Ухвала суду № 32819984, 30.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2553/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Бернацькій І.А.

за участю представників сторін:

представників позивача - Мазурчак О.М., Якимчук В.І.;

представника відповідача - Цимбал В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (правонаступник - Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області) на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар'єр" (далі - позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.05.2013 року №0002202206.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції від 18.05.2013 року №0002202206. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 18.05.2013 року №0002202206.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представники позивача підтримали надані заперечення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом І інстанції вірно встановлено, що податковим органом керуючись ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, на підставі п.п. 78.1.1, п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України, відповідно наказу Вінницької ОДПІ за №1473 від 18.04.2013 р. проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "торгово-виробнича фірма "ЛІ" за січень - травень, липень 2011 року, червень - липень 2012 року та з ТОВ "ЗЕВС" за вересень - жовтень 2012 року. За результатом проведеної перевірки Вінницької ОДПІ складено акт №1553/22-06/35558713 та встановлено порушення п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" завищено залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду у податковій декларації за жовтень 2012 року на 88764 грн. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №0002202206 від 18.05.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 88 764 грн. Також встановлено, що в основу висновків податкового органу покладено акти перевірки контрагентів позивача, а саме: акт перевірки Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС від 12.10.2012 року №2472/22/13328937 , акт Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС № 3516/22-05/13328937 від 28.12.2012 року.

Приймаючи оскаржуване рішення суд І інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції, з таких підстав.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Згідно з п.п.14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п.14.1.36 ст.14 ПК України , господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податковим органом встановлено, що ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" у рядку 10.1 розділу ІІ "Податковий кредит" податкових декларацій з податку на додану вартість та додатку №5 до декларації по ПДВ "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" в розділі ІІ "Податковий кредит" віднесено до складу податкового кредиту операції з придбання товару у ТОВ "Торгово-виробнича фірма "Лі" у період з січня 2011 року по липень 2012 року у сумі 370921 грн., у т. ч. ПДВ - 74184 грн. та від ТОВ "ЗЕВС" за вересень - липень 2012 року у зальній сумі 72900 грн. у т. ч. ПДВ - 14580 грн.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що у період який перевірявся, між позивачем та ТОВ "ТВФ "Лі" укладено договір від 19.01.2011 року №19 про надання кваліфікаційних послуг, договір поставки товару від 03.01.2012 року №120103, також між позивачем та ТОВ "Зевс" укладено договір поставки товару від 01.02.2013 року №08.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору. Згідно з ч. 1 ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Реальність проведення господарських операцій на виконання умов договору в матеріалах справи містяться копії документів, які підтверджують факт поставки позивачу товарів а саме, договір №19 від 19.01.2011 року, договір поставки №120103 від 03.01.2012 року, договір №08 від 01.02.2012 року, податкові накладні, видаткові накладні, товаро - транспортні накладні, угоди про залік зустрічних однорідних зобов'язань.

В силу п.201.6. ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

При цьому, п.201.7 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст.201 ПК України, Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, наведені документи являються первинними документами відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" слугують підставою для формування бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з судом І інстанції, що господарські операції, фактично здійснювані позивачем, підтверджуються оформленими належним чином документами.

Разом з тим, податковим органом встановлене завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "ЗЕВС".

Апеляційний суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що не підтверджена реальність здійснення господарських відносин в частині поставок ТОВ "ЗЕВС" товару позивачу.

По-скільки, в матеріалах справи містяться: договір купівлі продажу від 01.02.2012 року, специфікація, податкові накладні, накладні, товарно-транспортна накладна, паспорта якості на товар.

Наведені документи відповідають вимогам первинного обліку, ніяких посилань на їх невідповідність відповідачем не наведено. При цьому відповідач в акті перевірки підтверджує, що позивачем проведені перерахунки за отриманий товар, а тому висновки податкового органу про те, що підприємством перераховувались кошти без мети настання реальних наслідків не знайшло свого підтвердження.

Щодо посилань відповідача, що до перевірки не були надані сертифікати якості товару, платіжні доручення.

Колегія суддів не бере до уваги такі доводи, по-скільки вони не можуть слугувати підставою для відмови в формуванні податкового кредиту та визнання господарських операцій фіктивними.

Також суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання про не надання до перевірки товарно-транспортних накладних. Так як в матеріалах справи містяться транспортні накладні, а щодо довіреності на отримання матеріалів суд відзначає, що матеріалах справи наявні первині документи позивача по взаємовідносинах з вказаними контрагентами які за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, що вимагаються до первинних документів, належні докази невідповідності даних в цих документах відповідачем не надані. Крім того, отриманий товар використовується для підтримання господарської діяльності позивача в ремонті обладнання.

Колегія суддів також не бере до уваги посилання відповідача на акти перевірки ОДПІ у Вінницькій області та довідку ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя, з огляду на наступне.

Діючим законодавством покладений обов'язок ведення податкового обліку на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, можливі порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків та не впливають на формування податкового кредиту покупцем. Таким чином, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань. Таким чином, пункт акту перевірки щодо вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по вказаних правочинах, спростовується вищезазначеними нормами законодавства та дослідженими обставинами справи.

Оскільки в межах поданої апеляційної скарги, рішення в частині вимоги про визнання протиправними дій Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки не оскаржене, то апеляційний суд, в силу приписів ч. 1 ст. 195 КАС України не перевіряє його правомірність.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом І інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду І інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (правонаступник - Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області) залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 06 серпня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.