Рішення № 32817102, 01.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2013 р.Справа № 922/2807/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Хімпром", 62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищево, вул. Промислова, 22, код ЄДРПОУ 33120146; до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос - 2000", 63521, Харківська область, Чугуївський район, с. Тернова, вул. Радянська, 16, код ЄДРПОУ 30762802; про стягнення 1296709, 72 грн. за участю представників:

за участю представників :

позивача - Бондаренко В.В., Моргосліп О.Е., довіреність від 10.07.2013р.;

відповідача - Ковкін О.В., довіреність №124 від 17.07.2013р.

За заявою відповідача від 31.07.2013р. вх.№27936 здійснювалася технічна фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду", для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер СІСХ-08090.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків Хімпром" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос - 2000" про стягнення 85443,95грн. основного боргу, 1064832,27грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 20839,10грн. неустойки, 125594,40грн. збитків, а всього 1296709,72грн.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг та виконання робіт №15/10-2010 від 15.10.2010р. та договором зберігання та виконання вантажно-розвантажувальних робіт №01/11-2010 від 01.11.2010р.

Крім того, до позовної заяви позивачем надано заяву про вжиття заходів забезпечення позову (вих.№21/06-1 від 21.06.2013р.), в якій позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача, а також на нерухоме майно - "Комплекс будівель і споруд центрального току", розташоване за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с. Тернова, пров. Зелений, б.7., - на суму заборгованості у розмірі 1296709,72грн., в задоволенні якої було відмовлено, що зазначено в ухвалі суду від 22.07.2013р.

В судовому засіданні 22.07.2013р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Розгляд справи відкладено на 31.07.2013р.

В судовому засіданні 31.07.2013р. оголошено перерву до 01.08.2013р.

Представники позивача позов підтримали в повному обсязі та просили задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг та виконання робіт №15/10-2010 від 15.10.2010р. та договором зберігання та виконання вантажних робіт №01/11-2010 від 01.11.2010р., в зв"язку з чим, окрім суми основного боргу, до стягнення з відповідача заявлені 1064832,27грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 20839,10грн. неустойки, 125594,40грн. збитків.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в позові, посилаючись, зокрема, на обставини викладені у відзиві на позовну заяву, надану до суду 26.07.2013р., в якому відповідач зазначає, що в обгрунтування позовних вимог позивач посилається на документи, які не підтверджують факту виконання робіт за договором про надання послуг та виконання робіт №15/10-2010 від 15.10.2010р. та договором зберігання та виконання вантажних робіт №01/11-2010 від 01.11.2010р., а саме до позовної заяви додані акти приймання-передачі наданих послуг до договору №09/09-2010 від 09.09.2010р.: №ХХ-0000128 від 31.10.2010р. на суму 17705,94грн.; №ХХ-0000166 за лютий 2011 року на суму 12011,11грн. та №ХХ-0000102 за квітень 2011 року на суму 55418,48грн., а за договорами, що вказані у позовній заяві надано актів лише на суму 75778,42грн.: за договором про надання послуг та виконання робіт №15/10-2010 від 15.10.2010р. - акти за №ХХ-0000137 від 30.11.2010р. на суму 1407,72грн., №ХХ-0000166 від 31.12.2010р. на суму 1395,55грн., №ХХ-0000025 від 31.01.2011р. на суму 1395,55грн., та за договором зберігання та виконання вантажних робіт №01/11-2010 від 01.11.2010р., згідно актів №ХХ-0000153 від 30.11.2010р. на суму 1399,20грн., №ХХ-0000178 від 31.12.2010р. на суму 1036,80грн., №ХХ-0000010 від 31.01.2011р. на суму 1036,80грн., №ХХ-0000036 від 28.02.2011р. Відповідач вказує на те, що ним, протягом 2010-2012 років на виконання договірних зобов"язань перераховано на поточний рахунок позивача 92447,00грн. : 24.12.2010р. - 8400,00грн. за платіжним дорученням №239; 10.03.2011р. - 16977,00грн. за платіжним дорученням №309; 01.03.2012р. - 40000,00грн. за платіжним дорученням №898; 27.03.2012р. - 27070,00грн. за платіжним дорученням №70, в зв"язку з чим у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за договорами про надання послуг та виконання робіт №15/10-2010 від 15.10.2010р. та на виконання вантажних робіт №01/11-2010 від 01.11.2010р.

