Рішення № 32819121, 06.08.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-204/86/13 Головуючий у 1 інстанції - Нізік О.В.

Справа № 22-ц/774/5203/13 Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія -46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Петешенкової М.Ю., Дерев'янка О.Г.

при секретарі - Філіпповій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

14 червня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом про розподіл майна подружжя, за яким просила суд поділити спільне майно між нею та відповідачем, виділивши їй 1/2 частину будинку та господарських споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, визнавши за нею право власності на 1\2 його частину; стягнути на її користь з відповідача компенсацію в розмірі 13 689,41 грн., що складає 1\2 частину від вартості побутової та будівельної техніки. 18 січня 2013 року позивачем були уточнені позовні вимоги і в остаточній редакції позову просила суд поділити спільне майно між нею та відповідачем, виділити їй 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, ступінь готовності до експлуатації 80,66% та вартістю 293 911,06 грн., визнавши за нею право власності на 1\2 його частину; стягнути на її користь з відповідача компенсацію в розмірі 13 689,41 грн., що складає 1\2 частину від вартості побутової та будівельної техніки. В обґрунтування позову посилалась на те, що вона та позивач перебували у шлюбі з 1997 року. Рішенням Красногвардійського суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2011 року шлюб між нею та відповідачем був розірваний. За час спільного проживання в період шлюбу ними було набуте наступне майно: будинок та господарські споруди (об'єкт незавершеного будівництва), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 790 кв.м. Вартість об'єкта незавершеного будівництва складає 560 444 грн. відповідно до висновків експертного дослідження. Також, відповідно до висновку будівельно-технічного експертного дослідження від 06.12.2012 року ступінь готовності до експлуатації незавершеного будівництвом житлового будинку домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 складає 80,66%. Вартість побутової та будівельної техніки згідно переліку, що додається до позовної заяви, складає 27 378,83 грн. Згідно рішення Красногвардійського суду м. Дніпропетровська від 19.07.2012 року вона з колишнім чоловіком та двома дітьми постійно проживали в будинку АДРЕСА_1 в період з 2001 року по 2010 рік. Будували будинок за власні кошти, тому вважає зазначене майно об'єктом спільної сумісної власності та набуте ними за період шлюбу. Земельна ділянка під будівництво будинку була надана не їм з відповідачем у користування, а третій особі по справі, матері відповідача - ОСОБА_3, відповідно до рішення виконкому Красногвардійської районної ради від 25.02.2000 року за № 46/7. Між нею, відповідачем та його матір'ю була домовленість, що вони з чоловіком на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні його матері, ОСОБА_3 будуть за власні кошти будувати вказаний будинок, що вони й зробили. Вважає, що розподіл майна між нею та відповідачем необхідно здійснювати не відступаючи від рівняння часток спільного сумісного майна, а саме: по 1\2 частки кожному.

