Рішення № 32821649, 31.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12350/13 31.07.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Укртелеком»доВійськової частини А0351простягнення 53 247,95 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Томенчук О.І.від відповідача:Павлова В.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Військової частини А0351 про стягнення 53 247,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про надання послуг бізнес-мережі №K.U.-7707/1/888325-110 від 14.04.2011 р. позивач надав послуги, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 50 400,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 653,53 грн. та 3% річних у розмірі 1 194,41 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 31.07.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала відзиві на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості визнав, проте зазначав, що Військова частина А0351 є бюджетною установою, а тому несплата ним послуг згідно умов договору відбулася внаслідок ненадходження коштів з Державного бюджету України.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.2011 р. між Товариством (оператор) та Військовою частиною А0351 (бізнес-абонент) було укладено договір про надання послуг бізнес-мережі №K.U.-7707/1/888325-110 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, оператор надає бізнес-абоненту телекомунікаційні послуги бізнес-мережі, а бізнес-абонент отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість.

Згідно з п. 4.3 Договору не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, оператор виставляє бізнес-абоненту рахунок для оплати вартості наданих послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, у межах якого надавалися послуги.

За змістом пункту 4.4.1 Договору бізнес-абонент повинен оплатити рахунок за послуги не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора. Оплата послуг проводиться у національній валюті України.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 р. Умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2011 р.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі коли жодна зі сторін за два тижні до закінчення строку дії договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати відносини, Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на таких самих умовах.

Із матеріалів справи не вбачається заявлення будь-якою із сторін про своє небажання надалі продовжувати відносини, а тому строк дії Договору був продовжений на наступний рік на тих самих умовах.

На виконання умов Договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 50 400,00 грн., що підтверджується рахунками за телекомунікаційні послуги, направленими на адресу відповідача за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 50 400,00 грн.

Договір за своєю юридичною природою є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи (рахунки за телекомунікаційні послуги, направлені на адресу відповідача за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.) вбачається, що позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 50 400,00 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 4.4.1 Договору та рахунків, виставлених на оплату наданих послуг, грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги становить 50 400,00 грн., а строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Твердження відповідача про те, що розрахунки за отримані послуги не були проведені у зв'язку із ненадходженням бюджетних коштів на зазначені цілі судом відхиляються з огляду на те, що вказані обставини не є підставою вважати таким, що не настав, або таким, настання якого залежить від надходження коштів державного бюджету, строк виконання зобов'язань по оплаті наданих послуг, оскільки строки розрахунків сторонами чітко визначені у п 4.4.1 Договору - не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за надані послуги станом на момент звернення до суду із позовною заявою у розмірі 50 400,00 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Військовою частиною А0351 обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення її від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Військової частини А0351 заборгованості у розмірі 50 400,00 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 653,53 грн. та 3% річних у розмірі 1 194,41 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.03.2012 р. по 31.05.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.2 Договору у разі затримки оплати за надані послуги бізнес-абонентам нараховується пеня з 1 числа місяця, другого за розрахунковим. Пеня нараховується на суму заборгованості у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати. При неповній оплаті боргу бізнес-абонентам в першу чергу погашається сума пені.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 653,53 грн. та 3% річних у розмірі 1 194,41 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Військової частини А0351 на користь Товариства заборгованості у розмірі 50 400,00 грн., пені у розмірі 1 653,53 грн. та 3% річних у розмірі 1 194,41 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А0351 (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 1; ідентифікаційний код 09965650) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 18; ідентифікаційний код 21560766) заборгованість у розмірі 50 400 (п'ятдесят тисяч чотириста) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1 653 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн. 53 коп., 3% річних у розмірі 1 194 (одна тисяча сто дев'яносто чотири) грн. 41 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.08.2013 р.

Суддя В.П. Босий