Рішення № 32828340, 30.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. Справа № 911/2721/13

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький хлібокомбінат №1" до Фізичної особи - підприємця Гамарник Алли Іванівни про стягнення суми,

за участю представників:

позивача : Носова П.І. (дов. № 102 від 06.02.2013);

відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький хлібокомбінат №1" до Фізичної особи - підприємця Гамарник Алли Іванівни про стягнення богу - 13530,90 грн, пені - 1566,69 грн, трьох відсотків річних - 313,36 грн, інфляційних - 100,16 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 207 від 17.10.2012.

Ухвалою від 17.07.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.07.2013.

В судове засідання 23.07.2013 представники сторін не з'явилися, витребувані судом документи не надали. Ухвалою від 23.07.2013 розгляд справи було відкладено на 30.07.2013.

В судовому засіданні 30.07.2013 суд заслухав пояснення представника позивача. Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Оскільки, про розгляд справи відповідач був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

17.10.2012 між Публічним акціонерним товариством «Запорізький хлібокомбінат № 1» (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Гамарник Аллою Іванівною (дистриб'ютор) було укладено договір № 207. Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору дистриб'ютор за домовленістю з постачальником отримує передбачений положеннями цього договору комплекс прав і обов'язків щодо представництва інтересів постачальника на території Київської області, у тому числі пошук клієнтів, продаж кондитерський виробів у погодженому обсязі, маркетингову, рекламну та торгово-посередницьку діяльність у вказаному регіоні з метою розширення ринків збуту продукції постачальника. Загальний обсяг товару, що постачається за цим договором, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) товару, що постачається відповідно до умов договору.

Дистриб'ютор зобов'язується купувати у постачальника товари окремими партіями та здійснювати продаж товару у регіоні від свого імені. Докладний асортимент (номенклатура) та кількість товару, що постачається постачальником дистриб'ютору, узгоджується сторонами і вказуються в накладних та специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору як додатку № 1 (п.п. 2.1., 2.3. договору).

Відповідно до п.п. 4.5., 4.7. дистриб'ютор зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману партію товару відповідно до ТТН протягом 21 календарного дня з моменту приймання зазначеної партії дистриб'ютором від постачальника (дата підписання дистриб'ютором ТТН постачальника), якщо інше не буде встановлено додатковою письмовою угодою сторін. Розрахунки за товар проводяться шляхом перерахування суми вартості партії товару в безготівковому порядку в гривнях на банківський рахунок постачальника.

Оскільки, у чинному законодавстві України відсутні спеціальні норми які б регулювали відносини у сфері дистриб'юції, до договору дистриб'юції застосовуються загальні положення Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором № 207 від 17.10.2012. Вказаний факт підтверджується відсутністю скарг або зауважень відповідача щодо якості, комплектності, строку поставки товару.

Як було встановлено судом, позивачем було поставлено відповідачу товар згідно з наступними ТТН: від 18.10.2012 на суму 12848,37 грн, від 01.11.2012 на суму 13620,10 грн (за вирахуванням 568,50 грн неприйнятого товару), від 08.11.2012 на суму 16910,80 грн, що разом становить 43379,27 грн (копії вказаних накладних, підписаних сторонами, містяться в матеріалах справи).

Як вбачається з довідки виданої Акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» відповідачем за договором № 207 від 17.10.2012 на користь позивача в період з 19.10.2012 по 26.02.2013 було сплачено грошові кошти, загальною сумою 29848,37 грн.

Таким чином суд встановив, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 13530,90 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено відповідачу вимоги про погашення простроченої заборгованості від 04.02.2013 № 94 та від 23.04.2013 № 319, які залишені відповідачем без задоволення та без відповіді.

За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 13530,90 грн обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, відповідачем належним чином не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 1566,69 грн пені, 313,36 грн трьох відсотків річних, 100,16 грн інфляційних.

Відповідно до п. 8.3. договору при порушенні термінів оплати, дистриб'ютор виплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню у розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки, надані суду позивачем, суд дійшов висновку, що останні є арифметично невірними.

Склавши власний розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення заявлених вимог частково, а саме стягненню підлягають 1342,81 грн - пені; 268,56 грн - трьох відсотків річних, 68,59 грн - інфляційних.

Отже, в частині стягнення 223,88 грн - пені, 44,80 грн - трьох відсотків річних, 31,57 грн - інфляційних суд відмовляє.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача .

За таких обставин, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гамарник Алли Іванівни (код 3001511560) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький хлібокомбінат №1" (код ЄДРПОУ 05486763) 13530,90 грн - боргу, 1342,81 грн - пені; 268,56 грн - трьох відсотків річних, 68,59 грн - інфляційних, а також 1720,50 грн судового збору.

3. В решті заявлених позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Суддя А.Ф. Черногуз