Крім того, відповідач надав до суду письмові пояснення б/н від 01.08.2013р. (вх.№28014), в яких вважає необхідним дослідити, яку кількість та на яку вартість позивачем було прийнято насіння на переробку від відповідача, та, посилаючись приписи п.5.5. договору про надання послуг та виконання робіт №15/10-2010 від 15.10.2010р., яким встановлено, що оплата усіх виконаних робіт повинна бути здійснена замовником, тобто відповідачем, в повному обсязі до дати відвантаження продукції та/або до дати переоформлення продукції на третю особу, що, на думку відповідача, свідчить про те, що оплата за надані послуги відбулася, оскільки позивачем надавалися послуги з виконання вантажних робіт, вказує на те, що рахунки для сплати відповідачу не виставлялися.

Представники позивача в судовому засіданні 01.08.2013р., на вимогу суду, пояснили, що інших договорів у них з відповідачем не існує, і роботи за актами №ХХ-0000128 від 31.10.2010р. на суму 17705,94грн.; №ХХ-0000166 за лютий 2011 року на суму 12011,11грн. та №ХХ-0000102 за квітень 2011 року на суму 55418,48грн., були здійснені позивачем за договором про надання послуг та виконання робіт №15/10-2010 від 15.10.2010р., що у тому числі підтверджується специфікаціями №1 та №2, в яких ціни та види робіт та послуг повністю співпадають з вказаними у відповідних актах, інший договір вказано у оспорюваних відповідачем актах помилково.

Також представники позивача зазначили, що грошові кошти в сумі 16977,00грн. від відповідача до позивача не надходили, проти решти, зазначених відповідачем, сум оплат не заперечують, 01.08.2013р., на вимогу суду, надали для долучення до матеріалів справи розрахунок сум заборгованості по договорах та довідку про відкриття банківських рахунків.

Разом з цим, позивачем 01.08.2013р. до суду надано розрахунки сум заборгованості за договором про надання послуг та виконання робіт №15/10-2010 від 15.10.2010р. та договором зберігання та виконання вантажних робіт №01/11-2010 від 01.11.2010р., де зазначено інші періоди нарахування пені, які фактично є уточненням позовних вимог.

Вказані уточнення не приймаються судом до розгляду, оскільки позивачем не дотримано при їх наданні до суду порядку, встановленого нормами господарського процесуального кодексу України, а саме приписів ст. 22, ст. 56 ГПК України.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Харків Хімпром" (насіннєвий склад) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Колос 2000" (замовник) укладено договір про надання послуг та виконання робіт №15/10-2010 від 15.10.2010р., згідно умов якого насіннєвий склад зобов"язався надати послуги і виконати роботи згідно специфікації (додаток №1 до договору), а замовник зобов"язався прийняти результат виконаних робіт і наданих послуг та сплатити їх у порядку та на умовах погоджених у даному договорі. В специфікації сторони погоджують види робіт та послуг, їх вартість, найменування продукції, а також, у разі необхідності, додаткову інформацію (п.1.2. договору).

Згідно п.11.1. договору, строк його дії встановлюється з дати, що міститься у лівому верхньому куті аркушу тексту даного договору до 14.10.2011р. (15.10.2010р., а.с.12). Строк дії даного договору може бути продовжений виключно за письмовою згодою сторін. У разі невиконання або неналежного виконання сторонами даного договору будь-якого зобов"язання, таке зобов"язання й відповідальність за його невиконання продовжує діяти до повного виконання зобов"язання і після закінчення строку дії даного договору.

Додатковою угодою №1 до договору №15/10-2010 від 15.10.2010р. про надання послуг та виконання робіт продовжено строк дії даного договору строком до 14.10.2012р. (а.с.16).

Відповідно до п.1.7. договору, усі додатки до даного договору є його невід"ємною частиною.

Відповідно до частини 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.3.1.9. договору, приймання продукції, при її поверненні, здійснюється замовником у момент її повернення насіннєвим складом. Замовник зобов"язаний перевірити найменування продукції, її кількість, цілісність упаковки (за наявності), а також відсутність ознак ушкодження або порчі продукції та упаковки. У разі їх виявлення або виявлення будь-яких відступлень від договірних умов замовник зобов"язаний негайно, до закінчення процедури прийняття товару, письмово повідомити про це насіннєвому складу, а також вказати про відступлення від даного договору та/або недоліки продукції у відповідному акті приймання-передачі/накладній. У такому разі в акті приймання-передачі/накладній засвідчує своїм підписом також особа, яка має здійснити транспортування товару (перевізник, експедитор). У разі відсутності такої заявки та закінчення процесу приймання товару замовником з оформленням відповідного акту приймання-передачі товару/накладної, в якому не зазначено представником замовника або перевізника (експедитором) про недоліки продукції та/або відступленнях від договору, сторони даного договору вважають, що продукція, повернута замовнику, повністю відповідає умовам даного договору за якістю і кількістю, а також, що ніяких відступлень від умов договору зі сторони насіннєвого складу немає. В такому разі замовник не може посилатися у суді на недоліки товару, повернутого насіннєвим складом, а також на будь-які відступлення від даного договору зі сторони насіннєвого складу.

