Ухвала суду № 32819372, 01.08.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11452/13

Номер провадження 4С/522106/13

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси

в складі: головуючого судді - Науменко А.В.

при секретарі - Шияновській Ю.О.

розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, про визнання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження неправомірною та скасування, зобов'язання відкрити виконавче провадження, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою на дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з вимогою визнання неправомірною та скасування постанови виконавця від 16.04.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37600751 та зобов'язання відкрити виконавче провадження по наданому виконавчому документу.

Скарга ґрунтується на тому що, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2010 року затверджена мирова угода між сторонами - стягувачем ОСОБА_1 та боржником по аліментам ОСОБА_2 Боржник ОСОБА_2 добровільно умови мирової угоди по щомісячній сплаті аліментів у відповідному розміру та строки не виконав, тому ОСОБА_1 звернулася до виконавчої служби з заявою по відкриттю виконавчого провадження по примусовому виконанню затвердженої мирової угоди. Постановою від 16.04.2013 року, яка правами керівника була змінена постановою від 13.05.2013 року ( яка не оскаржується), у відкритті виконавчого провадження було відмовлене з посиланням на неправомірні підстави, що порушує права скаржника на отримання аліментів.

ОСОБА_1 наполягала на задоволенні скарги з підстав, визначених у скарзі. Додатково надала заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.12.2012 року про відмову у задоволенні позову по стягненню заборгованості по аліментам з ОСОБА_2, яке останньою не було оскаржене та набуло чинності.

Представник ДВС у судове засіданні з'явилася, заперечувала у задоволенні скарги, вказала на правомірність оскарженої постанови та дій ДВС.

Розглянувши матеріали скарги, вислухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2010 року затверджена мирова угода між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, якою передбачена умова добровільного зобов'язання ОСОБА_2 сплатити ОСОБА_1 на утримання дитини заборгованість по аліментам з 27.09.2007 року по 26 листопада 2009 року із розрахунку 1000 грн. щомісячно, а усього 26000,0 грн.. Також відповідач зобов'язався з 01 грудня 2009 року сплачувати аліменти на утримання дитини щомісячно в розмірі 1000 гривень до повноліття останньої 28 січня 2012 року.

Виходячи з положень ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» ( далі Закон) в резолютивній частині ухвали суду від 01.06.2010 року прийняте судом саме: «затвердити мирову угоду на відповідних умовах між сторонами, та закрити провадження по справі».

На підставі викладеного суд встановлює, що по умовам мирової угоди між сторонами, ОСОБА_2 не виконав до 28.01.2012 року грошові зобов'язання в розмірі 26000 + (1000 грн. * 26 місяців) = 52000 грн..

Згідно до постанови виконавця від 16.04.2013 року, яка змінена 13.05.2013 року, відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2010 року по затвердженню мирової угоди з підстав: - не відповідності ухвали як виконавчого документу положенням ст. 18 Закону, тому як в неї не зазначене місце проживання боржника, його ідентифікаційний номер, та строк пред'явлення документа до виконання; ухвала подана до виконавчої служби 16.04.2013 року, тобто після того, як дитина досягла повноліття 28.01.2012 року, що є порушенням положень ст. 49 Закону; резолютивна частина ухвали про затвердження мирової угоди не містить заходів примусового виконання.

У названій ухвалі про затвердження мирової угоди не вирішено судом здійснити примусові дії в порядку захисту цивільного права, які не пов'язані з домовленостями сторін наприклад: «зобов'язати ОСОБА_2 вчинити певні дії чи виконати зобов'язання в натурі» чи «стягнути з ОСОБА_2 кошти». Також на відмінність від положень ст. 74 Закону, яка регулює порядок стягнення аліментів та передбачає, що розмір заборгованості по аліментам обчислює виконавець, у зазначеній ухвалі суду сторони це зробили самостійно, визначивши без рішення суду та дій виконавця.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 не зверталася до суду по захисту цивільного права, що виникло з затвердженої судом мирової угоди між сторонами по зобов'язанню сплати конкретної суми у розмірі 52000, 0 грн. на її користь, а саме по стягненню даної суми у зв'язку з порушенням зобов'язання, що виникло на підставі мирової угоди.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що державним виконавцем не порушені будь-яки норми Закону, тому у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 387 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ :

Відмовити у повному обсязі в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, про визнання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження неправомірною та скасування, зобов'язання відкрити виконавче провадження.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання через Приморський районний суд м.Одеси апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя А.В. Науменко

01.08.2013