Рішення № 32816868, 29.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7938/13 29.07.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Край-2»доДержавного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща Озерна»простягнення 72 933,87 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Черевик Ю.В.від відповідача:Грабчак В.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-2» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща Озерна» (надалі - «Підприємство») про стягнення 74 750,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №84 від 14.02.2011 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 71 488,43 грн. Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 261,91 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.05.2013 р.

29.05.2013 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував в частині заявлених до стягнення грошових коштів у розмірі 59 187,83 грн., оскільки поставка на вказану суму здійснювалася за іншими договорами, ніж договір №84 від 14.02.2011 р.

В судовому засіданні 19.06.2013 р. судом оголошувалась перерва до 19.06.2013 р.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №04-1/339 від 18.06.2013 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №910/7938/13 передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2013 р. прийнято до свого провадження справу №910/7938/13 та призначено її до розгляду на 15.07.2013 р.

15.07.2013 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 71 488,43 грн. та 3% річних у розмірі 1 445,44 грн. Вказана заява приймається судом до розгляду.

В судовому засіданні 15.07.2013 р. судом оголошувалась перерва до 29.07.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явилася, на виконання вимог ухвал суду надала додаткові пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримала.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суд виконав, проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву підстави.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2011 р. між Підприємством (замовник) та Товариством (постачальник) було укладено договір №84 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник здійснює поставку риби охолодженої у власність замовника, в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1), що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною, на умовах DDP-Інкотермс у редакції 2000 р.

Згідно з п. 1.3 Договору замовник зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах, передбачених договором.

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що усі рахунки проводяться у безготівковому вигляді за формою платіжного доручення на підставі накладної протягом 30 календарних днів з дати отримання товару (але не менше ніж 90 календарних днів з дати отримання товару).

Відповідно до п. 10.6 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 р.

Додатком №1 до Договору сторони визначили найменування товару, що буде поставлятися за таким договором - лосось охолоджений, судак с/м, форель с/м.

На виконання умов Договору позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція на загальну суму 71 488,43 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами за період з 01.03.2011 р. по 11.02.2012 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі суму 71 488,43 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар - судак охолоджений, на загальну суму 71 488,43 грн. відповідно до наступних видаткових накладних: №2458 від 01.03.2011 р., №2802 від 09.03.2011 р., №3408 від 18.03.2011 р., №6757 від 17.05.2013 р., №724 від 27.05.2011 р., №7608 від 03.06.2011 р., №7875 від 09.06.2011 р., №10159 від 04.08.2011 р., №10646 від 17.08.2011 р., №11232 від 01.09.2011 р., №11601 від 08.09.2011 р., №11897 від 14.09.2011 р., №12322 від 22.09.2011 р., №12726 від 30.09.2011 р., №14415 від 03.11.2011 р., №16320 від 01.12.2011 р., №16558 від 05.12.2011 р., №17898 від 22.12.2011 р., №18410 від 29.12.2011 р., №183 від 05.01.2012 р., №965 від 19.01.2012 р., №1391 від 26.01.2012 р., №2263 від 11.02.2012 р.

Суд відзначає, що окремі з вказаних накладних містять посилання на договори №76 від 14.02.2011 р., №83 від 14.02.2011 р. та №123 від 01.11.2011 р., а видаткова накладна №2458 від 01.03.2011 р. взагалі не містить посилання на будь-який договір.

Судом досліджено зміст договорів № 76 від 14.02.2011 р., №83 від 14.02.2011 р. та № 123 від 01.11.2011 р. та встановлено, що вони були укладені на поставку цукерок шоколадних, яєць та свинного черева відповідно, й судак охолоджений не є їх предметом поставки, відтак, очевидно, що при складенні накладних за Договором позивачем була допущена помилка.

Відповідно до частини першої статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, при цьому необхідності вказувати в накладній підставу здійснення господарської операції чинне законодавство не визначає.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір поставки судака охолодженого, ні ж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи.

Оскільки, накладні, про які йде мова, дають фактичну можливість ідентифікувати поставлений за ними товар (найменування товару та його ціна відповідають істотним умовам Договору), то вони є належними та допустимими доказами того, що поставлений за цими накладними судак охолоджений був поставлений позивачем на виконання зобов'язань по поставці товару, а отже поставлений товар підлягає оплаті.

Крім того, відповідач не заперечує проти отримання вказаного товару та не надає доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передавався.

Відтак у суду відсутні підстави вважати, що спірні поставки відбулись на виконання іншого договору, в тому числі укладеного у спрощеній формі, ніж той, на який посилається позивач.

За таких обставин, суд вважає доведеним позивачем факт поставки товару (судак охолоджений) відповідачу на загальну суму 71 488,43 грн. за період з 01.03.2011 р. по 11.02.2012 р.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.4 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриманий товар протягом 30 календарних днів з дати отримання товару.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 71 488,43 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 71 488,43 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 445,44 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 07.11.2012 р. по 10.07.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 445,44 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Товариства заборгованості у розмірі 71 488,43 грн. та 3% річних у розмірі 1 445,44 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща Озерна» (04075, м. Київ, 14-А Лінія; ідентифікаційний код 05907147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» (09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Леніна, 22; ідентифікаційний код 35231874) заборгованість у розмірі 71 488 (сімдесят одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн. 43 коп., 3% річних у розмірі 1 445 (одна тисяча чотириста сорок п'ять) грн. 44 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.08.2013 р.

Суддя В.П. Босий