Як стверджує позивач у своїй позовній заяві, позивачем надано відповідачу послуг та виконано робіт на загальну суму 156404,35грн. та, що підтверджується матеріалами справи, а саме згідно актів приймання-передачі: №ХХ-0000128 від 31.10.2010р. на суму 17705,94грн.; №ХХ-0000166 за лютий 2011 року на суму 12011,11грн., №ХХ-0000102 за квітень 2011 року на суму 55418,48грн., №ХХ-0000067 за березень 2012 року на суму 67070,00грн. та №ХХ-0000025 від 31.01.2011р. на суму 1395,55грн. (а.с. 19-23). Зазначені акти підписані сторонами та скріплені печатками, зауважень не містять.

Суд не може прийняти до уваги як належний доказ твердження відповідача про те, що роботи та послуги виконані позивачем за актами №ХХ-0000128 від 31.10.2010р. на суму 17705,94грн.; №ХХ-0000166 за лютий 2011 року на суму 12011,11грн., №ХХ-0000102 за квітень 2011 року на суму 55418,48грн. виконувалися за іншим договором - 09/09-2010 від 09.09.2010р., оскільки жодних доказів на підтвердження того, що між сторонами існували інші господарські договори на виконання відповідних робіт в матеріалах справи не міститься, судом не здобуто, а сторонами таких доказів не надано.

Приписами ч.2 Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 23.03.2012р. встановлено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Матеріали справи свідчать про те, що ціни та види робіт та послуг, зазначені у спірних актах, співпадають з вказаними у специфікаціях №1 та №2 до договору №15/10-2010 від 15.10.2010р. (а.с.17, 18) відповідних актах. На вимогу суду представники позивача щодо того, у спірних актах вказано інший договір пояснили, інший договір вказано у оспорюваних відповідачем актах помилково та підтвердили, що інших договорів про надання послуг та виконання робіт з відповідачем не укладалося.

Натомість представник відповідача в судовому засіданні 31.07.2013р., з цього ж питання, зазначив, що він не уповноважений надавати інші пояснення, окрім тих, що письмово подані до суду.

Суд, враховуючи приписи п.4. Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 23.03.2012р., згідно якого встановлено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, при цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили, вважає, що роботи та послуги за актами №ХХ-0000128 від 31.10.2010р. на суму 17705,94грн.; №ХХ-0000166 за лютий 2011 року на суму 12011,11грн., №ХХ-0000102 за квітень 2011 року на суму 55418,48грн. виконані позивачем саме за договором №15/10-2010 від 15.10.2010р.

За змістом п.5.1. договору, оплата послуг та робіт, що виконуються за договором, здійснюється замовником за тарифами узгодженими у специфікації. Оплата послуг та робіт насіннєвого складу здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України, з урахуванням податку на додану вартість, на поточний рахунок насіннєвого складу вказаний у даному договорі (п.5.2.). Оплата за послуги та виконані роботи здійснюється замовником у продовж трьох банківських днів з дати виставлення насіннєвим складом відповідного рахунку, але у будь-якому разі не пізніше п"ятого числі кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем прийомки продукції на зберігання (п.5.4. договору). Оплата усіх виконаних робіт та наданих послуг насіннєвим складом, у будь-якому випадку, має бути здійснена замовником у повному обсязі до дати відвантаження продукції та/або переоформлення продукції на третю особу.

Вартість робіт та послуг, наданих позивачем за договором №15/10-2010 від 15.10.2010р. сплачена відповідачем частково, в сумі 75470,00грн., що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями: 24.12.2010р. - 8400,00грн. за платіжним дорученням №239 (а.с.28, 117), 01.03.2012р. - 40000,00грн. за платіжним дорученням №898 (а.с.27, 118); 27.03.2012р. - 27070,00грн. (а.с.26, 119).

