Ухвала суду № 32819787, 31.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року справа №805/6783/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді- доповідача Блохіна А.А., суддів: Міронової Г.М., Юрко І.В., секретаря Манаєва М.В., за участі представників: від позивача - Алексєєва О.І. від відповідача - Андросової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі № 805/6783/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

ВТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» (надалі позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (надалі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0005451510 від 28.03.2013 року. В обґрунтування позовних зазначає, що ним 19.02.2013 року був сплачений податок на прибуток у сумі 15177 грн., тобто станом на цю дату за позивачем рахувалась переплата з вказаного податку. Позивач вважає, що відповідач без його заяви повинен був зарахувати вказану суму у рахунок сплати авансового внеску з податку на прибуток та посилається на п. 87.1. ст.. 87 Податкового кодексу України. Заява ж про перерахування коштів була надана позивачем відповідачеві 11.03.2013 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, просив постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги. Проти чого заперечував представник відповідача, просив рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди у тому числі перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 22.09.2003 року, ЄДРПОУ 32645517, перебуває на податковому обліку у відповідача.

19.02.2013 року платіжним дорученням № 53 позивачем були сплачені кошти у сумі 15177 грн., призначення платежу: *;101;32645517;01 податок на прибуток за лютий 2013 року, на розрахунковий рахунок - 31118009700006 ГУ ДКСУ у Донецькій області м. Донецьк.

11.03.2013 року позивачем відповідачеві була надана заява про зарахування сплаченої суми у рахунок сплати авансового внеску з податку на прибуток.

20.03.2013 року відповідачем була проведена камеральна перевірка, за результатами якої складений акт № 1368/15-1. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України (надалі ПК України), тобто фактична сплата авансового внеску з податку на прибуток відбулась 11.03.2013 року, а граничний строк сплати - 20.02.2013 року.

На підставі акту камеральної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення за № 0005451510 від 28.03.2013 року, яким до позивача на підставі ст.. 126 ПК України за затримку 19 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у сумі 15177 грн. застосовані штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 10% у сумі 1517,70 грн.

Згідно п.п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 ПК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Пунктом 2 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення ПК України визначено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У відповідності до вимог п. 87.1. ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 126.1. ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведеного доводить, що платник податків зобов`язаний у визначений строк сплачувати податки та збори, за прострочення сплати встановлена певна відповідальність. Крім цього, у рахунок сплати податків також можуть бути зараховані суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів, а саме: без заяви платника - за рахунок надміру сплачених сум такого платежу; за заявою - за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів до відповідних бюджетів.

Згідно Змін до бюджетної класифікації, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 17.01.2013 року N 19 класифікацію доходів бюджету, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року N 11 "Про бюджетну класифікацію" було доповнено, зокрема, позицією - 11024000 «Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств».

З матеріалів справи вбачається, що згідно картки особового рахунку позивача (платіж 11021000 податок на прибуток приватних підприємств) на підставі платіжного доручення № 53 19.02.2013 року зарахована сума 15177 грн.

Згідно картки особового рахунку позивача (платіж 11024000 авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств) 20.02.2013 року збільшена недоїмка на суму 15177 грн., 11.03.2013 року вказана недоїмка погашена.

З наведеного вбачається, що 19.02.2013 року позивачем був здійснений платіж за кодом бюджетної класифікації - 11021000 податок на прибуток приватних підприємств у сумі 15177 грн., замість здійснення вірного платежу за кодом бюджетної класифікації - 11024000 авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств, тобто був здійснений не вірний платіж.

Лише 11.03.2013 року позивачем на підставі п. 87.1. ст. 87 ПК України була надана заява про зарахування вказаного платежу у рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на те, що відповідач повинен був зарахувати переплату з податку на прибуток у рахунок сплати авансових внесків без його відповідної заяви, оскільки авансові внески з податку на прибуток та податок на прибуток це один податок, з огляду на наступне.

Аналіз норми п. 87.1. ст. 87. ПК України доводить, що без заяви у рахунок сплати грошових зобов'язань з відповідного платежу може бути здійснено зарахування за рахунок надміру сплачених сум саме такого ж платежу.

У даному випадку мова йдеться про відповідні платежі, а не відповідні податки.

Позивачем 19.02.2013 року був здійснений платіж за кодом бюджетної класифікації - 11021000 податок на прибуток приватних підприємств, а потрібно було здійснити саме інший платіж за кодом бюджетної класифікації - 11024000 авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств.

Вказані два платежі, згідно вимог діючого законодавства, є різними, відповідно зарахування одного платежу у рахунок сплати іншого платежу без відповідної заяви позивача не передбачено. Таке зарахування можливо лише за наявності заяви позивача, яку він надав 11.03.2013 року, що не заперечувалося позивачем.

Крім того, судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач був обізнаний про існування змін до бюджетної класифікації та наявності платежу за кодом бюджетної класифікації - 11024000 авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств. Згідно даних карток особового рахунку позивача за вказаними платежами, у січні 2013 року у наявності була аналогічна ситуація, тобто позивачем за січень 2013 року був здійснений платіж з податку на прибуток, замість здійснення платежу - авансовий внесок з податку на прибуток.

Згідно листа ДПС України від 29.01.2013 року за № 2267/7/15-1317 по вказаній ситуації у січні 2013 року, до позивача не були застосовані штрафні санкції та здійснено зарахування різних платежів.

Після зазначеного, за лютий 2013 року позивач вдруге здійснює не вірний платіж.

Таким чином, фактична сплата позивачем авансових внесків з податку на прибуток відбулась 11.03.2013 року, тобто поза межами граничного строку, відповідно до позивача були застосовані відповідні санкції.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у судовому засіданні доведено правомірність своїх дій та прийнятих рішень, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1, ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі № 805/6783/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року у справі № 805/6783/13-а за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 05 серпня 2013 року.

Головуючий: А.А.Блохін

Судді: Г.М.Міронова

І.В.Юрко