Рішення № 32826392, 22.07.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2013 р.Справа № 921/533/13-г/9

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Альба Україна", вул. Шевченка, 100, м.Бориспіль, Київська область, 08300

до відповідача Обласної комунальної організації "Тернопільська обласна аптека "134", пр. Злуки, 41, м.Тернопіль, 46000

про cтягнення 17155 грн. 56 коп., з яких : 16203 грн. 15 коп. боргу, 158 грн. 74 коп. 3% річних, 793 грн. 67 коп. пені.

За участю представників сторін:

позивача: Задорожній Андрій Васильович - довіреність № 1373 від 19.06.13 р. відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні 22.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть справи: Позивач - Приватне акціонерне товариство "Альба Україна", вул. Шевченка, 100, м. Бориспіль, Київська область звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Обласної комунальної організації "Тернопільська обласна аптека "134", пр. Злуки, 41, м. Тернопіль про cтягнення 17155 грн. 56 коп., з яких : 16203 грн. 15 коп. боргу, 158 грн. 74 коп. 3% річних, 793 грн. 67 коп. пені.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: Договору купівлі-продажу №ЛФ/19-01-12 від 03.01.2012р.; додаткової угоди до договору купівлі-продажу №ЛФ/19-01-12 від 03.01.2012р.; видаткових накладних (всього на 42 арк.); та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 28.05.2013р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 11.06.2013 р. о 16 год. 10 хв.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, у зв'язку із необхідністю оцінки уже поданих та надання можливості сторонам подати додаткові докази, розгляд справи відкладався на 25.06.2013р. на 14 год. 40 хв. та на 22.07.2013р. на 11 год. 30 хв.

В судовому засіданні 25.06.2013р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Уповноважений представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, при цьому, додаткових доказів, клопотань не надав.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст.64,77 ГПК України, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень - ухвал суду про порушення та відкладення розгляду справи.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Із змісту ст.ст. 1,2 ГПК України правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд, шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.

Як встановлено судом, 03 січня 2012р. між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (далі по тексту - продавець, позивач у справі) та Обласною комунальною організацією "Тернопільська обласна аптека "134" (далі по тексту - покупець, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу №ЛФ/19-01-12 (далі по тексту - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення (надалі Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати Товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього Договору.

П.2.1., 2.2 договору визначено, що постачання Товару здійснюється товарними партіями. Термін поставки кожної товарної партії визначається Сторонами шляхом узгодження заказу Покупця.

Постачання Товару здійснюється автомобільним транспортом на протязі 3 робочих днів на умовах СРТ або DDU, згідно з ІНКОТЕРМС 2000. Конкретне місце поставки узгоджується Сторонами на кожну окрему поставку та зазначається у видатковій накладній.

Кожна товарна партія формується шляхом узгодження заказу. Узгодження заказу відбувається шляхом погодження наступних даних щодо поставки : асортимент, кількість, ціну, місце поставки, термін поставки. Узгодження заказу відбувається шляхом обміну інформації за телефоном, факсимільним зв'язком, електронним зв'язком чи за допомогою інших засобів. Підтвердженням виконання заказу Продавцем є підписання видаткової накладної Покупцем при прийомці-передачі партії товару (п.2.3. Договору).

Згідно до п.2.4. Договору ціни за одиницю Товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін Продавця та згідно з узгодженим Сторонами заказом і зазначаються у видаткових накладних.

Сума даного Договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору і визначається шляхом складення сум товарних партій визначених у видаткових накладних (п.2.5. Договору).

Покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його у порядку, передбаченому розділом 5 даного Договору(п.4.2.Договору).

Товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем по кількості та асортименту в момент підписання Сторонами видаткової накладної на товарну партію. Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання видаткових накладних. Ризик випадкової втрати чи пошкоджень товару несе його власник (п.п.6.1.,6.2.Договору).

Сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань та взаєморозрахунків. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати чи змінити Договір за 1 місяць до його закінчення, даний Договір вважається пролонгованим на наступний і кожний слідуючий календарний рік (п.10.2. Договору).

Одночасно Додатковою угодою від 03.01.2012р., укладеною до договору купівлі-продажу, сторони домовилися, що поставка здійснюється централізовано-кільцевим перевезенням товару транспортом Постачальника.