Вказані грошові кошти, як оплата послуг та робіт за договором №15/10-2010 від 15.10.2010р., підтверджується обома сторонами.

Слід зазначити, що сторонами, в процесі судового розгляду даної справи було проведено звірку взаємних розрахунків, проте, кожна зі сторін надала до суду свій варіант відповідного акту: за актами звірки позивача за договором №15/10-2010 від 15.10.2010р. заборгованість відповідача становить 80934,35грн. (а.с.50) та за актом по договору №01/11-2010 від 01.11.2010р. заборгованість відповідача становить 4509,60грн. (а.с. 52); за актом звірки відповідача, який складено за договором №15/10-2010 від 15.10.2010р. та за договором №01/11-2010 від 01.11.2010р., заборгованість позивача станом на 26.07.2013р. становить 16668,58грн. (а.с.115).

Щодо суми, сплаченої відповідачем 10.03.2011р. у розмірі 16977,00грн. за платіжним дорученням №309 на рахунок №26003070435 у філії ПАТ "Кредитпромбанк", м. Харків, МФО 350727 (а.с. 117), позивач зазначає, що ця сума на рахунок позивача не надходила, такого рахунку в вказаній банківській установі у останнього не було відктито, і відповідно не врахована як оплата за договором №15/10-2010 від 15.10.2010р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснювалась оплата послуг та робіт в 2010 році на рахунок 260050131122 в АТ "Сбербанк Росії", зазначений в договорі, а також в 2012 році на рахунок 26008010112378 в ПАТ "ВТБ Банк".

Позивач надав суду довідку №292 від 01.08.2013р. про поточні рахунки, що були відкриті ним у банківських установах за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р., з якої вбачається, що рахунки були відкриті в філії "Відділення ПАТ "Промінвестбанк в м. Харків", в АТ "Сбербанк Росії", в АБ "Діамант", при цьому позивачем надані банківські виписки по рахунках з 10.03.2011р. по 18.03.2011р., які свідчать, що 10.03.2011р. грошові кошти у розмірі 16977,00грн. від відповідача не надходили.

Водночас, серед зазначених у довідці рахунків відсутній рахунок №26003070435 у що рахунки були відкриті в філії ПАТ "Кредитпромбанк", м. Харків, МФО 350727. Відповідач в установленому порядку цих фактів не спростував.

Таким, чином, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем за роботи та послуги, надані позивачем відповідачу за договором №15/10-2010 від 15.10.2010р., останнім сплачено 75470,00грн.

Враховуючи, що сторонами погоджено у договорі, що оплата за послуги та виконані роботи здійснюється замовником у продовж трьох банківських днів з дати виставлення насіннєвим складом відповідного рахунку, але у будь-якому разі не пізніше п"ятого числі кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем прийомки продукції на зберігання, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що у нього не виникло зобов"язання по оплаті робіт і послуг, наданих позивачем, з тих підстав, що йому не виставлялися рахунки, оскільки самі сторони у договорі встановили, що оплата здійснюється замовником, у будь-якому разі, не пізніше п"ятого числі кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем прийомки продукції на зберігання.

Враховуючи вищевикладене, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за договором №15/10-2010 від 15.10.2010р. становить 80934,35грн.

Також, між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Колос 2000" (поклажодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Харків Хімпром" (зберігач)", укладено договір зберігання та виконання вантажно-розвантажувальних робіт №01/11-2010 від 01.11.2010р., згідно умов якого зберігач зобов"язався за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, повернути його у цілосності, а також виконати вантажно-розвантажувальні роботи, а поклажодавець зобов"язався забрати товар, оплатити його зберігання та виконані роботи, згідно умов даного договору.

Таким чином, між сторонами укладено договір, який за своєю правовою природою є договором зберігання, правовідносини за яким регулюються нормами глави 66 ЦК України. Статтею 936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За змістом п.4.1. договору поклажодавець зобов"язався щомісячно до 10 (десятого) числа оплачувати зберігачу послуги зі зберігання у розмірі 2,00грн., без ПДВ, у день за 1 палету (1м*1м) товару, який знаходиться на зберіганні. Роботи по завантаженню сплачуються поклажодавцем зберігачу у розмірі 2,00грн., без ПДВ, за 1 палету (1м*1м) товару. Роботи по відвантаженню сплачуються поклажодавцем зберігачу у розмірі 2,00грн., без ПДВ, за 1 палету (1м*1м) товару. Роботи з розбівки товару на дрібні партії сплачуються поклажодавцем зберігачу у розмірі 20,00грн., без ПДВ, за 1 палету (1м*1м) товару.

