Рішення № 32817063, 30.07.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. Справа № 916/1530/13

За позовом: Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія"

про стягнення 2 131 679,78 грн.

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: Задоя В.І. за довіреністю

Від відповідача: Коротков С.О. за довіреністю

Суть спору: про стягнення 2 131 679,78 грн.

У судовому засіданні 16.07.2013р. було оголошено перерву до 30.07.2013 року, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" про стягнення 2 131 679,78 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12 червня 2013 року порушено провадження по справі № 916/1530/13.

01.07.2013р. до матеріалів справи надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" № 622/6 від 27.06.2013р. (вх. № 19972/13) відповідно до якого відповідач просить суд позов Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" задовольнити частково, у задоволені позовних вимог щодо стягнення суми податку на додану вартість на суму неустойки, що складає 355279,96 грн. - відмовити та зменшити розмір неустойки без податку на додану вартість у сумі 1776399,82 грн. з урахуванням ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 223 Господарського кодексу України.

У судовому засіданні 02.07.2013р. представником позивача було надано клопотання № 020/2-698 від 01.07.2013р. про залучення до матеріалів справи додаткових документів по справі (вх. № 20091/13).

08.07.2013р. до матеріалів справи надійшло клопотання представника відповідача № 649/6 від 08.07.2013р. про залучення до матеріалів справи додаткових документів згідно переліку (вх. № 20713/13).

15.07.2013р. до матеріалів справи надійшли доповнення до відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" № 694/6 від 11.07.2013р. (вх. № 21294/13) відповідно до якого відповідач просить суд позов Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" задовольнити частково, у задоволені позовних вимог щодо стягнення суми податку на додану вартість на суму неустойки, що складає 355279,96 грн. - відмовити, зменшити розмір неустойки без податку на додану вартість у сумі 1776399,82 грн. з урахуванням ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 223 Господарського кодексу України та розстрочити виконання рішення про стягнення неустойки, яка становить 1776399,82 грн. на дванадцять місяців рівними платежами щомісячно.

У судовому засіданні 30.07.2013р. позивачем були надані заперечення на відзив № 020/2-810 від 29.07.2013р. (вх. № 23131/13) відповідно до якого позивач заперечує проти доводів, викладених відповідачем у відзиві та доповнень до нього, та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянув матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

01 жовтня 2003 року між Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" (Порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (Підприємство) було укладено договір про надання послуг № КД-4405 (надалі договір № КД-4405 від 01.10.2003р.) відповідно до п. 1.1 якого Порт приймає на себе зобов'язання щодо виконання для Підприємства, зазначених у підпунктах 3.1.1 - 3.1.7 Договору робіт (послуг) по забезпеченню виконання Підприємством комплексу робіт та послуг, пов'язаних із перевантаженням вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт), а Підприємство зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Підприємство оплачує послуги Порта в порядку та на умовах, передбачених нижче (п. 1.2 договору № КД-4405 від 01.10.2003р.).

Відповідно до пп. 2.1, 2.5 оговору № КД-4405 від 01.10.2003р. до обов'язку Підприємства віднесено: своєчасно і в повному об'ємі оплачувати послуги Порта. Забезпечувати в рамках пункту 1.1 даного договору об'єм робіт та послуг у відношенні фактичного вантажопотоку, залученого Підприємством відповідно до умов даного договору.

Крім того, відповідно до п. 2.6 договору № КД-4405 від 01.10.2003р. Підприємство гарантує залучення для перевалення через ППК-6 вантажопотоку в об'ємі 475,4 тис. тонн на рік.

Обов'язки Порта закріплені розділом 3 договору № КД-4405 від 01.10.2003р. Так, відповідно до п. 3.1, крім іншого, Порт зобов'язаний належним чином надавати послуги, передбачені даним Договором, по вантажам, що прибувають на підставі договорів, укладених Підприємством.

Згідно з п. 4.1 договору № КД-4405 від 01.10.2003р. вартість наданих Портом послуг складає 18 % від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт (перевалки), без податку на додану вартість (ПДВ). Податок на додану вартість нараховується та сплачується додатково, якщо інше не встановлено діючим законодавством України.

