Постанова № 32828717, 01.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року Справа № 910/834/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),суддів:Заріцької А.О., Хандуріна М.І.,розглянувшикасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий Альянс",на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11 червня 2013 року,та рішенняГосподарського суду міста Києва від 5 березня 2013 року,у справі№ 910/834/13,за позовом Закритого акціонерного товариства "Фарко-2" (м. Київ),доТовариства з обмеженою відповідальністю "Житловий Альянс" (м. Київ),простягнення коштів,за участю представників:від ЗАТ "Фарко-2": Лежух Т.І. - представник (довіреність від 06.06.2013 року);представники інших учасників судового провадження не з'явились;в с т а н о в и в :

У січні 2013 року Закрите акціонерне товариство "Фарко-2" (далі за текстом - ЗАТ "Фарко 2") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий Альянс" (далі за текстом - ТзОВ "Житловий Альянс") про стягнення 20 000 грн. 00 коп. - неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення виконання обов'язку щодо повернення орендованого майна, що передбачено Договором оренди нежитлового приміщення № 1 від 1.08.2009 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2013 року у справі № 910/834/13 (суддя - Борисенко І.І.) позов ЗАТ "Фарко-2" задоволено повністю; присуджено до стягнення з ТзОВ "Житловий Альянс" на користь ЗАТ "Фарко-2" 20 000 грн. 00 коп. - неустойки, 1 720 грн. 50 коп. - як відшкодування судового збору. Зазначене судове рішення мотивоване, зокрема тим, що відповідачем належним чином, протягом розгляду справи, не було надано належних доказів на спростування позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 року у справі № 910/834/13 (головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Гончаров С.А., Корсакова Г.В.) апеляційну скаргу ТзОВ "Житловий Альянс" задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2013 року у справі № 910/834/13 скасовано в частині стягнення із ТзОВ "Житловий Альянс" на користь ЗАТ "Фарко-2" 3 871 грн. 00 коп. - неустойки за прострочення повернення орендованого майна і прийнято у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову; здійснено перерозподіл судових витрат та присуджено до стягнення з ТзОВ "Житловий Альянс" на користь ЗАТ "Фарко-2" 1 387 грн. 50 коп. - як відшкодування судового збору за розгляд справи у господарському суді першої інстанції; в іншій частині про стягнення з ТзОВ "Житловий Альянс" на користь ЗАТ "Фарко 2" 16 129 грн. 00 коп. неустойки за прострочення повернення орендованого майна судове рішення залишено без змін; присуджено до стягнення із ЗАТ "Фарко-2" на користь ТзОВ "Житловий Альянс" 166 грн. 50 коп. - як відшкодування судового збору за розгляд справи у господарському суді апеляційної інстанції. При цьому, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню в частині стягнення з відповідача 3 871 грн. 00 коп. - неустойки. Апеляційний господарський суд вказав про наявність підстав для часткового скасування рішення господарського суду першої інстанції, оскільки порушення процесуальних норм місцевим господарським судом призвело до помилкового встановлення фактичних обставин справи.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій рішенням та постановою, ТзОВ "Житловий Альянс" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 року та рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2013 року у справі № 910/834/13, прийняти нове судове рішення, яким в позові ЗАТ "Фарко-2" до ТзОВ "Житловий Альянс" відмовити повністю. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.07.2013 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ТзОВ "Житловий альянс" прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

В судовому засіданні касаційної інстанції представник ЗАТ "Фарко-2" проти поданої ТзОВ "Житловий альянс" касаційної скарги заперечила, просила залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін, як законну та обґрунтовану.

Відповідач уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направив, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги був повідомлений належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників відповідача.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступні обставини.

01.08.2009 року ЗАТ "Фарко-2" та ТзОВ "Житловий Альянс" уклали Договір оренди нежитлового приміщення № 1 (далі за текстом - Договір оренди), за умов п. 1.1 якого ЗАТ "Фарко-2" (за текстом Договору оренди - орендодавець) зобов'язався передати, а ТзОВ "Житловий альянс" (за текстом Договору оренди - орендар) - прийняти в оренду приміщення, загальною площею 266,0 м2 по вул. Полтавській, буд. 9-11, в м. Києві, що належить орендодавцю на праві власності, для розміщення працівників адміністрації орендаря.