На виконання умов цього договору позивачем виконані роботи на суму 4509,60грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ХХ-0000153 від 30.11.2010р. на суму 1399,20грн. (а.с.33), №ХХ-0000178 від 31.12.2010р. на суму 1036,80грн. (а.с.34), №ХХ-0000010 від 31.01.2011р. на суму 1036,80грн. та №ХХ-0000036 від 28.02.2011р. на суму 1036,80грн., які підписані сторонами та скріплені печатками сторін, зауважень вказані акти не містять.

В порушення умов договору, послуги надані позивачем та прийняті відповідачем, за договором зберігання та виконання вантажно-розвантажувальних робіт №01/11-2010 від 01.11.2010р., останнім не оплачені, внаслідок чого сума основної заборгованості за цим договором у відповідача перед позивачем становить 4509,60грн.

Надаючи кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

В силу ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Укладені договори є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем стосовно неналежного виконання своїх зобов"язань за договором про надання послуг та виконання робіт №15/10-2010 від 15.10.2010р. та договором зберігання та виконання вантажно-розвантажувальних робіт №01/11-2010 від 01.11.2010р., не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі №80934,35грн. за договором про надання послуг та виконання робіт №15/10-2010 від 15.10.2010р., та 4509,60грн. за договором зберігання та виконання вантажно-розвантажувальних робіт №01/11-2010 від 01.11.2010р., нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 85443,95грн.

Разом з цим, згідно п.7.5. договору №15/10-2010 від 15.10.2010р. за невиконання або неналежне виконання зобов"язань по оплаті виконаних робіт та наданих послуг, замовник зобов"язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у разі прострочення оплати на строк більш ніж 10 календарних днів, замовник зобов"язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

На підставі зазначених умов договору, позивачем заявлено до стягненню з відповідача 12072,96грн. пені за період з 26.06.2012р. по 25.06.2013р. та 10% штрафу в сумі 8093,44грн.

Враховуючи, що згідно ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами п. 7.5. договору, у вигляді штрафу в розмірі 8093,44грн. штрафу, що становить 10% від суми простроченого платежу.

Беручи до уваги приписи ст. 258, 267 ЦК України, враховуючи відсутність заяви відповідача про застосування строку позовної давності щодо стягнення штрафу, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 12072,96грн. пені, то суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на наступне.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідачем порушено зобов"язання за договором про надання послуг та виконання робіт №15/10-2010 від 15.10.2010р.

Враховуючи, що згідно ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами п. 7.5. договору, у вигляді сплати пені, з врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, згідно яких пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня, та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Право нарахування пені виникає у кредитора з наступного дня після спливу кінцевого терміну виконання зобовязань і з врахуванням приписів ст. 232 ГК України припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Умовами договору №15/10-2010 від 15.10.2010р. не передбачено можливість нарахування пені понад строк, встановлений ст. 232 ГК України, а відтак пеня відповідно до вимог чинного законодавства, має нараховуватися по кожному акту - з наступного дня після спливу строку на оплату по кінцеву дата нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем здійснювалось нарахування пені з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки таку нараховано на загальну суму боргу за період з 26.06.2012р. по 25.06.2013р. в розмірі 12072,96грн., при цьому пеня нарахована позивачем за період обраний, по-перше, у довільному порядку, а, по-друге, на загальну суму заборгованості, в той час, як строк, з якого мало розпочатися нарахування пені за актом ХХ-0000128 за жовтень 2010р. (перший акт), - з 06.11.2010р. і припиняється, за змістом п.6 ст. 232 ГК України, - 06.04.2011р., за останнім актом - ХХ-0000137 від 30.11.2010р.: з 06.12.2010р. по травень 2011 року, а тому позов в частині стягнення пені задоволенню не підлягає.

Крім того, умовами договору №15/10-2010 від 15.10.2010р. (п.7.7, п.7.8.) встановлено, що з дня, коли роботи та послуги мають бути оплачені замовником, насіннєвий склад має право вимагати від замовника, а замовник зобов"язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами, до дня повної оплати послуг і робіт, понад неустойки і збитків (ст. 536, ст. 625, п.3 ст. 692 ЦК України). Проценти за користування чужими грошовими коштами оплачуються у наступному розмірі :

а) 0,5% від неоплаченої суми за виконані роботи та послуги за кожен календарний день протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати, коли послуги і роботи мали бути оплачені замовником;

б) 1% від неоплаченої суми за виконані роботи та надані послуги за кожен календарний день протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, зазначених в п."а" п.7.8. даного договору;

в) 3% від неоплаченої суми за виконані роботи та надані послуги за кожен календарний день до дня повної оплати усіх виконаних робіт з дати закінчення 60 (шістдесяти) календарних днів, зазначених в п."б" п.7.8. даного договору.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов"язання.

Тобто стаття 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов"язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у пункті 7.8. договору №15/10-2010 від 15.10.2010р.

Перевіривши правильність нарахування відсотків, відповідність нарахування умовам договору №15/10-2010 від 15.10.2010р., враховуючи те, що відповідачем прострочено оплату послуг та виконаних позивачем робіт, позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 1064832,27грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, суд визнав правомірними, обгрунтованими та такими, що відповідають умовам, встановленим сторонами у договорі, а відтак - підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена к Постанові Верховного суду України від 12.12.2011р. у справі №3-132гс11.

За договором зберігання та виконання вантажно-розвантажувальних робіт №01/11-2010 від 01.11.2010р. сторонами також була встановлена відповідальність за неналежне виконання зобов"язань за цим договором, в зв"язку з чим, на підставі п.5.4.1. договору, позивачем до стягнення з відповідача заявлено 672,70грн. пені та, на підставі п.5.4.2. договору, 125594,40грн. збитків.

Враховуючи, що згідно ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами п. 5.4.1. договору зберігання та виконання вантажно-розвантажувальних робіт №01/11-2010 від 01.11.2010р., у вигляді сплати пені, з врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, згідно яких пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня, та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оцінивши поданий позивачем розрахунок пені заявленої до стягнення, суд вважає його таким, що не відповідає умовами договору №01/11-2010р., яким не передбачено можливість нарахування пені понад строк, встановлений ст. 232 ГК України, та приписам ст. 232 ГК України, оскільки пеня відповідно до вимог чинного законодавства, має нараховуватися по кожному акту - з наступного дня після спливу строку на оплату по кінцеву дата нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем здійснювалось нарахування пені з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки таку нараховано на загальну суму боргу за період за період з 26.06.2012р. по 10.06.2013р. в розмірі 672,70грн., при цьому пеня нарахована позивачем за період обраний у довільному порядку, в той час, як строк, з якого мало розпочатися нарахування пені за актом №ХХ-0000153 від 30.11.2010р. - з 11.12.2010р. і нарахування пені, у відповідності до вимог ч.6 ст.232 ГК України мало припинитися 11.06.2011р., і відповідно за кожним актом до договору №01/11-2010 від 01.11.2010р. пеню слід було нараховувати у аналогічному порядку, а не у довільний період, як це було зроблено позивачем, а тому позов в частині стягнення пені задоволенню не підлягає.

За змістом п.5.4.2. договору зберігання та виконання вантажно-розвантажувальних робіт №01/11-2010 від 01.11.2010р. у разі невиконання або неналежного виконання поклажодавцем будь-якого зобов"язання, передбаченого п.2.2.1., п.2.2.5., п.4.3. або п.4.4. даного договору, поклажодавець відшкодовує зберігачу , понад неустойку, суму збитків, у розмірі плати за зберігання, передбачену в п.4.1. договору даного договору, за кожен місяць (31 календарний день) невиконання або неналежного виконання.

Перевіривши правильність нарахування суми збитків, заявлених до стягнення за період з 11.12.2010р. по 25.06.2013р., відповідність нарахування умовам договору зберігання та виконання вантажно-розвантажувальних робіт №01/11-2010 від 01.11.2010р., враховуючи те, що відповідачем прострочено оплату послуг наданих позивачем, позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 125594,40грн. збитків, суд визнав правомірними, обгрунтованими та такими, що відповідають умовам, встановленим сторонами у договорі, а відтак - підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на сторін, пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос - 2000" (63521, Харківська область, Чугуївський район, с. Тернова, вул. Радянська, 16, код ЄДРПОУ 30762802) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Хімпром" (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищево, вул. Промислова, 22, код ЄДРПОУ 33120146) 85443,95грн. боргу, 1064832,27грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 125594,40грн. збитків, 8093,44грн. штрафу, 25680,08грн. витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 06.08.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.