Постанова № 32822019, 31.07.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року Справа № 5004/1394/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Кнапець М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Будневський Антон Галікович (довіреність №169 від 11.03.2013 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця Мішакова Олександра Анатолійовича на рішення господарського суду Волинської області від 16.01.13 р. у справі № 5004/1394/12 (суддя Бодарєв С.В.)

за позовом Підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго"

до Фізичної особи-підприємця Мішакова Олександра Анатолійовича

про стягнення 4 967,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Підприємство теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго", 44700, м. Володимир-Волинський, вул. Сагайдачного, 19 (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Волинської області з позовною заявою (а.с. 3-7) до ФОП Мішакова Олександра Анатолійовича, 44700, м. Володимир-Волинський, вул. Сагайдачного, 14/61 (надалі - відповідач), в якій просить стягнути з відповідача 4 967,83 грн. основного боргу, 57,12 грн. пені, 31,28 грн. інфляційних, 59,96 грн. річних.

18.12.12 р. позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій та просив стягнути з відповідача 4967,83 грн. основного боргу (а.с. 71).

Рішенням господарського суду Волинської області від 16.01.13 р. (а.с. 91-92) позов задоволено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що позивач свої зобов'язання щодо надання відповідачу послуг згідно договору № 240 від 21.12.04 р. та підписаних сторонами до нього додатків, виконав. Однак відповідач послуги на загальну суму 4967,83 грн. не оплатив. Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 182-183) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, просить рішення господарського суду Волинської області від 16.01.13 року у даній справі скасувати та прийняти нове.

Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що заявою № 75 від 12.03.10 р. він повідомив про розірвання договору № 240 з нездатності виконувати свої грошові зобов'язання перед позивачем.

В підтвердження викладеного посилається, зокрема, на Постанову Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.05 р.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 5004/1394/12 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Дужич С.П., суддя Юрчук М.І.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті, розпорядженням в.о. голови суду від 30.07.13 р. внесені зміни до складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г.

Представник відповідача не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Жодних клопотань щодо відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 21.12.2004р. між Підприємством теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" (виробник) та Підприємцем Мішаковим Олександром Анатолійовичем (замовник) укладено договір №240 про надання послуг з теплопостачання та підігріву води, що йде на гаряче водопостачання.

Відповідно до п. 1.1 даного договору відповідач (замовник) доручив, а виробник (позивач) взяв на себе зобов'язання щодо надання послуг з теплопостачання та підігріву холодної води, що йде на гаряче водопостачання за обсягом відповідно до встановлених лімітів і гарантованими цим договором параметрами якості, режимом надання послуг, який визначається міськвиконкомом з урахуванням потужності, складу і ступеня зносу основних фондів комунального призначення, кліматичних та інших умов населеного пункту.

Згідно п. 2.2 договору відповідач зобов'язався оплачувати послуги з теплопостачання за встановленими тарифами в опалювальний період на місяць та перераховувати кошти позивачу у розмірах згідно тарифів кожен місяць не пізніше 10 числа наступного за звітним. Плата за опалення та підігрів води, що йде на гаряче водопостачання здійснюється з тарифами затвердженими згідно рішення Володимир-Волинської міської ради.

Відповідно до п. 2.2.6 договору всі розрахунки за договором виконуються на підставі рахунків, які подає позивач.

У відповідності до рішень Володимир-Волинської міської ради вносились зміни щодо величини тарифу на опалення у вигляді додатків до договору №240 від 21.12.2004р., а саме додатками від 01.03.2006р., від 01.08.2006р., від 01.02.2007р., від 01.11.2007р., від 10.10.2008р., віл 01.03.2009р., від 10.11.2009р., від 07.11.2011р., які підписані сторонами.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 р. № 630, система оплати послуг та форма оплати послуг визначаються у договорі між споживачем і виконавцем.

Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (п. 20 Порядку).

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином та надав послуги з теплопостачання та підігріву холодної води.

В матеріалах справи містяться рахунки за послуги опалення за жовтень 2011 р.- квітень 2012 р. (а.с. 35-38), які виставлені позивачем згідно умов Договору, однак докази оплати відповідачем вказаних рахунків в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що обов'язки по оплаті позивачу, відповідачем не виконані. Сума заборгованості відповідача перед позивачем по договору № 240 з 15.10.11 р. по 17.04.12 р. становила 4 967,83 грн..

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України та умови оскаржуваного договору, колегія суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання та підігріву холодної води в сумі 4967,83 грн. (за жовтень 2011 р.- квітень 2012 р.).

При цьому, Рівненський апеляційний господарський суд не бере до уваги доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо розірвання договору на надання послуг № 240, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи встановлено, що 12.03.10 р. у зв'язку з неможливістю виконувати належним чином умови договору щодо своєчасної оплати наданих послуг, відповідач звернувся до позивача з вимогою розірвати договір на постачання теплової енергії № 240 від 21.12.04 р.

Листом № 434 від 25.03.10 р. позивач повідомив відповідача про неможливість розірвання оскаржуваного договору.

Крім того, суд зазначає, що питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.05 р.) та порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.05 р.).

Згідно з вказаним порядком дозволи на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання видаються відповідною комісією органу місцевого самоврядування або місцевого органу виконавчої влади.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач у встановленому порядку отримав від компетентних органів дозвіл на відключення його від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, у зв'язку з чим договір би вважався розірваним.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно ст. 49 ГПК.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 16.01.13 р. у справі № 5004/1394/12- залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця Мішакова Олександра Анатолійовича - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №5004/1394/12 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.