Пунктом 4.4 договору № КД-4405 від 01.10.2003р. передбачено, що після надання Підприємством звіту, Порт перевіряє та узгоджує звіт Підприємство на протязі 3-х (трьох) днів з моменту його отримання. Підприємство зобов'язано забезпечити уповноваженим представникам Порту доступ до первинної документації з метою зрівняння наведених у ній даних з даними звіту. З моменту повідомлення Портом Підприємства про виниклі розбіжності, сторони зобов'язуються на протязі 3-х (трьох) днів провести спільні дії (переговори, звірку первинної інформації та тощо) та узгодити дані звіту. На протязі 10-ти (десяти) після закінчення місяця сторони підписують Акт приймання-здачі виконаних портом робіт (послуг) на підставі якого визначається остаточна сума, що належить Порту сплати за місяць. У разі, якщо сума, що належить Порту за звітний місяць перевищує суму здійсненої попередньої оплати, Підприємство доплачує різницю на протязі 5-ти (п'яти) днів з моменту отримання рахунку Порта. Сума попередньої оплати зараховується в рахунок зобов'язань Підприємства перед Портом у наступні періоди.

Відповідно до п. 5.5 договору № КД-4405 від 01.10.2003р. у разі невиконання Підприємством вимог п. 2.6 даного договору, Підприємство компенсує Порту втрати у розмірі 18 % від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт у відношенні об'єму вантажу, якого бракує, виходячи із середньоприбуткової ставки за відпрацьований рік. Середньоприбуткова ставка розраховується як відношення прибутку, отриманого від навантажувально-розвантажувальних робіт за відпрацьований рік, до загальної кількості тонн вантажу за аналогічний період.

Згідно з п. 8.1 договору № КД-4405 від 01.10.2003р. Договір може бути доповнений та змінений по узгодженню сторін з оформленням доповнень до Договору, які є невід'ємною його частиною.

Договір набирає чинності з моменту набрання чинності Договору оренди державного нерухомого майна № КД-4407 від 01.10.2003р. та Договору оренди державного рухомого майна № КД - 4406 від 01.10.2003р. та діє на протязі десяти років (п. 9.1 договору № КД-4405 від 01.10.2003р.).

Так, між Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" (Порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (Підприємство) було укладено низку додаткових угод договору № КД-4405 від 01.10.2003р., а саме: № 1 від 01.07.2004р., № 2 від 01.07.2004р., № 3 від 01.08.2006р., № КД-4405/4 від 31.12.2010р., № КД-4405/5 від 01.06.2011р., № КД-4405/6 від 01.11.2011р., № КД-4405/7 від 10.02.2010р. та № КД-4405/8 від 19.04.2013р.

При цьому, додатковою угодою № КД-4405/5 від 01.06.2011р. до договору № КД-4405 від 01.10.2003р., укладеною між Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" (Порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (Підприємство), сторони дійшли згоди щодо викладення п. 5.5 договору № КД-4405 від 01.10.2003р. у наступній редакції: "У разі невиконання Підприємством вимог п. 2.6 даного договору, Підприємство компенсує Порту втрати у розмірі 15,5 % (без урахування ПДВ, ПДВ нараховується згідно з діючим законодавством України) від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт у відношенні об'єму вантажу, якого бракує, виходячи із середньоприбуткової ставки за відпрацьований рік. Середньоприбуткова ставка розраховується як відношення прибутку, отриманого від навантажувально-розвантажувальних робіт за відпрацьований рік, до загальної кількості тонн вантажу за аналогічний період.

Крім того, відповідно до п. 2 вказаної додаткової угоди сторони встановили, що вищезазначені зміни п. 5.5 договору про надання послуг від 01.10.2003р. № КД-4405 застосовуються до відношень між сторонами, що виникли з 01.10.2003р. та діють до спливу строку договору про надання послуг від 01.10.2003р. № КД-4405.

Так, як зазначає позивач у своєму позові за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. відповідачем було перевантажено 340 648,160 тонн вантажу, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) згідно договору про надання послуг № КД-4405 від 01.10.2003р. - від 31.01.2012р., від 29.02.2012р., від 31.03.2012р., від 30.04.2012р., від 31.05.2012р., від 30.06.2012р., від 31.07.2012р., від 31.08.2012р., від 30.09.2012р., від 31.10.2012р., 30.11.2012р. та від 31.12.2012р., які містяться в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання питання сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" суми компенсації в зв'язку із невиконанням останнім вимог п. 2.6, укладеного між сторонами по справі договору № КД-4405 від 01.10.2003р., Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" з претензією № 020/1-214 від 19.02.2013р. згідно з якою позивач просить розглянути цю претензію у встановлений законом строк та перерахувати на розрахунковий рахунок Одеського порту № 26004124091 у ПАТ "Марфін Банк", МФО 328168, суму компенсації у розмірі 1 776 399,82 грн.

Відповіддю № 287/6 від 22.03.2013р. на претензію ДП "ОМТП" від 19.02.2013р. № 020/1-214 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" запропонувало вирішити питання визначення остаточного розміру неустойки та терміну її сплати у судовому порядку.

Враховуючи вищенаведені обставини, Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" про стягнення суми компенсації у розмірі 1 776 399,82 грн., яка з ПДВ складає 2 131 679,78 грн. В обґрунтування заявленого позову Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе за договором про надання послуг № КД-4405 від 01.10.2003р., зокрема п. 2.6, зобов'язань, положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, а також положеннями податкової консультації Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 01.03.2012р. № 5650/10/31-035, у якій зазначено, що кошти, отримані як сума штрафу та пені за затримку оплати чи постачання товарів (послуг) тощо, необхідно розцінювати як компенсацію вартості товарів/послуг, яка включається до бази оподаткування ПДВ. При цьому дані висновки ДПІ ґрунтуються на приписах п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" позов Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" визнає частково - на суму компенсації у розмірі 1 776 399,82 грн., проти стягнення суми податку на додану вартість, що нарахована на суму неустойки та складає 355279,96 грн. - заперечує. Крім того, просить суд зменшити розмір неустойки без податку на додану вартість у сумі 1776399,82 грн. з урахуванням ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 223 Господарського кодексу України та розстрочити виконання рішення про стягнення неустойки, яка становить 1776399,82 грн. на дванадцять місяців рівними платежами щомісячно з підстав, викладених у відзиві № 622/6 від 27.06.2013р. (вх. № 19972/13) та доповненнях до відзиву № 694/6 від 11.07.2013р. (вх. № 21294/13).

Так, щодо обґрунтування позивачем вимоги про нарахування податку на додану вартість на суму компенсації відповідач у своєму відзиві зазначає наступне. Висновками Узагальнюючої податкової консультації щодо включення до бази оподаткування податком на додану вартість та складу витрат коштів, отриманих як сума штрафу за затримку оплати чи постачання товарів/послуг, затвердженої Наказом Державної податкової служби від 06.07.2012р. № 590 встановлено, що підпунктом 139.1.11 пункту 139.1 статті 139 ПКУ передбачено: суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку, не включаються до складу витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Тобто відповідач вважає, що нарахування ПДВ у складі господарської санкції є безпідставним, а позовні вимоги щодо стягнення ПДВ у сумі 355279,96 грн. такими, що задоволенню не підлягають.

Позивач не погоджується з позицією відповідача по заявленим позовним вимогам, вважає її такою, що жодним чином не спростовує доводи Одеського порту, а також надуманою, необґрунтованою та такою, що не підтверджена належними, відповідними та розумними доказами, в зв'язку з чим виклав свої міркування з цього приводу у запереченнях на відзив та доповнення до відзиву № 020/2-810 від 29.07.2013р. (вх. № 23131/13 від 30.07.2013р.). Так позивач зазначає, що статтями 196, 197 Податкового кодексу України визначено виключний перелік операцій, які не є об'єктом оподаткування ПДВ та які звільнені від оподаткування, до якого операції з виплати компенсацій (штрафних санкцій) не віднесені. Також зазначає, що невиконання відповідачем умов договору призвело до спричинення значних збитків як Одеському порту у вигляді недоотриманого прибутку (втраченої вигоди), так і Державі у значному обсязі. При цьому до збитків Держави також слід віднести недоотримані суми податку на додану вартість, які розраховуються окремо. Більш того, позивач вважає, що скорочення обсягів перевалки металопродукції не можна вважати тим винятковим випадком, у розумінні положень п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, що може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності абр зменшення розміру санкцій, які належать до сплати у зв'язку з порушенням (невиконанням) господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту положень ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності дл закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до п. 2.6 договору № КД-4405 від 01.10.2003р. Підприємство (Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія") гарантує залучення для перевалення через ППК-6 вантажопотоку в об'ємі 475,4 тис. тонн на рік.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. відповідачем було перевантажено 340 648,160 тонн вантажу, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) згідно договору про надання послуг № КД-4405 від 01.10.2003р. - від 31.01.2012р., від 29.02.2012р., від 31.03.2012р., від 30.04.2012р., від 31.05.2012р., від 30.06.2012р., від 31.07.2012р., від 31.08.2012р., від 30.09.2012р., від 31.10.2012р., 30.11.2012р. та від 31.12.2012р., та на 134751,84 тону менше, ніж передбачено умовами, укладеного між сторонами, договору № КД-4405 від 01.10.2003р.

Враховуючи наведені обставини, позивачем було нараховану відповідачу до сплати суму компенсації за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. у розмірі 2 131 679,78 грн., яка включає в себе суму ПДВ у розмірі 355 279,96 грн. згідно наданого розрахунку.

Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України закріплено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платника податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких знаходиться на митній території України.

Компенсація втрат при невиконанні об'ємів поставки не відповідає поняттям "постачання товарів" або "постачання послуг", з огляду на визначення цих понять Податковим кодексом України, за якими:

- "постачання послуг"- будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. (п.п.14.1.185 Податкового кодексу України);

- "постачання товарів"- будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. ( п.п. 14.1.191 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Отже, сума неустойки, передбачена п. 5.5 договору № КД-4405 від 01.10.2003р. не може розглядатись як компенсація вартості наданих послуг, яка збільшує базу оподаткування податком на додану вартість, а за своєю правовою природою є штрафною санкцією, оскільки в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Нормами п.14.1.185, п.14.1.191, п.185, п.188 Податкового Кодексу України не передбачено нарахування та сплату ПДВ в складі господарської санкції за невиконання Підприємством гарантованого об'єму перевалки вантажів, встановленому у Договорі.

Відповідна позиція також міститься у постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2013р. у справі № 5017/1355/2012.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про безпідставність нарахування позивачем на суму неустойки за невиконання умов п. 2.6 договору № КД-4405 від 01.10.2003р. податку на додану вартість у розмірі 355 279,96 грн.

Щодо стягнення з відповідача неустойки за невиконання Товариством гарантованого об'єму перевалки вантажів за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. у розмірі 1776399,82 грн., суд вважає її обґрунтованою та такою, що нарахована відповідно до положень, укладеного між сторонами по справі договору № КД-4405 від 01.10.2003р. та вимог чинного законодавства, при цьому зазначає наступне.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Положення статті 233 Господарського кодексу України, що кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Так, відповідач просить суд зменшити розмір неустойки без податку на додану вартість з урахуванням ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 223 Господарського кодексу України з підстав, викладених у відзиві № 622/6 від 27.06.2013р. (вх. № 19972/13) та доповненнях до відзиву № 694/6 від 11.07.2013р. (вх. № 21294/13).

Враховуючи вищенаведені обставини, те, що у 2012 році з незалежних від Підприємства обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" втратило вантажопотік металопродукції декількох контрагентів, що суттєво вплинуло на виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № КД-4405 від 01.10.2003р. та стягнення штрафних санкцій призведе до значного погіршення платоспроможності відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія", суд доходить висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру неустойки до суми у розмірі 400 000 грн.

Крім того, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення про стягнення неустойки на дванадцять місяців рівними платежами щомісячно.

Так, положеннями статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо прийняття рішення, зокрема, відповідно до пункту 6 даної статті господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" щодо розстрочки виконання рішення строком на 12 місяців, суд відмовив у його задоволені з огляду на необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суду вбачаються всі правові підстави для часткового задоволення позовних вимог, а саме: відмови у задоволені позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" суми податку на додану вартість у розмірі 355279,96 грн. та присудження до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" суми неустойки у розмірі 400 000 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, а також положень п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р. згідно з якими, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій відповідачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, р/р 26000226391 в ПАТ "Марфін Банк", МФО 328168, код ЄДРПОУ 31846804) на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, р/р 26004124091 у ПАТ "Марфін Банк", МФО 328168, код ЄДРПОУ 01125666) неустойку у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, р/р 26000226391 в ПАТ "Марфін Банк", МФО 328168, код ЄДРПОУ 31846804) на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, р/р 26004124091 у ПАТ "Марфін Банк", МФО 328168, код ЄДРПОУ 01125666) судовий збір у розмірі 35 528 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн.

4. В решті позову відмовити.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 05.08.2013 року

Суддя Степанова Л.В.