Постанова № 32816628, 05.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.08.2013р. справа №905/4360/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Лебеденко В.В.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Єфімова Ю.Ю. по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області від 02.07.2013р. (повний текст від 05.07.2013р.) у справі №905/4360/13 (суддя Зекунов Е.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», м. Донецьк

про стягнення 8 742,68грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», м. Донецьк, про стягнення 8 742,68грн. з посиланням на ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст.993, 1191 ЦК України, ст.ст.6, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Рішенням від 02.07.2013р. господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, обґрунтувавши свій висновок тим, що матеріалами справи підтверджений факт завдання страхувальником відповідача матеріальних збитків страхувальнику позивача, факт виконання позивачем своїх обов'язків за договором страхування, а отже отримання ним права регресної вимоги до відповідача по відшкодуванню здійснених витрат. При цьому, господарський суд не прийняв до уваги посилань відповідача на те, що в даному випадку спір стосується не регресних вимог, а суброгації, а також на відсутність у позивача підстав для виплати страхового відшкодування.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач, ПрАТ «УАСК «АСКА», звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що при прийнятті спірного рішення господарський суд невмотивовано не прийняв до уваги посилань відповідача на ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування», ст.ст.12,35,37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013р., оскільки, за твердженням скаржника, правовідносини між сторонами у справі не можуть вважатись регресним позовом.

Заявник апеляційної скарги наголошує, що спірні правовідносини мають суброгаційний характер, тому у позивача не має підстав для подання позову про відшкодування збитків в порядку регресу. Крім того, апелянт посилається на те, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу, не надавши договір про заміну сторони та пошкоджений транспортний засіб для огляду представнику ПрАТ «УАСК «АСКА», тим самим не надавши можливості встановити розмір заподіяної шкоди.

Вищевикладене, на думку заявника, є підставою для відмови у позові, а відтак - скасування незаконного та необґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Представник позивача не скористався наданим йому правом на участь у судовому засіданні, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 18.07.2013р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаного представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно відомостей АІПС ДТП №9126456 від 21.12.2012р., 17.12.2012р. в 13.45год. в Деснянському районі міста Києва по пр. Маяковського, 51-а сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Хонда Акорд АА7519ЕХ (водій Костецький Р.В.), що належить Пирх М.М. та застрахований у ПрАТ «УПСК» згідно полісу АВ1619945, та автомобіля МАЗ5551 номерний знак 22599КА (водій Степуленко А.П.), що належить СВП СЕАС та застрахований у ПрАТ «УАСК АСКА» згідно полісу №АВ4424272.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 30.01.2013р. у справі №754/570/13-іі було встановлено вину Степуленка А.П. у вчиненні адміністративного правопорушення від 17.12.2012р., та притягнено його до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу в розмірі 340грн.

З матеріалів справи вбачається, що на момент дорожньо-транспортної пригоди діяв укладений 27.01.2012р. договір АЗ/1088 №048-101/0001420 добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО), за умовами якого ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» застрахувала автомобіль Хонда Акорд АА7519ЕХ.

Згідно п.8 договору, вказаний автомобіль застрахований від ризику ДТП - пошкодження (знищення) ТЗ та/або його додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Дорожньо-транспортною пригодою є подія, що сталась під час руху застрахованого транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки, зіткнення з нерухомим застрахованим транспортним засобом інших транспортних засобів або об'єктів, що рухались по дорозі.

Страховою сумою за договором відповідно до п.11 є 130 000,00грн., франшиза (безумовна) - 1% (п.14.2 договору).

Пунктом 19 договору сторони встановили, що вартість матеріального збитку встановлюється згідно акту товарознавчої експертизи або калькуляції AUDATEX чи рахунку СТО, погодженого зі страховиком.

Відповідно до звіту №2061 від 27.12.2012р. про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного спеціалістом ТОВ «Бережнюк та Компанія», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Ходна Акорд АА7519ЕХ в результаті його пошкодження складає 10 142,53грн. з ПДВ (8 452,11грн. без ПДВ).

Згідно ремонтної калькуляції №2061 від 27.12.2012р., вартість ремонту вказаного транспортного засобу з ПДВ складає 10 142,53грн. (8 452,11грн. без ПДВ), однак відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000304 від 27.12.2012р. ФОП Коржа Ю.В. вартість ремонту склала 10 042,68грн.

Страховим актом №КАСКО/048/000/13/0011 (аварійний сертифікат) від 16.01.2013р. позивач визначив, що ДТП від 17.12.2012р. є страховим випадком та вирахував суму страхового відшкодування: 10 042,68грн. (вартість ремонту) - 1 300,00грн.(франшиза) = 8 742,68грн.

Статтею 979 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди від 17.12.2012р., за умовами вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі страхового акту №КАСКО/048/000/13/0011від 16.01.2013р. перерахував на рахунок ФОП Коржа Ю.В. 8 742,68грн. страхового відшкодування без ПДВ Костецькій М.М. (платіжне доручення №47 від 23.01.2013р.).

Статтею 993 ЦК України закріплено положення, згідно з яким до страховика (позивача), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.

Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування, здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник на добровільній основі фактично передає свої права страховику і приймає на себе зобов'язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав. При цьому, право вимоги передається у тому ж обсязі, в якому воно могло б бути здійснено самим страхувальником.

З матеріалів справи вбачається, що на момент скоєння ДТП діяв поліс №АВ/4424272 від 06.07.2012р., за умовами якого ПрАТ «УАСК «АСКА» застрахувало СВП «СЕАС» ПАТ «Київенерго» автомобіль МАЗ-5551 22599КА.

Відповідно до полісу, ліміт за заподіяну майну шкоду складає 50 000,00грн., франшиза - 0,00грн.

Згідно з матеріалами справи, позивач звертався до відповідача із заявою №868 від 05.03.2013р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просив перерахувати в добровільному порядку 8 742,68грн. страхового відшкодування за пошкоджений застрахований автомобіль, проте докази відповіді чи задоволення вказаної претензії в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, на теперішній час сума страхової виплати позивачу не відшкодована, у зв'язку з чим останній звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Як вже зазначалось вище, суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 8 Закону України «Про страхування», страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Відповідно до ст.988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно положень ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За матеріалами справи, позивач виконав зобов'язання перед своїм страхувальником, та на підставі страхового акту №КАСКО/048/000/13/0011 від 16.01.2013р. платіжним дорученням №47 від 23.01.2013р. перерахував на рахунок ФОП Коржа Ю.В. 8 742,68грн. страхового відшкодування Костецькій М.М. (без ПДВ).

Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, а саме: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому, під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага.

Таким чином, згідно з ст.27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України до позивача, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат, перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає позовні вимоги до відповідача обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 02.07.2013р. у справі №905/4360/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

Що стосується посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що між сторонами склались відносини, які мають характер суброгації, а не регресу, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

З аналізу приписів чинного законодавства вбачається, що суброгацією є перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика, тобто при суброгації нового зобов'язання з відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора (одна особа набуває прав і обов'язків іншої в конкретних правовідносинах). При регресі ж одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. Враховуючи викладене, в даному випадку при зверненні з позовом позивач правомірно посилався на приписи ст.993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування».

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та приписами чинного законодавства, тому судовою колегією до уваги не приймаються, а отже підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 02.07.2013р. (повний текст від 05.07.2013р.) у справі №905/4360/13 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», м. Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 02.07.2013р. (повний текст від 05.07.2013р.) у справі №905/4360/13- залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

А.М. М'ясищев

Надруковано примірників-5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС