Ухвала суду № 32828508, 22.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 липня 2013 року Справа № 5015/2782/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Мирошниченка С.В.суддів:Малетича М.М. Панової І.Ю. Селіваненка В.П. Шевчук С.Р.

розглянувши заяву Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 22.01.2013у справі№ 5015/2782/12за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація колійні ремонтні технології"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"простягнення 231 642,40 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2012 у справі № 5015/2782/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2012, відмовлено у задоволенні позову Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація колійні ремонтні технології" 231 642,40 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2013 у справі № 5015/2782/12 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 та рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2012 залишено без змін.

Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22.01.2013 у справі № 5015/2782/12, в якій заявник просить вказану постанову Вищого господарського суду України скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заяву з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 20.11.2012 у справі № 5015/2921/12 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень статей 22, 678, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 216, 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає, що справа № 5015/2782/12 не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли господарський суд касаційної інстанції у розгляді двох або більше справ за подібних предмета і підстав позову та змісту позовних вимог і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Приймаючи постанову від 22.01.2013 у справі № 5015/2782/12, яку заявник просить переглянути, Вищий господарський суд України визнав обґрунтованим висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про стягнення витрат, понесених позивачем на оплату вартості робіт із заміни неякісної продукції, виходячи з того, що позивачем не подано доказів понесення ним витрат, спричинених неправомірними діями відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутні платіжні документи, які б підтверджували оплату робіт згідно з поданим розрахунком позовних вимог; крім того, вина відповідача та причинний зв'язок відсутні.

Одночасно, зі змісту постанови від 20.11.2012 у справі № 5015/2921/12, на яку заявник посилається, вбачається, що погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову про стягнення витрат, понесених позивачем на оплату вартості робіт із заміни неякісної продукції, Вищий господарський суд України виходив з встановлених судом першої інстанції обставин справи щодо наявності усіх обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення для застосування такого заходу відповідальності, як збитки, а саме: 1) наявність збитків, які є вартістю робіт із заміни неякісної продукції; 2) протиправність поведінки у вигляді поставки товару неналежної якості; 3) причинно-наслідкового зв'язку між збитками та протиправною поведінкою (дії відповідача щодо поставки товару неналежної якості, які були визнані самим відповідачем, стали наслідком понесення позивачем витрат - оплати вартості робіт із заміни неякісної продукції); 4) вини (відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання відповідачем не доведено).

Таким чином, наведені судові рішення, незважаючи на подібний предмет спору, не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов різних правових висновків.

До того ж зі змісту заяви вбачається, що доводи заявника фактично зводяться до правової оцінки повноти дослідження обставин справи судом касаційної інстанції.

Разом з тим, за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ2 ГПК України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ2 ГПК України, правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Державному територіально-галузевому об'єднанню "Львівська залізниця" у допуску справи № 5015/2782/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.МирошниченкоСуддіМ.Малетич І.Панова В.Селіваненко С.Шевчук