Постанова № 32828576, 01.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року Справа № 924/91/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін за позовом: позивача: Сидорчук І.І. - дов. від 31.07.13, відповідача: Князьська Н.А. - дов. від 11.02.13,

касаційну скаргуПриватного підприємства "Пакт"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від03.06.13у справі№924/91/13за позовомСпільного українсько-англійського підприємства "Панком-Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністюдоПриватного підприємства "Пакт"простягнення 1130603,15 грн. Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 30.07.13 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.07.13 розгляд справи відкладався до 01.08.13.

Спільне українсько-англійське підприємство "Панком-Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Пакт" 388251,72 грн. боргу, 698853,10 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 43498,33 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на несплату відповідачем повної вартості отриманої за договором №002 Р-ktk від 16.02.09 заготовки мідної для волочіння (катанки).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.04.13 (суддя Шпак В.О.) в позові відмовлено. Суд виходив з недоведеності матеріалами справи факту поставки позивачем відповідачеві заготовки мідної для волочіння за видатковою накладною №РН-86/1 від 31.05.10.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.06.13 (судді: Коломис В.В., Огороднік К.М., Тимошенко О.М.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано. Позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 388251,72 грн. боргу, 698853,10 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 43498,33 грн. інфляційних втрат. Апеляційний господарський суд виходив з того, що поставка спірної продукції підтверджується даними податкової звітності та платіжними дорученнями від 16.07.10, від 23.07.10. Постанова обґрунтована приписами статей 526, 530, 536, 625, 692, 694 Цивільного кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Приватне підприємство "Пакт", яке просить постанову у справі скасувати, а рішення залишити в силі. Скаржник вважає, що апеляційним господарським судом порушені приписи статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", положення Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 №99, статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України. Підприємство посилається на те, що воно не отримувало заготовки мідної для волочіння за видатковою накладною №РН-86/1 від 31.05.10 та зазначає про відсутність довіреності на отримання спірної продукції.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 16.02.09 між Спільним українсько-англійським підприємством "Панком-Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю - постачальником і Приватним підприємством "Пакт" - покупцем був укладений договір №002Р-ktk. За умовами цього договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар партіями в асортименті, кількості, за цінами, вказаними в додатках до договору. Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в строки, визначені в кожному конкретному додатку на партію товару (пункт 2.3 договору). Умови поставки та якість товару визначені розділом 3 договору. Постачальник здійснює поставку товару окремими партіями. При передачі товару покупцеві на складі постачальника, останній здійснює завантаження товару на транспорт покупця (пункти 3.1, 3.3 договору). Господарськими сторонами також було установлено, що між сторонами у справі були підписані додаткові угоди до договору, якими визначались умови поставки товару, строк поставки і оплати, та вартість поставленого товару. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Спільного українсько-англійського підприємства "Панком-Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення з Приватного підприємства "Пакт" 388251,72 грн. боргу за поставлену заготовку мідну для волочіння за договором від 16.02.09, а також 698853,10 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами і 43498,33 грн. інфляційних втрат. Як на підставу позову, позивач, окрім іншого, посилався на видаткову накладну №РН-86/1 від 31.05.10, товарно-транспортну накладну серії 02ААТ №032447 від 31.05.10. Мотивуючи свою відмову у сплаті спірних коштів, відповідач вказував на те, що він не отримував продукції за вказаною видатковою накладною. Як убачається з матеріалів справи, спір між сторонами стосується виконання умов договору поставки, а отже до предмету дослідження у даній справі входить встановлення обставин, пов'язаних з поставкою позивачем та отриманням відповідачем продукції за договором, з підтвердженням цього відповідними документами. Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог через їх необґрунтованість і недоведеність матеріалами справи. Скасовуючи рішення у справі, апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку про наявність підстав для задоволення позову. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що поставка продукції підтверджується даними податкової звітності та платіжними дорученнями, наявними у справі. Проте, висновок до якого дійшов апеляційний господарський суд є помилковим з огляду на таке. Відповідно до приписів статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана норма кореспондує з приписами статті 712 Цивільного кодексу України. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні унормовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Згідно з частиною 1 статті 9 цього Закону підставою для обліку господарської операції є первинний документ, який фіксує факт здійснення операції. За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88. Згідно з пунктами 2.1, 2.2., 2.4 цього Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують і підтверджують господарські операції і для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати відповідні реквізити. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Статтею 43 цього ж Кодексу унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції на підставі повного та всебічного розгляду справи установив, що позивачем не надано та, відповідно матеріали справи не містять належних доказів, а саме, первинних документів бухгалтерського обліку, котрі б підтверджували факт здійснення господарської операції з поставки спірної продукції. При цьому господарським судом першої інстанції була надана оцінка видатковій накладній №РН-86/1 від 31.05.10, товарно-транспортній накладній серії 02ААТ №032447 від 31.05.10 (за якими, як стверджує позивач, здійснювалася спірна поставка). Проте, господарським судом були відхилені ці документи як такі, що не мають доказової сили. Суд установив, що вказана видаткова накладна не відповідає вимогам закону до неї, оскільки не містить обов'язкових реквізитів (вона підписана невідомою особою); відсутня у справі і довіреність покупця на право отримання спірних товарно-матеріальних цінностей. Господарський суд першої інстанції також установив, що автомобіль відповідача (д.н.ВХ 92-68 АК), який зазначений у спірній товарно-транспортній накладній, 31.05.10 був завантажений на підприємстві відповідача та направлений за іншим маршрутом на інше підприємство; що ця товарно-транспортна накладна не містить відмітки про отримання спірної продукції ПП "Пакт" (відповідачем у справі). Крім того, водій, який вказаний у накладній, не здійснював перевезень, оскільки з 16.04.10 до 07.07.10 перебував на лікарняному. Отже, місцевий господарський суд установив відсутність факту відвантаження спірної продукції на адресу відповідача та отримання її останнім. В процесі розгляду спору місцевим господарським судом також були оцінені податкова звітність відповідача та платіжні доручення від 16.07.10, від 23.07.10, проте відхилені, позаяк ці документи не підтверджують факту поставки та отримання відповідачем спірної продукції. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, наведеного не врахував та не спростував встановленого господарським судом першої інстанції, а відтак дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог. Таким чином, зважаючи на наведене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, переоцінка яких за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, судова колегія вважає правомірним висновок Господарського суду Хмельницької області про відсутність підстав для задоволення позову. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження. За таких обставин, постанова Рівненського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Хмельницької області - залишенню в силі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.06.13 у справі №924/91/13 скасувати. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.04.13 залишити в силі.

Стягнути з Спільного українсько-англійського підприємства "Панком-Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на користь Приватного підприємства "Пакт" 11307 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Хмельницької області видати відповідний наказ.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Пакт" задовольнити.

Головуючий, суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова