Постанова № 32824472, 02.08.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 серпня 2013 року Справа № 812/6438/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Севереної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.10.2009 ВП № 13493866,

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2013 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.10.2009 ВП № 13493866. Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

23.06.2009 позивач звернувся до ВПВР ГУЮ в Луганській області з заявою про примусове виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.09.2008 № 2а-2546/08, ухваленого на користь позивача, яким зобов'язано УПФУ в Артемівському районні м. Луганська зробити перерахунок та виплату позивачу пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з урахуванням положень частини 3 статті 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Перерахунок пенсії здійснювати виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період.

15.07.2013 позивачем було отримано постанову від 26.06.2009 про відкриття виконавчого провадження ВП № 13493866 з примусового виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.09.2008 № 2а-2546/08. Також 15.07.2013 позивачем отримано постанову від 26.10.2009 про закінчення виконавчого провадження ВП № 13493866 на підставі фактичного виконання у повному обсязі рішення суду.

Позивач вважає дії відповідача в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 13493866 від 26.06.2009 неправомірними, а постанову про закінчення виконавчого провадження незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.09.2008 № 2а-2546/08 на користь позивача було вирішено спір про виплату пенсії, яка за своєю природою є пожиттєвою щомісячною виплатою, тому у відповідача не було підстав для закінчення виконавчого провадження посилаючись на фактичне виконання у повному обсязі рішення суду.

Окрім того позивач зазначає, що на час прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, тобто 26.10.2009, статті 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження» не містили положень, на які послався відповідач, ці положення законодавцем було прийнято у 2011 році. На підставі викладеного позивач просив визнати дії відповідача в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.10.2009 ВП № 13493866 неправомірними та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.10.2009 ВП № 13493866.

Позивач в судове засідання не прибув, надав суду клопотання, в якому адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неприбуття суду не повідомив, заперечень проти позову суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Судом установлено, що 26.05.2009 Луганським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 2а-2546/08 про зобов'язання УПФУ в Артемівському районні м. Луганська зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з урахуванням положень частини 3 статті 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Перерахунок пенсії здійснювати виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період.

23.06.2009 позивач звернувся до ВПВР ГУЮ в Луганській області з заявою про примусове виконання виконавчого листа.

Постановою державного виконавця ВПВР ГУЮ в Луганській області від 26.06.2009 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.09.2008 № 2а-2546/08.

Постановою заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Кудряшової Н.С. від 26.10.2009 закінчено виконавче провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду у повному обсязі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (арк. справи 8).

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (далі - Закон № 606).

При вирішенні спірних правовідносин слід керуватися Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 606).

Відповідно до статті 1 Закону № 606 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 7 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз'яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог цього Закону.

Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до статті 18 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом випадках.

Статтею 3 Закону № 606 визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу; рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 606 державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки; проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Відповідно статті 37 Закону № 606 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;

6) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення;

7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом;

8) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконане, відповідно до пункту 8 частини першої цієї статті, під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Судом установлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.09.2008 у справі № 2а-2546/08 не визначено кінцеву дату виплати позивачеві пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, завершивши виконавче провадження, державний виконавець лише частково виконав судове рішення від 26.09.2008 у справі № 2а-2546/08. Постанова суду у справі № 2а-2546/08 на цей час є чинною.

За таких обставин, суд вважає безпідставним посилання відповідача в постанові від 26.10.2009 про закінчення виконавчого провадження на фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, оскільки виконавчий документ згідно рішення суду від 26.09.2008 у справі № 2а-2546/08 фактично не виконаний в повному обсязі.

Тому суд вважає постанову відповідача від 26.10.2009 про закінчення виконавчого провадження № 13493866 такою, що підлягає скасуванню.

Що стосується позовної вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.10.2009 ВП № 13493866, суд не знаходить підстав для її задоволення з огляду на таке.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії, в даному випадку - постанова від 26.10.2009 про закінчення виконавчого провадження № 13493866. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 26.10.2009 про закінчення виконавчого провадження ВП № 13493866, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об'єкту порушеного права і, на думку суду, у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012 № 5, ураховуючи положення частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», у разі оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби щодо виконання рішення окружного адміністративного суду такі справи територіально підсудні окружному адміністративному суду, який видав виконавчий документ, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні. Оскільки виконавчий лист видано Луганським окружним адміністративним судом, справа підсудна даному адміністративному суду.

Щодо питання про дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Пунктом першим частини другої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Судом установлено, що оскаржувану постанову від 26.10.2009 про закінчення виконавчого провадження ВП № 13493866 позивач отримав лише 15.07.2013. Доказів зворотнього відповідачем суду не надано. Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 22.07.2013. Таким чином, суд вважає, що адміністративний позов подано позивачем в межах строку звернення до адміністративного суду.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач у встановленому законом порядку звільнений від їх сплати, а стягнення їх у даному випадку Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.

Керуючись статтями 2, 17, 18, 71, 94, 105, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.10.2009 ВП № 13493866 задовольнити частково.

Скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 26.10.2009 про закінчення виконавчого провадження № 13493866.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено в повному обсязі 06 серпня 2013 року.

Суддя І.О. Свергун