Покупець повідомляє, що адресами доставки та матеріально відповідальні особи, що приймають товар, за відповідними адресами поставки та зразки печаток (штампів), якими матеріально відповідальні особи завіряють свій підпис на супровідних документах на товар (накладні, тощо) є Іванина Р.М.

Розглянувши та оцінивши умови договору суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу товару в асортименті.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Із змісту ст. 629 ЦК України, випливає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як стверджує позивач та, зазначене ним підтверджується матеріалами справи, він свої зобов'язання за договором виконав належним чином шляхом здійснення поставок та передачі у власність лікарських засобів та виробів медичного призначення відповідачу на загальну суму 16203,15 грн. Зокрема, надав суду належним чином завірені копії видаткових накладних : №30529061 від 13.02.2013р. на суму 455,99 грн., №30529062 від 13.02.2013р. на суму 63,48 грн., №30430006 від 06.02.2013р. на суму 461,26 грн., №30430007 від 06.02.2013р. на суму 70,57 грн., №30332712 від 29.01.2013р. на суму 773,57 грн., №30332713 від 29.01.2013р. на суму 63,24 грн., №30179411 від 17.01.2013р. на суму 943,57 грн., №30179412 від 17.01.2013р. на суму 57,70 грн., №30140922 від 15.01.2013р. на суму 1046,55 грн., №30090717 від 10.01.2013р. на суму 1235,50 грн., №30047655 від 05.01.2013р. на суму 1098,54 грн., №30033081 від 04.01.2013р. на суму 1971,27 грн., №30033082 від 04.01.2013р. на суму 75,68 грн., №24112026 від 27.12.2012р. на суму 699,53 грн., №24095758 від 26.12.2012р. на суму 1906,65 грн., №24095759 від 26.12.2012р. на суму 53,30 грн., №24095760 від 26.12.2012р. на суму 70,81 грн., №24023276 від 20.12.2012р. на суму 964,36 грн., №24007982 від 19.12.2012р. на суму 630,34 грн., №24007983 від 19.12.2012р. на суму 56,60 грн., №23930606 від 13.12.2012р. на суму 997,96 грн., №23910981 від 12.12.2012р. на суму 988,92 грн., №23910982 від 12.12.2012р. на суму 6,28 грн., №23852161 від 07.12.2012р. на суму 1101,63 грн., №23791876 від 04.12.2012р. на суму 1717,34 грн., що підтверджують факт поставки відповідачу лікарських засобів в асортименті.

При цьому, в графі накладних про отримання товару від позивача проставлені підписи довіреної особи відповідача. А також накладні завірені штампом відповідача, зразок якого погоджено згідно Додаткової угоди від 03.01.2012р.

Таким чином, суд вважає належним чином доведений позивачем факт поставки товару та отримання його відповідачем за представленими позивачем накладними згідно укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу №ЛФ/19-01-12 від 03.01.2012р.

Як зазначено в позовній заяві та підтверджено матеріалами справи вартість поставленого товару згідно вищевказаних видаткових накладних становить 16203,15 грн.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Із змісту ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до п.п.1.1., 5.1., 5.2. Договору Покупець зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього Договору. Покупець проводить оплату Товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Покупця. Оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії.

При цьому у кожній із накладних зазначено строк до якого повинен бути оплачений поставлений товар.

Однак, як стверджує позивач та зазначене підтверджується матеріалами справи всупереч згаданих приписів договору №ЛФ/19-01-12 від 03.01.2012р. та закону відповідач свої зобов'язання виконав не належним чином, зокрема, прострочив та не сплатив вартість придбаного товару в сумі 16203 грн. 15 коп.

При цьому доказів протилежного суду з боку відповідача не надано, а судом самостійно не здобуто.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши докази подані позивачем, які підтверджують той факт, що на час розгляду справи взяте на себе зобов'язання відповідач не виконав належним чином, суд вважає заявлену позивачем до стягнення та несплачену відповідачем суму основного боргу у розмірі 16203 грн. 15 коп. правомірною, документально обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Щодо стягнення пені, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Також, із змісту ч. 2 статті 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Разом з тим, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до статей 1, 3 якого передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, сторонами при укладенні Договору купівлі-продажу №ЛФ/19-01-12 від 03.01.2012р. погоджено, що у випадку порушення Покупцем п.5.2., він вплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення (п.7.2 Договору).

У відповідності до п.п.5.1., 5.2. Договору Покупець проводить оплату Товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця. Оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії.