08 грудня 2011 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним зустрічним позовом, та з урахуванням уточнень позову від 07 грудня 2012 року просив суд поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя загальною вартістю 24 393, 93 грн., виділивши в натурі у його власність: телевізор JVCAV -2104 ЕЕ 1420 грн., диван «Аркадія» 1500 грн., холодильник Indesit 2 577,07 грн., пилосос PHILIPS -1199 грн., чайник TEFAL B F 262340 - 239 грн., відеокамеру «СОНІ» DSR-DVD 308E - 2650,90 грн., праску PHILIPS GC 3220 - 289 грн., зварювальний апарат - 828,86 грн., а всього на суму 10 701,83 грн. та виділити в натурі у власність ОСОБА_1: пральну машинку Indesit wil 85 -1898,50 грн., СВЧ Samsung CE - 739 грн., витяжку марки Consord WH F60 - 378,60 грн., домашній кінотеатр Panasonic - 1753 грн., меблеву стінку «Віктор» - 1805 грн., комп'ютер DIA WEST - 3600 грн., монітор LG-22 - 2283 грн., клавіатуру, блок безперебійного живлення, геймпад - 165 грн., кухню «Корона» - 1070 грн., а всього на суму 13 692,10 грн. В обґрунтування позову посилався на те, що поділ майна зі стягненням з нього на користь ОСОБА_1 компенсації вартості вказаного майна буде порушувати його інтереси. Спільне майно, що було придбане за час шлюбу, знаходилось в їх експлуатації, тому його вартість значно зменшилася. Він не погоджується сплатити компенсацію вартості 1\2 частини спірного майна, оскільки у нього відсутня на це фінансова можливість. На даний час він сплачує аліменти на утримання сумісних з ОСОБА_1 дітей, а розмір заробітної плати, яку він отримує, не дозволяє сплатити вказану суму за первісним позовом. Вважає, що з метою захисту інтересів обох сторін, спільне майно повинно бути поділено між сторонами в натурі. Майно, а саме: електродриль, бетонозмішувальний апарат, газонокосилка - не може бути предметом поділу майна подружжя, оскільки не є спільним майном, так як це майно було придбано за кошти його батьків. Відеокамера була придбана за кошти, які подарували його батьки.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2013 року ухвалено: в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя - відмовити у повному обсязі; судові витрати понесені ОСОБА_1 по справі віднести за її рахунок; зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити у повному обсязі; поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 загальною вартістю 24 393,93 грн., виділивши в натурі у власність ОСОБА_2 телевізор ДжиВІСІ Айві (JVC AV) - 2104 ЕЕ (1420 грн.), диван «Аркадія» (1500 грн.), холодильник «Індезіт» (Indesit) (2 577,07 грн.), пилосос PHILIPS (Філіпс) -1199 грн., чайник TEFAL B F 262340 (Тефаль) - 239 грн., відеокамеру «СОНІ» DSR-DVD 308 E - 2650,90 грн., праску PHILIPS GC 3220 (Філіпс) - 289 грн., зварювальний апарат - 828,86 грн., а всього на суму 10 701,83 грн. та виділити в натурі у власність ОСОБА_1: пральну машинку Indesit wil 85 (Індезіт) -1898,50 грн., СВЧ Samsung CE (Самсунг) - 739 грн., витяжку марки Consord WH F60 (Консорд)- 378,60 грн., домашній кінотеатр Panasonic (Панасонік) - 1753 грн., меблеву стінку «Віктор» - 1805 грн., комп'ютер DIA WEST (ДІА Вест)- 3600 грн., монітор LG-22 (ЕлДжі) - 2283 грн., клавіатуру, блок безперебійного живлення, геймпад - 165 грн., кухню «Корона» - 1070 грн., а всього на суму 13 692,10 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 235,02 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 8,91 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та направити на вирішення питання по суті до місцевого суду; стягнути з відповідача судові витрати на її користь, посилаючись на те, що суд не розподілив рухоме майно згідно її переліку та за вказаною нею вартістю, спірний будинок підлягає розподілу або в якості будинку (після його реєстрації), або в якості будівельних матеріалів із вартістю згідно проведеної експертизи (560 444 грн.).

В запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, посилаючись на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною.

Апелянт ОСОБА_1 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилась, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання що підтверджується поштовим повідомленням та її заявою. Від апелянта 31.07.2013 року надійшла заява про перенесення судового засідання, яке призначене на 01.08.2013 року на 14 годину 20 хвилин, на більш пізнішу дату у зв'язку з хворобою представника, однак доказів зазначених обставин не надала, а тому клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає. Судова колегія не визнає причину неявки ОСОБА_1 поважною, та у відповідності до вимог статей 303-1,305 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за відсутністю особи, яка не з'явилася.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, районний суд виходив з того, що сторони у справі зареєстрували шлюб 20.12.1997 року, то спірні правовідносини, які виникли між сторонами у справі регулюються Кодексом про шлюб та сім`ю України 1969 року та Цивільним кодексом України 1963 року. Як видно з матеріалів справи, 25 лютого 2000 року рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної ради № 46/7 матері відповідача ОСОБА_3 дозволено будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 790 кв.м, готовність якого відповідно до висновку будівельно-технічного експертного дослідження № 9424-12 від 06 грудня 2012 року складає 80,66%. Отже до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає та в судовому порядку не передбачена можливість згідно чинного законодавства визнання права власності на недобудоване нерухоме майно. Спірний будинок не належить сторонам на праві спільної сумісної власності, не є спільно набутим майном подружжя і не підлягає поділу між ними. Позивачем ОСОБА_1 не надано до суду належних доказів щодо несення нею чи відповідачем під час шлюбу, витрат на будівництво спірного будинку. Суд вважає, що зазначене майно позивачем у зустрічному позові є спільним сумісним майном подружжя, а тому постановляє рішення у відповідності до ч.1 ст.29 КпШС України про поділ майна в натурі, про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні.

Однак повністю погодитись з висновками суду не можна.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя і у зв'язку з чим розподілив судові витрати з урахуванням відмови у позові, суд першої інстанції фактично задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя, поділивши між сторонами рухоме майно в натурі, яке придбане за час шлюбу.

З матеріалів справи вбачається, що поділене майно було набуте подружжям за час шлюбу, який було зареєстровано 20.12.1997 року та який розірвано рішенням Красногвардійського суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2011 року, що було встановлено судом першої інстанції. З доказів придбання вказаного майна вбачається, що частина його придбавалась до 2004 року, а частина майна була придбана після 2004 року. Тобто, спірні правовідносини регулюються, як Кодексом про шлюб та сім`ю України 1969 року та Цивільним кодексом України 1963 року, про що зазначено судом першої інстанції, так і СК України та діючим ЦК України в редакції 2004 року, норми яких в даному випадку кореспондуються.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. (ст. 70 СК України).

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. При цьому беруться до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення для справи.

Статтею 28 КпШС України передбачено, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. Відповідно до частини першої цієї статті розмір частки міг бути збільшений з урахуванням інтересів дітей, які заслуговували на увагу.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року N 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України", який втратив чинність з 21 грудня 2007 року, роз'яснено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до ст. ст. 22, 25, 27-1 КпШС України спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об'єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).

Таким чином, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення в частині визначення обсягу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в частині поділу майна подружжя в рівних частках, про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні, а наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці і доводи її апеляційної скарги не дають підстав для скасування або зміни рішення суду в цій частині. Вартість майна зазначається позивачем, та якщо відповідач не згоден з оцінкою спірного майна, то він повинен був заявити суду клопотання про призначення товарознавчої експертизи. Однак з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не оспорювала оцінку вартості спірного майна, яке було визначено позивачем ОСОБА_2

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені обставини у справі та зазначені положення чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції неправильно ухвалив судове рішення в частині відмови у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя та в частині розподілу судових витрат, а тому судова колегія дійшла висновку, що в цій частині рішення суду підлягає зміні на підставі п. п. 1-4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, зазначивши про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя - задовольнити частково в частині поділу рухомого майна подружжя, зазначеного в рішенні суду, а в іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.

Доводи апелянта про те, що спірний будинок підлягає розподілу або в якості будинку (після його реєстрації), або в якості будівельних матеріалів із вартістю згідно проведеної експертизи (560 444 грн.) у зв'язку з тим, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, судова колегія вважає неспроможними, оскільки земельна ділянка під будівництво надана іншій особі, а не подружжю, оскільки дозвіл на будівництво спірного жилого будинку і господарчих споруд також було надано третій особі, тому суд першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 у задоволенні цієї частини позову. Посилання у позовній заяві на будівництво спірного будинку за спільні кошти подружжя, про домовленість з третьою особою про таке будівництво, є недоведеними та не породжують право сторін на власність у цьому будинку. Суд розглядає справу та вирішує спір в межах заявлених вимог, а тому зазначені доводи апелянта є безпідставними.

У відповідності до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України, - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Тому судова колегія вважає, що в іншій частині рішення суду залишається без змін.

Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на це, з урахуванням зміни рішення суду в частині відмови у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, із зазначенням про те, що ці позовні вимоги задоволено частково, то розподіл судових витрат у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є позивачами за своїми позовними вимогами про розподіл майна подружжя та понесли судові витрати, провадиться відповідно до пропорційності задоволених вимог з ціною позову у розмірі 24 393,93 грн., з яких позивачем ОСОБА_2 не доплачено 8,92 грн. (243,94 -235,02=8,92) на користь держави, судова колегія дійшла висновку про те, що судові витрати, понесені сторонами, не відшкодовуються, а недосплачений судовий збір стягується з ОСОБА_2 на користь держави.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2013 року - змінити в частині відмови у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя та в частині розподілу судових витрат, зазначивши про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя - задовольнити частково в частині поділу рухомого майна подружжя, зазначеного в рішенні суду, а в іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити; судові витрати, понесені сторонами, не відшкодовуються.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь держави на поточний рахунок одержувача: 31216206700008, ідентифікаційний код одержувача: 24244847, одержувач платежу: Дербюджет Красногвардійського району в УДКУ в Дніпропетровської області, код банку: 805012 - недосплачений ним судовий збір у сумі 8,92 грн. (вісім гривень 92 копійки).

В іншій частині рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2013 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді