Постанова № 32826969, 01.08.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2013 р. (11:03) Справа №801/5691/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Токарєвій Є.В., представника позивача - Шабакаєва Т.М., довіреність № 5 від 15.01.13, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 21.02.2013р. за №0000021504 від 21.02.2013р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2012року у сумі 730грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3650грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно виключені зі складу податкового кредиту позивача за листопад 2012року податкові накладні, виписані ТОВ «Місто-Висотбуд», із посиланням на ту обставину, що відносно цього контрагента до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, повідомлений належним чином - судовою повісткою, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив. В письмовому запереченні представник відповідача зазначив, що постачальник ТОВ «Місто-Висотбуд» не підтвердив відомості про підтвердження своєї юридичної адреси, фактичного місцезнаходження, тому податкові накладні, які виписані на адресу позивача в листопаді 2012 року є недійсними.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач у справі є юридичною особою (ідентифікаційний код 14307251), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.28,29), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби.

Посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника банку за листопад 2012 року,про що складено акт №229/15.4/14307251 від 12.02.2013 року (а.с.7).

Перевіркою було встановлено порушення п.198.6 статті 198, п.201.1, абз. «а» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, позивачем завищено суму податкового кредиту на суму 7300,00 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення з ПДВ та суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 7300,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що до складу податкового кредиту за листопад 2012 року позивачем включено суму ПДВ в розмірі 7300,00 грн. за податковими накладними, які виписані постачальником ТОВ «Місто-Висотбуд», який має стан платника відмінний від «0», а саме «7»- до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

На підставі акту перевірки посадовою особою відповідача прийнято податкове повідомлення-рішення №0000021504 від 21.02.2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів з ПДВ у розмірі 7300 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3650 грн. (а.с.18).

Не погоджуючись із зазначеними податковим повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправними та скасування.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Критерії правомірності рішення суб'єкта владних повноважень визначені ст.2 КАС України, частиною 3 якої встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Судом залучено до матеріалів справи та досліджено податкову накладну №480 від 12.11.2012 року на суму ПДВ 3460 грн., №481 від 12.11.2012 року на суму ПДВ 3840,00 грн., на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит та встановлено, що зазначені податкові накладні відповідають вимогам передбаченим Податковим кодексом України.

Щодо посилання в акті перевірки про відсутність відомостей в ЄДР про контрагента позивача, суд зазначає про те, що податковий орган не надав належних доказів щодо наявності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на момент здійснення господарських операцій, запису про відсутність відомостей.

Згідно вимог ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» N 755-IV від 15.05.2003р. якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, відомості, які містяться у ЄДР є достовірними доки до них не буде внесено змін.

Окрім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства в частині обов'язковості надання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу не може бути підставою задля позбавлення позивача на податковий кредит за господарськими операціями з таким контрагентом.

Крім того, слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Місто-Висотбуд» (виконавець) укладено договір №01 від 20.08.2012 року, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з виконання збірних та зварювальних робіт при виготовленні секції, блоків та формуванні на стапелі корпусів суден, які будуються на території замовника, виділеній виконавцю для виконання робіт. На підставі договору сторонами складено додаткові угоди №2,3 від 05.10.2012 року. (а.с.32, 35, 39).

Відповідно до цього договору ТОВ «Місто-Висотбуд» виконувало збірні та зварювальні роботи, що підтверджується актами прийому виконаних робіт, рахунками-фактурами (а.с.36-38, 40-42).

Виконані роботи було сплачено позивачем у повному обсязі, що підтверджується випискою з банку, платіжним дорученням (а.с.30, зв.б).

Отже, позивач при проведені господарських операцій з ТОВ «Місто-Висотбуд» оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Крім того, позивачем надані контракт на корпус №01299 C-ZAL із Ulstein Hull AS та суднобудівний контракт №019456 C-ZAL із B.V. Scheepswerf Damen Bergum, які підтверджують використання результатів виконаних робіт ТОВ «Місто-Висотбуд» у власній господарській діяльності, а саме будівництві та обладнанні корпусів морських суден.

Таким чином, суд дійшов висновку, що віднесення позивачем до податкового кредиту сум з ПДВ за господарською угодою із ТОВ «Місто-Висотбуд» в розмірі 7300 грн. є повністю правомірним, а висновки акту перевірки безпідставними та не підтверджені фактичними обставинами.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0000021504 від 21.02.2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів з ПДВ у розмірі 7300 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3650 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 114,70 грн., які сплачені до бюджету платіжним дорученням №2713 від 27.05.2013 року, підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 01.08.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 05.08.2013 року.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000021504 від 21.02.2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів з ПДВ у розмірі 7300 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3650 грн.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" (ідентифікаційний номер 14307251) витрати зі сплати судового збору у розмірі 114,70 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (98300, Автономна Республіка Крим, місто Керч, вул. Борзенко, буд. 40, ідентифікаційний код 34406573).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Москаленко С.А.