовій угоді на придбання будівлі врегульовані питання набуття прав на землю під об'єктом нерухомості.

Тобто, з аналізу вказаних норм слідує, що у зв'язку із переходом права власності на будівлі (споруди) перехід права власності чи користування на земельну ділянку вимагає самостійної договірно-правової регламентації і не може вплинути на дійсність договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

В пункті 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначається, що з огляду на приписи статті 182, частини 2 статті 331, статті 657 Цивільного кодексу України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. З виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Нормами чинного законодавства України не передбачено заборони відчуження нерухомого майна без відведення земельної ділянки, на якій воно розміщено.

Безпідставними є висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності достатніх доказів про розрахунки між відповідачами за договорами купівлі-продажу від 22.06.2011, від 23.06.2011, оскільки невиконання умов договору не може бути підставою для визнання його недійсним.

Недоречним є проведення судами двохсторонньої реституції за позовом Харківської міської ради на користь приватної юридичної особи (Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології"). Згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсного правочину може бути пред'явлена стороною правочину.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу Акціонерного товариства "А.М.Б.", скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2012, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 у справі № 5023/4025/12 та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Оскільки позовні вимоги Харківської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень залишаються без задоволення, куплені Акціонерним товариством "А.М.Б." за цими договорами будівлі і споруди, розташовані по вул. Котлова, 54 у м. Харкові, залишаються у Відповідача 2. Не підлягають задоволенню позовні вимоги Харківської міськради про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" вчинити дії щодо оформлення права власності на земельну ділянку по вул. Котлова, 54, оскільки власником нежитлових приміщень є Акціонерне товариство "А.М.Б."

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на Позивача покладаються судові витрати за розгляд справи в апеляційному і касаційному порядку.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "А.М.Б." задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 та рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2012р. у справі № 5023/4025/12 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Харківської міської ради (м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Акціонерного товариства "А.М.Б." (м. Харків, вул. Кузнецька, 2, код ЄДРПОУ 30426617) судовий збір за подачу апеляційної і касаційної скарг на суму 2 678,80 грн.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Харківської області.

Головуючий - суддя Н.В. Капацин

Судді Ж.О. Бернацька

Д.С. Кривда