Пунктом 2.1 Договору оренди сторони погодили розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням - 10 000 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 1 666 грн. 67 коп.

Пунктом 3.1. Договору оренди сторони встановили дію Договору до 01.07.2010 року з можливістю його подальшої пролонгації. При відсутності заяви сторін про припинення або зміну цього Договору оренди по закінченню строку оренди, він вважається продовженим на наступний строк у 11 місяців (п. 3.2 Договору оренди).

Згідно з п. 3.9 Договору оренди, цей Договір може бути розірваний тільки за згодою сторін, яка по Договору попереджає про свій намір іншу сторону не пізніше, як за один календарний місяць до фактичного розірвання Договору, якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством.

За умов п. 4.1 Договору оренди, що, у разі розірвання цього Договору, орендар повертає орендодавцю об'єкт оренди по акту прийому-передачі не пізніше 10 календарних днів після закінчення дії цього Договору для приведення орендованих приміщень у первісний стан. Період до повернення орендованих приміщень по Акту оплачується орендарем, як орендна плата.

У відповідності з п. 8.3 Договору оренди, у випадку його розірвання з ініціативи однієї зі сторін вона зобов'язана письмово сповістити про це іншу сторону не менше, як за один місяць до моменту розірвання Договору.

Фактична передача орендодавцем нежитлового приміщення у користування орендарю відбулась 01.08.2009 року за двосторонньо підписаним Актом прийому-передачі.

Після закінчення строку, на який було укладено Договір (01.07.2010 року), орендодавець продовжував користуватися приміщенням, проти чого не заперечував орендар; Договір оренди вважався продовженим на той самий строк, а саме: на 11 місяців - до 01.06.2011 року.

Листом від 23.11.2010 року (за вих. № 1092), орендодавець, як сторона, яка ініціювала розірвання Договору оренди, згідно з п. п. 3.9, 8.3 цього Договору, за місяць до фактичного розірвання попередив іншу сторону - орендаря про розірвання Договору оренди з 22.12.2010 року.

25.01.2011 року об'єкт оренди було повернуто орендодавцю за двосторонньо підписаним Актом прийому-передачі.

Посилаючись на несвоєчасне повернення орендарем об'єкту оренди та ст. 785 ЦК України, позивач звернувся з позовом про стягнення з ТзОВ "Житловий альянс" неустойки у розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Встановивши наведені вище обставини місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення заявлених ЗАТ "Фарко-2" позовних вимог частково - у розмірі 16 129 грн. 00 коп., що пов'язано з періодом прострочення повернення орендованого приміщення (з 01.01.2011 року по 25.01.2011 року, 25 календарних днів).

ТзОВ "Житловий альянс" не погодилось з прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами рішенням та постановою, у зв'язку з чим звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 року та рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2013 року у справі № 910/834/13, прийняти нове судове рішення, яким в позові ЗАТ "Фарко-2" до ТзОВ "Житловий Альянс" відмовити повністю. В обґрунтування поданої касаційної скарги ТзОВ "Житловий альянс" вказує, що орендоване приміщення було повернуто ним несвоєчасно з вини орендодавця, який ухилявся від його отримання. При цьому, ТзОВ "Житловий альянс" вказує, що фактично звільнило орендоване приміщення 20.12.2013 року.

Згідно зі ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 43 ГПК України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи. Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Належністю є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про часткове задоволення позову.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що ТзОВ "Житловий альянс" у касаційній скарзі стверджує не тільки про порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також порушує питання, які стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, в силу приписів ст. 43 ГПК України, здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків господарського суду апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови (якою рішення місцевого господарського суду було скасовано в частині стягнення з ТзОВ "Житловий альянс" 3 871 грн. 00 коп. - неустойки за прострочення повернення орендованого майна з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, в іншій частині - рішення господарського суду першої інстанції було залишено без змін).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1112, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий Альянс" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2013 року у справі № 910/834/13 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук судді:А.О. Заріцька М.І. Хандурін