Постанова № 32828787, 01.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року Справа № 910/1805/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач)суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю"Алтімед"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.06.13у справі№910/1805/13за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рада"доТовариства з обмеженою відповідальністю"Алтімед"простягнення Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 29.07.13 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: Добролюбова Т.В. - головуючий , Гоголь Т.Г., Дроботова Т.Б.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача: Якобчук О.М. - за дов. від 30.07.13.

Товариством з обмеженою відповідальністю "РАДА" у січні 2013 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТІМЕД" 16466,40 грн, з яких: 14301,27 грн - основного боргу (2005,54 грн - за послуги з централізованого опалення та 12295, 73 грн - експлуатаційних витрат), 1344,04 грн - інфляційних, 704,90 грн - 3% річних, 116,19 грн - пені. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості житлово - комунальних послуг, наданих згідно з договором від 21.07.06 на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, наданих комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території. При цьому, позивач посилався на положення Закону України "Про житлово - комунальні послуги", приписи статей 525, 526, 530, 551, 610, 625, 629, 901, 902, 903 Цивільного кодексу України, статей 193, 230 Господарського кодексу України, статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.13, ухваленим суддею Любченко М.О., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 12295,73 грн - експлуатаційних витрат, 704,90 грн - 3 % річних та 116,19 грн - пені. Суд першої інстанції установив факт несплати відповідачем понесених позивачем експлуатаційних витрат в період з грудня 2011 року до грудня 2012 року за договором від 21.07.06 та угодою від 01.11.11 до цього договору. Водночас, суд відмовив відповідачеві у застосуванні строку позовної давності з огляду на період виникнення боргу. Щодо стягнення 2005,54 грн - боргу за послуги центрального опалення судом відмовлено через сплату відповідачем цих коштів. Відмовлено місцевим судом і у стягненні 1344,04 грн - інфляційних через відсутність у позивача інфляційних витрат у спірний період. Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Алданової С.О. - головуючого, Буравльова С.І., Сітайло Л.Г., повторно розглянувши спір по суті, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі, установивши ті ж обставини справи, постановою від 17.06.13 рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення. Товариство з обмеженою відповідальністю"Алтімед" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України та залишення судами поза увагою актів звірки взаєморозрахунків і того, що відповідачем перераховано позивачеві 7106, 91 грн в якості передоплати за надані послуги. Не погоджується скаржник також з періодом заборгованості, вважає недоведеним понесення позивачем цих витрат та наголошує на тому, що позивач не погодив з ним вартість послуг після набрання чинності Порядком доведення до споживачів інформації про перелік житлово -комунальних послуг, структур цін, тарифів, зміну цін, тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженим Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 30.07.12 №390. Скаржник вказує і на порушення позивачем статті 21 Закону України "Про житлово -комунальні послуги" та ненадання на вимогу ухвали суду документів, підтверджуючих надання позивачем відповідних послуг. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТІМЕД" 16466,40 грн, з яких: 14301,27 грн - основного боргу (2005,54 грн - за послуги з централізованого опалення, 12295, 73 грн - експлуатаційних витрат), 1344,04 грн - інфляційних, 704,90 грн - 3% річних, 116,19 грн - пені. В частині відмови судів у стягненні 2005,52 грн - за послуги з централізованого опалення та 1344,04 грн - інфляційних, судові рішення у справі в касаційному порядку не перегладаються, оскільки фактично скаржником не оскаржені. Відповідно до частини 1 статті 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори. Згідно зі статтею 14 вказаного Кодексу цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За частиною 1 статті 626 цього Кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. За приписами статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості; зміст договору становлять умови, пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги". За приписами статті 1 вказаного Закону комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством. Статтею 14 цього ж Закону передбачено, що цін/тарифи на житлово-комунальні послуги можуть визначатись, зокрема, за договором (домовленістю сторін). Згідно зі статтею 16 вказаного Закону порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій, визначений Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.05 №76, за якими утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством. Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", пункту 1.7 Методичних рекомендацій щодо участі суб'єктів підприємницької діяльності в утриманні будинків і прибудинкової території, які затверджено Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.09.01 №176, суб'єкти підприємницької діяльності, які орендують нежитлові приміщення у житлових будинках, або яким нежитлові приміщення належать на праві власності, крім орендної плати та плати за комунальні послуги за встановленими органами місцевого самоврядування тарифами, приймають участь в загальних для всього житлового будинку експлуатаційних витратах пропорційно загальній площі. Відповідно до пункту 1.5 цих Методичних рекомендацій, всі умови участі суб'єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинку, прибудинкової території та оплати комунальних послуг повинні передбачатись відповідним договором між ними та власником нежилого приміщення або встановленою ним особою. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суди попередніх інстанцій на підставі повного та всебічного розгляду справи установили, що 21.07.06 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РАДА" - підприємством та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛТІМЕД" - користувачем, укладено договір на технічне обслуговування комунальних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території, за умовами якого позивач забезпечує обслуговування та поточний ремонт приміщення за адресою: м.Київ, вул.А.Ахматової, 13-Д, НП-№1, 2, 3, загальною площею 206 кв.м, яке займає користувач на підставі договорів оренди від 10.04.06 №01/04, б/н від 10.04.10, б/н від 10.04.11, б/н від 10.04.12. Пунктами 3.1, 3.3 вказаного договору сторони визначили, що оплата за надання послуг складається з фактичних витрат і вноситься на рахунок підприємства до 25 числа наступного за звітним місяцем. Користувач зобов'язаний щомісячно звертатися до підприємства для отримання рахунків зі сплати експлуатаційних, комунальних та інших послуг. Пунктами 5.9, 5.10 договору сторони погодили, що термін дії цього договору складає три роки з дня його підписання і автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його перегляд за один місяць до закінчення його дії. Як установлено судами, дія договору від 21.07.06 продовжувалась, і договір є чинним. Установлено судами і те, що 01.11.11 сторонами підписано угоду про внесення змін до договору б/н від 21.07.06, котрою основний договір доповнено пунктом 3.4, в якому сторони погодили, що з 01.11.11 щомісячне нарахування експлуатаційних витрат складає 957,90 грн з ПДВ на місяць. Вказана сума може змінюватися в залежності від фактичних витрат підприємства. Як установлено судами, угода від 01.11.11 недійсною в судовому порядку не визнана, а відтак у відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України породжує для сторін права і обов'язки визначені умовами цього договору, тобто з 01.11.11 відповідач зобов'язався здійснювати сплату експлуатаційних витрат у розмірі 957,90 грн на місяць. Судами попередніх інстанцій також установлено, що відповідачем зобов'язання зі сплати визначених договором експлуатаційних витрат не виконано, і заборгованість останнього за спірний період становить 12452,70 грн. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України. Згідно з пунктом 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом у вигляді сплати неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України унормовано, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до приписів статті 625 вказаного Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Судами установлено, що пунктом 3.2 договору від 21.07.06 сторони визначили, що за несвоєчасну сплату послуг користувачем, підприємство нараховує пеню в розмірі 1% від суми сплати за кожен день прострочки (включаючи день оплати), але не більше ніж подвійна ставка НБУ. З огляду на установлені обставини справи, висновки судів про наявність підстав для стягнення з відповідача 12452,70 грн - експлуатаційних витрат, пені та річних, визнається правомірним. Доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого судами і ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Згідно з приписами наведеної норми касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції правових підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. З огляду на викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.13 у справі №910/1805/13 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Алтімед" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова