Рішення № 32821701, 31.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2023/13 31.07.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Союз»доПублічного акціонерного товариства «Банк Камбіо»провідшкодування збитків у розмірі 11 007 754,54 грн. Головуючий суддя Босий В.П.

Судді Літвінова М.Є.

Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача:Шевкунова Л.В.від відповідача:не з`явивсяОбставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Союз» (надалі - ПАТ «Союз») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (надалі - ПАТ «Банк Камбіо») про відшкодування збитків у розмірі 11 007 754,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо подання заяви про припинення обтяження (застави обладнання), позивач зазнав збитків у вигляді неодержаного прибутку та додаткових витрат на загальну суму 11 007 754,54 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.02.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2013 р. розгляд справи відкладено до 18.03.2013 р. у зв'язку із неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

18.03.2013 р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що заявлені позивачем до стягнення збитки виникли з його власної вини.

Крім того, 18.03.2013 р. від представника відповідача до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява до Приватного акціонерного товариства «Союз» та Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛК Стайл» про визнання попереднього договору недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2013 р. у прийнятті зустрічної позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» відмовлено.

В судових засіданнях 18.03.2013 р. та 01.04.2013 р. судом оголошувались перерви до 01.04.2013 р. та 15.04.2013 р. відповідно.

08.04.2013 р. через канцелярію суду від представника Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.03.2013 р. про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2013 р. зупинено провадження у справі №910/2023/13 у зв'язку з надходженням вказаної апеляційної скарги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2013 р. провадження у справі №910/2023/13 поновлено, розгляд справи призначено на 15.04.2013 р.

В судовому засіданні 15.04.2013 р. оголошувалась перерва до 29.04.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.04.2013 р. вирішено здійснювати розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 29.04.2013 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Босий В.П. (головуючий), Бойко Р.В., Стасюк С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.04.2013 справу №910/2023/13 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), судді: Бойко Р.В., Стасюк С.В. та призначено до розгляду на 29.05.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 29.05.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Стасюка С.В. у відрядженні справу №910/2023/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: суддя Босий В.П. (головуючий), судді Бойко Р.В., Літвінова М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2013 р. справу №910/2023/13 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), судді: Бойко Р.В., Літвінова М.Є.

В судовому засіданні 29.05.2013 р. оголошено перерву до 26.06.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 26.06.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Бойка Р.В. у відпустці справу №910/2023/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: суддя Босий В.П. (головуючий), судді: Літвінова М.Є., Мандичев Д.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2013 р. справу №910/2023/13 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), судді: Літвінова М.Є., Мандичев Д.В. та відкладено розгляд справи до 15.07.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.07.2013 р. у зв'язку із великою завантаженістю судді Мандичева Д.В. справу №910/2023/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: суддя Босий В.П. (головуючий), судді Літвінова М.Є., Стасюк С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2013 р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: суддя Босий В.П. (головуючий), судді Літвінова М.Є., Стасюк С.В.

В судовому засіданні 15.07.2013 р. оголошувалась перерва до 31.07.2013 р.

Представник позивач в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвал суду надала пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю його представника з'явитися на судове засідання.

Судом в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено, оскільки, по-перше, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин, а по-друге, відповідач не позбавлений можливості на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України уповноважити будь-яку особу для представництва в судовому засіданні власних інтересів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередніх судових засідання, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2012 р. між ПАТ «Союз» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛК Стайл» (покупець) було укладено попередній договір №2 (надалі - «Попередній договір»).

Відповідно до п. 1.1 Попереднього договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується укласти з покупцем договір поставки товару (основний договір). Сторони дійшли до взаємної згоди, що основний договір буде укладений між покупцем та постачальником у строк до 26.11.2012 р.

Згідно з п. 1.2.1 Попереднього договору предмет основного договору: постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупця обладнання (товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та здійснити його оплату. Постачальник буде здійснювати поставку покупцю наступного обладнання:

- Компресор TIDY 20 з осушувачем рефрижераторного типу т.р. +3 С, DК-160 і мікрофільтром G150MX, 2007 року, № 20489, 1 шт.;

- Верстат STREAM B1 SOFT, 2007 року, № 87333, 1 шт.;

- Верстат SKIPPER 100L свердлильний, 2007 року, № 87304, 1 шт.;

- Гвинтовий компресор на ресивері TIDY 20, 2007 року, № 20521, 1 шт.;

- Верстат ROVER А 3.30 фрезерний, 2007 року, № 87335, 1 шт.;

- Верстат EBT 108, 2007 року, № 87348, 1 шт.;

- Витяжна шафа FT-504, 2007 року, № 0611030299, 0611030301, 2 шт.;

- Витяжна шафа FT-502, 2007 року, № 0603028549, 0706032608, 0509026781, 3 шт.

Пунктом 1.2.2 Попереднього договору передбачено, що ціна товару за основним договором 6 000 000,00 грн., які покупець зобов'язується перерахувати на поточний рахунок постачальника в строки та в порядку, що визначені цим попереднім договором.

Відповідно до п. 2.1 Попереднього договору покупець протягом 5 банківських днів, не враховуючи день укладення цього договору, сплачує постачальнику грошові кошти у вигляді авансу в безготівковій формі в розмірі 6 000 000,00 грн. При укладенні основного договору сплачена покупцем сума грошових коштів за попереднім договором зараховується як оплата вартості товару за основним договором.

Згідно з п. 2.2 Попереднього договору у разі якщо між покупцем та постачальником не буде укладений основний договір в строк, передбачений п. 1.1 цього попереднього договору, постачальник зобов'язується до 30.11.2012 р. повернути покупцю грошові кошти, які були перераховані покупцем на поточний рахунок постачальника за цим попереднім договором.

Пунктом 3.2 Попереднього договору передбачено, що у разі не укладення основного договору у строк з 26.11.2012 р. по 16.12.2012 р. у зв'язку з невиконанням постачальником своїх зобов'язань за попереднім договором, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 100% від суми авансу, передбаченого п. 2.1 цього попереднього договору.

На виконання умов Попереднього договору Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛК Стайл» було перераховано вартість товару у розмірі 6 000 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Листом №2/26/11 від 26.11.2012 р. ТОВ «БЛК Стайл» повідомило позивача про необхідність повернення грошових коштів у розмірі 6 000 000,00 грн. у зв'язку з неможливістю укладення основного договору, оскільки станом на 26.11.2012 р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна була наявна інформація про перебування спірного нерухомого майна в заставі у Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальний комерційний банк «Камбіо», правонаступником якого є ПАТ «Банк Камбіо».

У період з 26.11.2012 р. по 28.11.2012 р. позивачем було повернуто на користь ТОВ «БЛК Стайл» суму авансу у розмірі 6 000 000,00 грн., а 11-13 грудня 2013 року позивачем було сплачено ТОВ «БЛК Стайл» штраф у розмірі 6 000 000,00 грн. на підставі п. 3.2 Попереднього договору.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконання відповідачем зобов'язань щодо подання заяви про припинення обтяження, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача відшкодувати збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 5 000 000,00 грн., а також у вигляді фактичних втрат у розмірі 6 000 000,00 грн. та 7 754,54 грн., що разом становить 11 007 754,54 грн.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічні норми містяться і в ст. 22 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Відповідно до положень ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Згідно з п. 1.1 Попереднього договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується укласти з покупцем договір поставки товару (основний договір). Сторони дійшли до взаємної згоди, що основний договір буде укладений між покупцем та постачальником у строк до 26.11.2012 р.

Таким чином, строк виконання сторонами зобов'язання з укладення основного договору був передбачений п. 1.1 Попереднього договору - до 26.11.2012 р.

Відповідно до п. 1.3 Попереднього договору постачальник бере на себе зобов'язання, що на момент укладання основного договору товар, який повинен бути поставлений, не буде перебувати під забороною відчуження, арештом, а також не буде предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством.

В той же час, листом №2/26/11 від 26.11.2012 р. ТОВ «БЛК Стайл» повідомило позивача про необхідність повернення грошових коштів у розмірі 6 000 000,00 грн. у зв'язку з неможливістю укладення основного договору, оскільки станом на 26.11.2012 р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна була наявна інформація про перебування спірного нерухомого майна в заставі у Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальний комерційний банк «Камбіо», правонаступником якого є ПАТ «Банк Камбіо».

Із матеріалів справи вбачається, що 05.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальний комерційний банк «Камбіо» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Камбіо»), як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю Досвідне підприємство «Донвуглезбут», як позичальником, укладено кредитний договір № 362/02-2008 (відзивна кредитна лінія), відповідно до умов якого Банк відкриває позичальнику кредитну лінію і надає йому кредитні кошти на виробничо-фінансові потреби та поповнення власних обігових коштів зі сплатою 20 % річних. Ліміт кредитної лінії не може перевищувати 10 000 000,00 грн. Строк повернення кредиту - 04.09.2009 р. (пункти 1.1, 1.2, 1.3 Кредитного договору).

Пунктом 1.4 Кредитного договору встановлено, що зобов'язання по Кредитному договору забезпечується договором застави нерухомого майна поручителя ВАТ «Союз», яке розташовано за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, с/рада Спартаківська, 71 км, Дачний проїзд, буд. 1, який необхідно укласти до 09.09.2008 р.

11.08.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальний комерційний банк «Камбіо» (заставодержатель) та Відкритим акціонерним товариством «Союз», правонаступником якого є ПАТ «Союз», (заставодавець), яке є майновим поручителем позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю Досвідного підприємства «Донвуглезбут», укладено нотаріально посвідчений Договір застави, згідно з п. 1.1 якого зазначеним договором застави забезпечується вимога заставодержателя, яка випливає з Кредитного договору № 362/02-2008 від 05.09.2008 р. та Договору про внесення змін від 11.09.2009 р.

В забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у п. 1.1 Договору застави, заставодавець на умовах, передбачених цим договором, передає у заставу рухоме майно, а саме:

- Компресор TIDY 20 з осушувачем рефрижераторного типу т.р. +3 С, DК-160 і мікрофільтром G150MX, 2007 року, № 20489, 1 шт.;

- Верстат STREAM B1 SOFT, 2007 року, № 87333, 1 шт.;

- Верстат SKIPPER 100L свердлильний, 2007 року, № 87304, 1 шт.;

- Гвинтовий компресор на ресивері TIDY 20, 2007 року, № 20521, 1 шт.;

- Верстат ROVER А 3.30 фрезерний, 2007 року, № 87335, 1 шт.;

- Верстат EBT 108, 2007 року, № 87348, 1 шт.;

- Витяжна шафа FT-504, 2007 року, № 0611030299, 0611030301, 2 шт.;

- Витяжна шафа FT-502, 2007 року, № 0603028549, 0706032608, 0509026781, 3 шт.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини застави рухомого майна, що є предметом Попереднього договору.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з приписами статті 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Із довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 252542 станом на 10.01.2013 р. вбачається, що 22.08.2012 р. до цього реєстру внесено запис про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Досвідного підприємства «Донвуглезбут», у зв'язку з визнанням його банкрутом.

Суд відзначає, що припинення юридичної особи шляхом визнання його банкрутом не передбачає правонаступництва, а відтак, зобов'язання, які виникли за кредитним договором №362/02-2008 від 05.03.2008 р. є такими, що припинились.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

За таких обставин, застава, яка виникла на підставі договору застави від 11.08.2009 р., припинилася у зв'язку із припиненням основного зобов'язання за кредитним договором через ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю Досвідного підприємства «Донвуглезбут» з 22.08.2012 р.

Аналогічні висновки містяться у рішенні господарського суду Донецької області від 04.09.2012 р. у справі №29/85пд та у рішенні господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. у справі №55/454, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 р. та Вищого господарського суду України від 18.06.2013 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Згідно з п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 р. №830, відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більше як на п'ять років. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру. Відомості про припинення публічного обтяження підлягають державній реєстрації протягом п'яти днів після його припинення. Проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган чи на уповноважену ним особу.

Із матеріалів справи вбачається, що листами від 11.09.2012 р., 19.11.2012 р. та 26.11.2012 р. позивач звертався до відповідача з проханням подати відповідну заяву про вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про заставу рухомого майна, яке є предметом Попереднього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 226 Господарського кодексу України сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В той же час, всупереч приписам ч. 3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» ні станом на встановлену дату укладення основного договору, ні станом на дату звернення до суду із даним позовом, доказів звернення до реєстратора Державного реєстру заяву з метою припинення обтяження і подальшого вилучення відповідного запису з Державного реєстру, відповідачем не надано.

Вказані обставини свідчать про протиправну поведінку ПАТ «Банк Камбіо», що виявилася у невнесенні заяви до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про припинення обтяження спірного нерухомого майна.

Крім того, після отримання від позивача листів від 11.09.2012 р., 19.11.2012 р. та 26.11.2012 р. з проханням подати відповідну заяву про вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відповідач свідомо не вчинив дій по виконанню такого зобов'язання, допускаючи при цьому настання наслідків у вигляді неможливості укладення ПАТ «Союз» та ТОВ «БЛК Стайл» основного договору, що свідчить про наявність його вини (умислу) у порушенні зобов'язання.

Стосовно розміру збитків, завданих позивачу, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Разом з тим, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Відповідно до п. 2.1 Попереднього договору покупець протягом 5 банківських днів, не враховуючи день укладення цього договору, сплачує постачальнику грошові кошти у вигляді авансу в безготівковій формі в розмірі 6 000 000,00 грн. При укладенні основного договору сплачена покупцем сума грошових коштів за попереднім договором зараховується як оплата вартості товару за основним договором.

На виконання умов Попереднього договору ТОВ «БЛК Стайл» було перераховано на рахунок позивача вартість товару у розмірі 6 000 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

В той же час, у зв'язку з неможливістю укладення основного договору ТОВ «БЛК Стайл» на підставі приписів п. 2.2 Попереднього договору листом №2/26/11 від 26.11.2012 р. вимагало від позивача повернення перерахованої вартості товару у розмірі 6 000 000,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було повернуто ТОВ «БЛК Стайл» грошові кошти у розмірі 6 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням №920 від 26.11.2012 р., №925 від 27.11.2012 р., №926 від 27.11.2012 р. та №928 від 28.11.2012 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок протиправної поведінки відповідача, що виявилася у невнесенні заяви до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про припинення обтяження спірного нерухомого майна, позивач був позбавлений реальної можливості отримати від ТОВ «БЛК Стайл» прибуток у розмірі 5 000 000,00 грн. (без урахування 1 000 000,00 грн. ПДВ за умовами п. 1.2.2 Попереднього договору).

Відтак, грошові кошти у розмірі 5 000 000,00 грн. в розумінні приписів п. 3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України є неодержаним прибутком (страченою вигодою), на який позивач мав право розраховувати в разі належного виконання зобов'язання відповідачем.

Крім того, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Пунктом 3.2 Попереднього договору передбачено, що у разі не укладення основного договору у строк з 26.11.2012 р. по 16.12.2012 р. у зв'язку з невиконанням постачальником своїх зобов'язань за попереднім договором, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 100% від суми авансу, передбаченого п. 2.1 цього попереднього договору.

Матеріалами справи (платіжні доручення №950 від 11.12.2012 р., №953 від 12.12.2012 р. та №955 від 13.12.2012 р.) підтверджується сплата позивачем на користь ТОВ «БЛК Стайл» штрафу у розмірі 6 000 000,00 грн. на підставі п. 3.2 Попереднього договору.

Твердження відповідача про те, що позивачем не було вжито заходів щодо уникнення збитків у вигляді сплати штрафу на користь ТОВ «БЛК Стайл» або зменшення їх розміру судом відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 Господарського кодексу України сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Матеріали справи не містять, а відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено вжиття заходів для повідомлення ПАТ «Союз» про порушення зобов'язання з внесення заяви до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про припинення обтяження спірного нерухомого майна.

Таким чином, ПАТ «Банк Камбіо» позбавлене права посилатися на невжиття позивачем заходів щодо запобігання стягнення на користь ТОВ «БЛК Стайл» штрафу у розмірі 6 000 000,00 грн.

До того ж, у зв'язку з утриманням спірного майна у період з 27.11.2012 р. по 25.12.2012 р. позивачем понесені витрати у розмірі 7 754,54 грн., що підтверджується довідкою голови правління ПАТ «Союз» про облік витрат від 09.01.2013 р.

За таких обставин, позивачем понесені реальні витрати на загальну суму 6 007 754,54 грн. (з яких 6 000 000,00 грн. - штрафні санкції, які сплачені позивачем ТОВ «БЛК Стайл» за порушення своїх цивільно-правових зобов'язань, а також 7 754,54 грн. витрат за утримання спірного майна), що правомірно включаються до суми збитків.

Відтак, загальна сума збитків, завданих позивачу внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань становить 11 007 754,54 грн.

Суд відзначає, що причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками полягає у тому, що у випадку належного виконання відповідачем своїх зобов'язань з внесення заяви до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про припинення обтяження спірного нерухомого майна, сторонами був би укладений основний договір, і позивач не зазнав збитків у розмірі 11 007 754,54 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ «Банк Камбіо» на користь ПАТ «Союз» збитків у розмірі 11 007 754,54 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Союз» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (01001, м. Київ, вул. Зеньковецької/Станіславського, 3/1; ідентифікаційний код 26549700) на користь Приватного акціонерного товариства «Союз» (86080, Донецька обл., Ясинуватський р-н, Сільрада Спартаківська, 71 кілометр, Дачний проїзд №1; ідентифікаційний код 14311620) збитки у розмірі 11 007 754 (одинадцять мільйонів сім тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн. 54 коп. та судовий збір у розмірі 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.08.2013 р.

Головуючий суддя В.П. Босий

Судді М.Є. Літвінова

С.В. Стасюк