Рішення № 32816555, 01.08.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.08.2013 Справа № 901/1677/13за позовом публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»

(пр. Кірова/пров. Совнаркомовский, 52/1, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

до приватного підприємства «Фірма «Ломар»

(вул. Глінкі, 57, м. Сімферополь, АР Крим, 95022)

про стягнення 142 095.01 грн..

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Глушаков Максим Олександрович, представник, довіреність № 11/136 від 31.05.2013, ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»;

Від відповідача: не з'явився, ПП «Фірма «Ломар»;

Суть спору: публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до приватного підприємства «Фірма «Ломар» та просить суд стягнути з відповідача неустойку за договором поставки № 955 від 04 вересня 2012 року суму у розмірі 142 095.01 грн..

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем умов договору поставки № 955 від 04 вересня 2012 року в частині своєчасної поставки товару. При цьому, позивач посилався на положення статей 526, 530, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України та статтю 193 Господарського кодексу України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач жодного разу явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, неодноразово надсилав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, однак, вимог суду щодо обов'язкової явки представника до судового засідання не виконав, доказів поважності такої неявки також суду не надав.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства - свободу у наданні сторонами своїх документів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 15 липня 2013 року за клопотанням представника позивача (а.с. 70) в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів (а.с. 73-74).

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

04 вересня 2012 року між публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (покупець) та приватним підприємством «Фірма «Ломар» (постачальник) було укладено договір поставки № 955 (а.с. 8-12).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язався передати (поставити) у визначений строк у власність покупця товар (обладнання) відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 2.2 договору поставка товару здійснюється у строк не пізніше 85 днів з моменту отримання письмового замовлення.

Право власності на товар переходить з моменту отримання товару та підписання сторонами накладної та акту приймання - передачі (2.3. договору).

Відповідно до пункту 2.4 договору кількість товару, недопоставленого постачальником у встановлений строк, поповнюється ним у строк, який сторони узгоджують додатково.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що сума договору складає 8805314.40 грн., в тому числі ПДВ - 1 467552.40 грн..

Відповідно до пункту 4.2 договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 100 % передплати на підставі виставленого рахунку.

Пунктом 7.3.2 договору сторони визначили обов'язок постачальника забезпечити поставку обладнання в строки, встановлені договором.

Відповідно до пункту 8.1 договору за прострочку поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0.05 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується неустойка за кожний день прострочки, від суми непоставленого у строк товару.

Цей договір набирає сили з моменту підписання його сторонами та діє до 31 серпня 2013 року (пункт 11.1 договору).

Специфікацією до договору сторони погодили поставку товару на загальну суму 8805314.40 грн. (а.с. 13).

Позивач на виконання умов договору здійснив 100 % передплату товару в розмірі 8805314.40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11028 від 25 жовтня 2012 року (а.с. 18).

За твердженнями позивача, його замовлення від 26 жовтня 2012 року на поставку продукції постачальник отримав 26 жовтня 2012 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача та його печаткою (а.с. 14).

Таким чином, відповідач був зобов'язаний здійснити поставку товару у строк до 20 січня 2013 року.

28 січня 2013 року відповідач здійснив часткову поставку товару на суму 3 485 100.00 грн., що підтверджується актом приймання - передачі № 4 (а.с. 17).

Наступні партії товару на суму 1330053.60 грн. та на суму 3990160.80 грн. були поставлені відповідачем 15 та 25 березня 2013 року відповідно, що підтверджується актами приймання - передачі товару № 5 від 15 березня 2013 року та № 7 від 25 березня 2013 року (а.с. 15-16).

Отже, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем вимог договору позивач вимагає стягнути з відповідача неустойку за прострочку поставки товару у розмірі 142 095.01 грн..

Викладене з'явилося підставою для звернення публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 955 від 04 вересня 2012 року в частині своєчасної поставки товару.

Як вже зазначалось, 04 вересня 2012 року між публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (покупець) та приватним підприємством «Фірма «Ломар» (постачальник) було укладено договір поставки № 955 (а.с. 8-12).

Позивач у виконання умов договору здійснив 100 % передоплату товару в розмірі 8805314.40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11028 від 25 жовтня 2012 року (а.с. 18).

Відповідно до пункту 2.2 договору поставка товару здійснюється у строк не пізніше 85 днів з моменту отримання письмового замовлення.

Так, замовлення було надане відповідачу, ПП «Фірма «Ломар», 26 жовтня 2012 року (а.с. 14), а отже відповідач був зобов'язаний здійснити поставку товару у строк до 20 січня 2013 року.

Відповідач здійснив часткову поставку товару на суму 3 485 100.00 грн. 28 січня 2013 року, що підтверджується актом приймання - передачі № 4 (а.с. 17), а наступні партії товару на суму 1330053.60 грн. та на суму 3990160.80 грн. були поставлені відповідачем 15 та 25 березня 2013 року, що підтверджується актами приймання - передачі товару № 5 від 15 березня 2013 року та № 7 від 25 березня 2013 року (а.с. 15-16).

Отже, оскільки сторонами інших строків поставки узгоджено не було, позивач вимагає стягнути з відповідача неустойку за прострочку поставки товару у розмірі 142 095.01 грн., нараховану за 62 дні відповідно.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 548 та статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, зокрема, неустойкою.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 8.1 договору за прострочку поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0.05 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується неустойка за кожний день прострочки, від суми непоставленого у строк товару.

Судом було перевірено розрахунок неустойки (а.с. 4), здійснений позивачем, та встановлено, що розмір неустойки за періоди, визначені позивачем, дорівнює 145 920.82 грн., але оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог стягненню з відповідача підлягає неустойка, визначена позивачем в розмірі 142 095.01 грн..

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 06 серпня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з приватного підприємства «Фірми «Ломар» (вул. Глінкі, 57, м. Сімферополь, АР Крим, 95022, р/р № 26006060383520 у відділенні № 44 Харьковського ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», код банку 351533, код ЄДРПОУ 36478409) на користь Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, код ЄДРПОУ 00153117, р/р 260020014162 у АТ «Укрексімбанк» м. Сімферополь, код банку 324786) неустойку в розмірі 142 095.01 грн. та 2842.00 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська