Ухвала суду № 32819929, 31.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2013 р.Справа № 2-а-4314/10/2170

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засіданні - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Продексим, ЛТД» на постанову Херсонського окружного адміністративного суд від 23 червня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Продексим, ЛТД» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продексим, ЛТД» подало апеляційну скаргу на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Постановою від 23 червня 2011 року Херсонський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Продексим, ЛТД» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 20 серпня 2010 року № 0002750700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 896 795 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки визнавши наявність необхідних документів які є обов'язковими для визначення податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, суд першої інстанції знехтував практикою Верховного Суду України у подібних правовідносинах, відповідно до якої неналежне виконання контрагентами своїх податкових зобов'язань та порушення контрагентами податкової дисципліни не є підставою для позбавлення права на формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Апелянт вважає, що при розгляді справи суду були надані всі передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» документи, за наявності яких апелянт правомірно сформував податковий кредит та має право на бюджетне відшкодування ПДВ, а саме податкові та видаткові накладні, копії договорів купівлі-продажу з постачальником.

ДПІ у м. Херсоні надало письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції встановив, що відповідачем була проведена невиїзна позапланова перевірка позивача, за результатами якою складений акт № №3700/07-0/36236014 від 18 серпня 2010 р.

Перевіркою встановлено, що згідно з поданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за грудень 2009 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування, позивач за цей місяць задекларував суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, в розмірі 8 355 089 грн. При цьому залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (ряд.24 податкової декларації звітного періоду) складається із сум ПДВ, які виникли в таких звітних періодах: грудень 2008р., січень-серпень 2009р., жовтень, листопад 2009 року в сумі 8 355 089 грн.

Суд першої інстанції встановив, що наведені в акті перевірки обставини декларування позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2009 року підтверджені наданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за цей місяць із відповідними розрахунками сум бюджетного відшкодування (додаток №3 до декларації) та довідкою щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів (додаток №2 до декларації).

Суд першої інстанції також встановив, що відповідачем не заперечується право позивача на отримання бюджетного відшкодування за грудень 2009 року, а спірним є факт підтвердження частини цього відшкодування на суму 896 794,97 грн., яка сплачена позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Продексим ЛТД» в лютому, березні, квітні та травні 2009 р. товариству з обмеженою відповідальністю «Продексім ЛТД».

Неправомірність віднесення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 896 795 грн. за грудень 2009 року податковий орган в акті перевірки обґрунтовує невстановленням факту надмірної сплати ПДВ по постачальнику позивача - ТОВ «Продксім», яке, як встановлено проведеними зустрічними перевірками, проводило господарські операції напряму і через інших посередників із підприємствами, які неможливо перевірити внаслідок відсутності їх за місцезнаходженням, зняття з обліку як банкрутів, неподання податкової звітності.

Суд першої інстанції встановив, що висновок ДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні бюджетного відшкодування за грудень 2009 року ґрунтується виключено на описаних в акті перевірки обставинах діяльності контрагентів позивача в першому, другому, третьому, четвертому та п'ятому ланцюгах поставок товарів.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені виключно Законом України «Про податок на додану вартість», а саме норма пункту 7.7 статті 7 цього Закону.

Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Суд першої інстанції встановив, що ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавства податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетне відшкодування.

Позивач надав суду копії податкових та видаткових накладних, виписаних ТОВ «Продексім ЛТД» (код 31006594) на реалізацію позивачу у лютому, березні, квітні та травні 2009 р. товару (селітра аміачна, соняшник).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету, оскільки для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно встановити також й реальність здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Суд першої інстанції зобов'язав позивача надати суду всі наявні в нього документи, які б підтверджували реальність проведених господарських операцій з ТОВ «Продексім ЛТД» по придбанню селітри аміачної та соняшника, але на виконання цієї вимоги позивач супроводжувальним листом від 28.01.2011р. окрім податкових та видаткових накладних на товар від ТОВ «Продексім ЛТД» надав суду копії договорів купівлі-продажу між позивачем та цим постачальником від 29.01.2009р. №29/01/09 та від 02.02.2009р. №02/02/09-2.

Оцінюючи реальність проведених позивачем операцій з ТОВ «Продексім ЛТД» (код 31006594) по поставці селітри аміачної та соняшника та відповідність цих операцій дійсному економічному змісту, суд першої інстанції встановив, що ці операції відбулись між двома суб'єктами господарювання, які мають фактично ідентичну назву на російській мові і відмінність в одній букві «і» на українській мові, мають однакове відображення печатки за виключенням коду ЄДРПОУ, та однакову адресу - м. Херсон, вул. Дзержинського, 12.

Вказані спільні ознаки цих двох підприємств вбачаються, зокрема, у наданих суду копіях договорів купівлі-продажу №02/02/09-2 від 02.02.2009 р. та №29/01/09 від 29.01.2009 р.

Позивач не надав суду обґрунтованих пояснень щодо економічної доцільності господарських операцій з ТОВ «Продексім ЛТД», як з посередником.

Не були надані позивачем до суду первинні бухгалтерські документі, які відповідно до договору №29/01/09 від 29.01.2009р. повинні підтверджувати поставки товару за цим договором, а саме: рахунки-фактури, акти приймання-передачі, складські квитанції (пункт 3.3 договору). Аналогічні документи, які б підтверджували реальність поставок позивачу товару від ТОВ «Продексім ЛТД», не були надані і по виконанню договору №02/02/09-2 від 02.02.2009р.

Суд першої інстанції направляв запити на адресу ТОВ «Продексім ЛТД» по наданню інформації та підтверджуючи документів про придбання того товару, який поставлявся позивачу, а також викликав в судові засідання керівника ТОВ «Продексім ЛТД» для надання пояснень в якості свідка по вказаних питаннях, але вжиті судом заходи позитивних результатів не дали, документального підтвердження господарських операцій по поставці позивачу товарів від ТОВ «Продексім ЛТД» суд не отримав.

Суд першої інстанції прийняв до уваги наведені в акті перевірки обставини поставок позивачу товарів через посередника (ТОВ «Продексім ЛТД»), відповідно до яких постачальники останнього здійснювали господарську діяльність з порушенням встановлених правил щодо державної реєстрації, надання інформації контролюючим органам в разі зміни місця знаходження, звітування перед органами державної служби, сплати податків, зборів /обов'язкових платежів/.

Також суд першої інстанції встановив, що реальність господарських операцій в рамках даної адміністративної справи свого підтвердження належними доказами не знайшла, а тому, виходячи з вимог пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку на додану вартість за такими операціями не можуть враховуватися для визначення сум бюджетного відшкодування.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується апеляційний суд, суд першої інстанції встановив відсутність реальності здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту, оскільки позивач як при розгляді справи в суді першої інстанції так й при апеляційному оскарженні судового рішення не надав суду доказів реальності угод №02/02/09-2 від 02.02.2009 р. та №29/01/09 від 29.01.2009 р.- первинних бухгалтерських документів передбачених цими угодами та які повинні підтверджувати поставки товару, а саме: рахунки-фактури, акти приймання-передачі, складські квитанції.

Не обґрунтованим є посилання апелянта на судове рішення Верховного Суду України від 13 січня 2009 року по справі № 21-1578во08 (№ ЄДРСР 3060678), оскільки по зазначеній справі, скасовуючи судові рішенні судів першої, апеляційної, касаційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд України встановив, що суди не перевірили доводи ДПІ про безтоварність операцій, у разі підтвердження б чого визначення податкового кредиту було би безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Інших доводів які б спростовували висновки суду першої інстанції апелянт не надав.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 70, 71, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Продексим, ЛТД» залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суд від 23 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 02 серпня 2013 року.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О. Кравець

суддя Л.П.Шеметенко