Як досліджено судом, строк оплати 30 календарних днів встановлений у видаткових накладних : №30529061 від 13.02.2013р. на суму 455,99 грн., №30529062 від 13.02.2013р. на суму 63,48 грн., №30430006 від 06.02.2013р. на суму 461,26 грн., №30430007 від 06.02.2013р. на суму 70,57 грн., №30332712 від 29.01.2013р. на суму 773,57 грн., №30332713 від 29.01.2013р. на суму 63,24 грн., №30179411 від 17.01.2013р. на суму 943,57 грн., №30179412 від 17.01.2013р. на суму 57,70 грн., №30140922 від 15.01.2013р. на суму 1046,55 грн., №30090717 від 10.01.2013р. на суму 1235,50 грн.

У видаткових накладних : №30047655 від 05.01.2013р. на суму 1098,54 грн., №30033081 від 04.01.2013р. на суму 1971,27 грн., №30033082 від 04.01.2013р. на суму 75,68 грн., №24112026 від 27.12.2012р. на суму 699,53 грн., №24095758 від 26.12.2012р. на суму 1906,65 грн., №24095759 від 26.12.2012р. на суму 53,30 грн., №24095760 від 26.12.2012р. на суму 70,81 грн., №24023276 від 20.12.2012р. на суму 964,36 грн., №24007982 від 19.12.2012р. на суму 630,34 грн., №24007983 від 19.12.2012р. на суму 56,60 грн., №23930606 від 13.12.2012р. на суму 997,96 грн., №23910981 від 12.12.2012р. на суму 988,92 грн., №23910982 від 12.12.2012р. на суму 6,28 грн., №23852161 від 07.12.2012р. на суму 1101,63 грн., №23791876 від 04.12.2012р. на суму 1717,34 грн. строк оплати встановлений 3 календарні дні.

Позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення 793 грн. 67 коп. - пені, нарахованої відповідно до п.7.2. Договору купівлі-продажу №ЛФ/19-01-12 від 03.01.2012р. у розмірі подвійної облікової ставки за час прострочення боргу за отриманий товар, згідно видаткових накладних, із врахуванням вказаної в кожній товарній накладній дати сплати боргу та у відповідності до п.5.2. Договору.

У зв'язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 793 грн. 67 коп. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).

Враховуючи зазначене, суд здійснивши перевірку нарахованої суми пені, вважає заявлені позовні вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 793 грн. 67 коп. правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 3% річних, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Із змісту статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем належними доказами підтверджено допущене відповідачем прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України.

При цьому право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Можливість нарахування 3% річних законодавець пов'язує з протиправною поведінкою відповідача, з фактом порушення грошового зобов'язання. Головним для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання грошового зобов'язання. При цьому, норми чинного законодавства не вимагають обов'язкового встановлення у договорі додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Також, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного Суду України від 15.11.2010р. №4/720).

З огляду на зазначене, розглянувши та оцінивши поданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних за період прострочення з 08.12.2012р. по 13.05.2013р., суд вважає, що нараховані 158 грн. 74 коп. - 3% річних за період прострочення підлягають до задоволення, як такі, що заявлені та обраховані із врахуванням умов Договору, зокрема, в частині строку сплати заборгованості.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, беручи до уваги те, що спір виник з вини відповідача у справі внаслідок невиконання ним умов Договору з оплати позивачу за отриманий ним товар та враховуючи, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену у позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив), суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними та документально підтвердженими, а тому порушене право ПАТ "Альба Україна" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - Обласної комунальної організації "Тернопільська обласна аптека "134" 16203 грн. 15 коп. основного боргу, 158 грн. 74 коп. 3% річних та 793 грн. 67 коп. пені.

Згідно ч.1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 1720 грн. 50 коп. покладається на відповідача у справі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Обласної комунальної організації "Тернопільська обласна аптека "134", пр. Злуки, 41, м.Тернопіль, 46000 (код ЄДРПОУ 21156700), на користь Приватного акціонерного товариства "Альба Україна", вул. Шевченка, 100, м.Бориспіль, Київська область, 08300 (код ЄДРПОУ 22946976): 16203 (шістнадцять тисяч двісті три) грн. 15 коп. основного боргу, 158 (сто п'ятдесят вісім) грн. 74 коп. 3% річних, 793 (сімсот дев'яносто три) грн. 67 коп. пені, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено та підписано 31.07.2013р.

Суддя В.Л. Гевко